
- •Лекція з філософії
- •Тема 1. Вступ. Філософія як специфічний тип знання.
- •1. Поняття «філософія». Місце філософії в самопізнанні людини
- •2. Основні джерела філософії: міфологія, релігія.
- •3. Світогляд як духовно практичне засвоєння світу.
- •Класифікація світогляду
- •Функції світогляду
- •Структура світогляду: світовідчуття; світосприйняття; світорозуміння.
- •4. Предмет і функції філософії. Філософія в системі культури.
- •Лекція з філософії
- •Тема 2. Філософія Стародавнього світу. План:
- •1. Історія філософії як сходження до вершин людського самопізнання
- •2. Проблема позбавлення людини від страждань у філософії Стародавньої Індії.
- •3. Проблеми філософії Стародавнього Китаю.
- •4. Антична філософія: особливості розвитку, морально-етична спрямованість.
- •Лекція з філософії
- •Тема 3. Філософія європейського середньовіччя та епохи Відродження. План:
- •1. Загальна характеристика доби середньовіччя. Зміни у світогляді під час переходу від античності до середньовіччя. Роль християнства у формуванні середньовічної філософії.
- •3.Основні проблеми та досягнення філософії доби середньовіччя в Європі та Візантії.
- •4. Філософія Відродження: гуманістичний характер; науково-природничі погляди; соціально-політичні ідеї; етика Ренесансу. Проблема людської особистості.
- •Лекція з філософії
- •Тема 4. Філософія Нового часу. План:
- •1. Якісно нова спрямованість філософії в епоху ранніх буржуазних революцій в Європі.
- •2. Пошуки продуктивного методу пізнання: сенсуалізм, раціоналізм.
- •3. Новий філософський ідеал у філософії Просвітництва. Проблема свободи людини та шляхи її соціального визволення.
- •4. Класична німецька філософія. Моральний смисл обмеження людського розуму і розширення меж віри. Особливості та досягнення класичної німецької філософії.
- •Лекція з філософії
- •Тема 5 . Філософія XIX -XX століть. План:
- •1. Своєрідність російської філософії: релігійно-ідеалістичний, революційно-демократичний напрямки, руський космізм.
- •2. Перегляд класичної моделі світорозуміння у філософії хіх-хх століть. Програми радикального оновлення філософії - філософія Маркса й Енгельса, позитивізм, філософія життя.
- •Проблеми знання і мови у філософії.
- •Лекція з філософії
- •Тема 6. Філософська думка в Україні.
- •1. Джерела української філософської культури.
- •2. Становлення українського неоплатонізму хіу- хуі століть. Філософська думка українського ренесансу.
- •3. Специфіка реформації в Україні. Зародження професійної філософії в культурно-освітніх центрах України: Острозькій та Києво-Могилянській академіях.
- •4. Г.Сковорода - родоначальник української класичної філософії.
- •5. Філософія т.Г. Шевченко.
- •6. Академічна філософія XIX століття: особливості, напрямки і основні філософські ідеї.
- •7. „Культурне відродження" 20-х та філософське відродження 60 -х років XX століття. Сучасна філософська думка в Україні.
- •8. Філософська думка української діаспори.
- •Лекція з філософії
- •Тема 7-8. Проблема буття у філософії. Духовний вимір людського буття.
- •3. Свідомість людини як діалектичне співвідношення об'єктивної та суб'єктивної реальності, як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що розвивається.
- •5. Суспільна свідомість. Форми суспільної свідомості: політична, правова, моральна, естетична, релігійна, філософська та ін. Проблема вибору свободи і відповідальність.
- •Лекція з філософії
- •Тема 9-10. Основи філософського вчення про розвиток. Основний зміст пізнавальної діяльності.
- •1. Діалектика як вчення про розвиток і універсальні зв'язки. Загальні ознаки і людський критерій розвитку.
- •2. Принципи діалектики. Категорії діалектики. Закони діалектики, їх методологічне та світоглядне значення. Антиподи діалектики: софістика, метафізика.
- •Структура практики
- •Види практики
- •5. Методологія. Метод як усвідомлений спосіб пізнавальної діяльності. Методологічний арсенал науки.
- •Лекція з філософії
- •Тема 11-12. Філософський аналіз суспільства. Філософська концепція людини. План:
- •1. Поняття суспільства у філософії. Основні підходи до розуміння суспільства. Суспільство як самоорганізуюча і саморозвиваюча система.
- •3. Сутність та структура духовного життя суспільства, поняття „культура" як єдність матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством.
- •4. Історична різноманітність і єдність типів суспільства. Формація і цивілізація. Сучасні концепції суспільного розвитку, його критерії.
- •5. Історичний результат як підсумок зіткнення різних сил і тенденцій у суспільному розвитку. Рушійні сили історичного розвитку. Роль і місце - насильства в історії.
