231. Поняття та особливості ренти

У новому Цивільному кодексі України, вперше в історії вітчизняного цивільного законодавства встановлено правила відчуження будь-якого майна будь-якими особами під зобов'язання періодичних виплат — нарешті врегульовано порядок укладення та виконання договору ренти.

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у вигляді певної грошової суми або в іншій формі. Таким чином, договір ренти належить до договорів, що передбачають перехід права власності на майно, але, поряд з цим, він і суттєво відрізняється від усіх інших договорів цього типу.

На відміну від договору купівлі-продажу, договір ренти характеризується деякою невизначеністю щодо еквівалентності зустрічних задоволень — у договорі ренти може бути встановлено обов'язок виплачувати ренту як протягом певного строку, так і безстроково, а у останньому випадку для кожної із сторін завжди існує ризик, що надане нею виявиться більшим за отримане взамін зустрічне задоволення. До того ж, рентні відносини характеризуються тривалістю існування й періодичністю виплат — рента ніколи не буває разовою.

Від договору дарування договір ренти відрізняється оплатним характером, оскільки завжди існує зустрічна вимога — навіть якщо майно передано безоплатно (про оплатність й безоплатність передання майна під виплату ренти мова піде нижче), одержувач все одно отримує зустрічне задоволення у вигляді рентних платежів.

Сторонами договору ренти можуть бути як фізичні, так і юридичні особи — крім необхідності дотримання загальних правил про їх цивільну право- та дієздатність, законодавством не передбачено жодних обмежень щодо складу учасників рентного договору.

232. Елементи договірного зобов’язання ренти

Сторонами договору ренти виступають одержувач та платник ренти .

Одержувачами ренти ( як і платниками) можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи. Причому фізичні особи незалежно від їх віку та працездатності. Як правило, вони є власниками того майна, яке було відчужене під виплату ренти. Вона може бути встановлена і на користь третьої особи - вигодонабувача. У цьому випадку після вираження наміру третьої особи скористатися своїми правами за договором, останній не може бути розірваний або змінений без згоди вигодонабувача.

До істотних умов договору належить умова про предмет. Договір ренти має складний предмет: по-перше, ним виступає майно, яке відчужується одержувачем під виплату ренти; по-друге, предметом є сама рента, що виплачується платником її одержувачу. Умови дого­вору ренти щодо переданого майна, форми та розміру виплачуваної ренти є істотними для даного договору, без досягнення згоди за яки­ми даний договір не може вважатися укладеним.

Стосовно майна закон не встановлює жодних обмежень, хоча на практиці найчастіше таким майном виступають житлові будинки, квартири, підприємства, тобто нерухомі речі. Рента може виплачуватися у грошовій формі, що зустрічається у більшості випадків, або шляхом передання речей, виконання робіт чи надання послуг. Може бути встановлена і змішана форма ренти, яка виплачується частково грошима, а частково шляхом передання ре­чей, виконання робіт або надання послуг. Форма і розмір ренти встановлюються за згодою сторін у договорі.

Ціною договору ренти є загальна сума виплачуваної ренти за даним договором, укладеним на певний строк.