215. Права та обов’язки покупця та продавця за договором міни

Зміст зобов'язання, що випливає з договору міни, визначається предметом цього договору, а саме тим, що кожна зі сторін зобов'язується передати у власність іншої сторони один товар в обмін на інший. Розподіл прав і обов'язків між учасниками договору міни визначається відповідно до норм про договір купівлі-продажу з урахуванням того, що кожна зі сторін такого договору визнається продавцем товару , який вона зобов'язується передати, і одночасно покупцем товару, який вона зобов'язується прийняти в обмін від контрагента.

У рамках виконання основного обов'язку за договором міни (передача обмінюваного товару у власність контрагента) кожна зі сторін повинна забезпечити передачу відповідного товару у строк, встановлений договором. Якщо інше не передбачено договором міни, разом з товаром повинні бути передані приналежності переданої речі, а також пов'язані з нею документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), передбачені законодавством та договором, одночасно з передачею речі .

Момент виконання обов'язку передати товар визначається одним з трьох варіантів: по-перше, за наявності в договорі умови про обов'язок відповідної сторони з доставки товару, - моментом вручення товару іншій стороні, по-друге, якщо відповідно до договору міни товар повинен бути переданий контрагенту в місці знаходження товару - моментом надання товару в розпорядження останнього у відповідному місці, і нарешті, у всіх інших випадках - моментом здачі товару перевізникові або організації зв'язку. В останньому випадку датою виконання зобов'язання повинна визнаватися дата відповідного документа, що підтверджує прийняття товару перевізником або організацією зв'язку для доставки контрагенту, або дата приймально-здавального документа.

216. Відповідальність за порушення зобов’язання з договору міни

Цивільно-правову відповідальність можна розглядати як застосування до правопорушника у разі вчинення ним протиправних дій або бездіяльності передбачених договором чи законом заходів державного примусу у вигляді додаткових цивільно-правових обов’язків майнового характеру (санкцій).

До грошових зобов'язань з передачі грошей як ціни договору належать зобов'язання зі сплати вартості предмета договору (речей, іншого майна, майнових прав) за договорами купівлі-продажу, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, постачання ресурсами через приєднану мережу, договору міни з доплатою тощо.

Особливості цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань обумовлені їх специфічними ознаками, до яких належать наступні:

1) цей вид зобов'язань включає в себе обов'язок сплатити гроші та має на меті погашення грошового боргу;

2) таке зобов'язання є підставою виникнення як права власності щодо готівки, так і зобов'язального права при безготівкових розрахунках;

3) встановлюються спеціальні правила про відповідальність за по­рушення грошових зобов'язань у вигляді нарахування процентів річних як плати за безпідставне користування чужими грошовими коштами;

4) спеціальний порядок розподілу ризиків;

5) предметом виконання є грошові знаки у визначеній сумі чи у сумі, що може бути визначена;

6) специфічним є вплив прострочення на зміст грошового зобов'язання, оскільки останнє у разі прострочення все одно залишається грошовим, на відміну від інших видів зобов'язань, які в результаті їх порушення (у тому числі й прострочення) можуть бути трансформо­вані у грошове зобов'язання.

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання, є санкцією за його порушення.