- •6. Філософська концепція людини - основа наук про людину. Сутність людини. Праця і мова - фактори становлення й розвитку людини.
- •8. Самореалізація особи. Роль особистості в історії. Самоцінність людського життя. Сенс життя людини. Проблема людського щастя. Аморальність використання людини як засобу.
- •Лекція з філософії
- •Тема 13. Цінності в житті людини і суспільства.
- •1. Поняття „аксіологія". Місце аксіології в системі культури. Цінності як визначальні характеристики людського буття. Людина в системі цінностей. Структура цінностей.
- •3. Глобальні проблеми людства і людина: екологічний і моральний імперативи виживання людства. Стратегія людства в планетарному масштабі. Проблема переходу від техногенної до антропогенної цивілізації.
- •1. Проблеми в царині міжнародних відносин:
- •2. Проблеми взаємодії між людиною і природою:
- •3. Проблеми всередині людського суспільства:
1. Джерела української філософської культури.
Філософія - явище загальнолюдське. Вона досліджує те, що становило в минулому і становить у наші дні ядро загальнолюдських цінностей, самоусвідомлень, духовних надбань.
Українська філософія в реальному своєму існуванні постає складовою частиною загальносвітового філософського процесу, більш точно - процесу розвитку європейської філософії: українська філософія не зароджується в поступовому русі власної культури (як, наприклад, у Греції чи Китаї), а запозичується із Візантії вже в досить розвиненому стані. І хоча вона набуває певних конкретно-культурних рис та забарвлень, по сьогоднішній день існують сумніви щодо реальності такого феномену, як українська філософія.
Ще один із перших дослідників української філософії, колишній ректор Вільного українського університету у Празі Д. Чижевський казав про те, що українській філософії ще тільки належить проявити себе і що, можливо, писати її історію ще зарано. Він вважав, що підставами для такої оцінки реального стану української філософської думки слугує те, що не існує таких філософських ідей, систем чи теорій, створених українськими філософами, які б набули визнання, прийняття та поширення як явища світової культури. І хоча тут існують деякі винятки (наприклад, філософія Г. Сковороди, деякі ідеї О. Потебні та В. Вернадського), в голому із цим твердженням не можна не погодитись.
Але, з іншого боку, не можна не звернути увагу й на те, що в цивілізованій історії України (ознаки цивілізації див. у темі 16) не існує таких періодів, на яких би не була присутня філософія чи філософська думка. Тобто, в цілому філософія супроводжує усю цивілізовану історію України. Звідси можна зробити виправданий висновок про те, що українська філософія - це явище переважно внутрішнє у відношенні до української культури, тобто, що вона виражала, концентрувала, виводила на рівень осмислення деякі важливі риси національного характеру та світосприйняття українців. У наш час питання національної самоідентифікації, національного самоусвідомлення набули особливої значущості тому, що йдеться про свідомий вибір подальшої історичної долі народу.
Тому питання про український національний характер має своє виправдання як у плані усвідомлення особливостей української філософії, так і в плані їх сучасного звучання. На основі численних досліджень та осмислень, можна стверджувати про існування таких основних особливостей українського національного характеру: емоційність, естетизм, сентиментальність, психічна рухливість, вшанування індивідуальної свободи, релігійність та своєрідний культ Землі, а також відчуття близькості із природою.
Проте варто зрозуміти, що це є цілком нормальне явище, яке спостерігається в реальному житті будь-яких людських спільнот: народне, національне життя - це різнобарвне, а не монотонне та одноманітне явище, а тому нормальним також слід вважати, що люди, які належать до тої самої нації, є різні. Треба не відлучати когось від народу чи то держави, а вміти вести діалог, розмову із урахуванням відмінних позицій між людьми. Як свідчить наша сучасність, на шляху до національного державотворення це дається багатьом людям досить тяжко; значно легше вимірювати всіх "під себе" або вимагати, щоби люди були такими, "як всі".
Означені риси національного характеру та особливості світосприйняття українців позначились і на певних особливостях української філософії.
Особливості української філософії:
Вона постає переважно внутрішнім явищем української культури;
Українська філософія ніколи не виявляла схильностей до абстрактно-раціональних системних побудов;
Вона завжди проявляла схильність до моральних настанов та життєвого повчання;
Переважно позитивно ставилася до релігії, до шанування вищих духовних цінностей;
Досить сильно була обернена у бік історичних та історіософських осмислень особливостей долі як українського народу, так і слов’янства в цілому;
Досить сильно інтегрована в літературу, громадсько-політичну думку, культурно-історичні проекти та міркування.
Таким чином, окреслена своєрідність української філософи при водить до того, що замість терміну "українська філософія" досить часто вживається термін "українська філософська думка" - саме тому, що вона часто поставала органічною складовою ширшого культурно-історичного процесу.