Розділ 3. Право соціального забезпечення як навчальна дисципліна

Інтенсивне правове регулювання суспільних відносин у сфері матеріаль­ного забезпечення привело до формування у XX ст. такої галузі права, як право соціального забезпечення, та однойменної науки, а це, у свою чергу, спонукало спочатку до введення до навчальних планів підготовки юристів відповідних спецкурсів, а пізніше окремої навчальної дисципліни. У системі Міністерства соціального забезпечення УРСР у 1969 р. було відкрито Чернігівський юридичний технікум, де за спеціальністю "Право та органі­зація соціального забезпечення" вивчався предмет "Радянське право соці­ального забезпечення" в обсязі 347 аудиторних годин.

Раніше навчальні плани розроблялись і затверджувались у централізованому порядку. Зараз це віднесено до компетенції вищих навчальних закладів. Навчальні плани складаються з двох частин: нормативної та вибіркової. Нормативні навчальні дисципліни встановлюються державним стандартом освіти і дотримання їхніх назв та обсягів є обов'язковим для навчального закладу. Навчальні програми нормативної дисципліни є складовою держав­ного стандарту освіти. Вибіркові навчальні дисципліни встановлюються вищим навчальним закладом і вводяться для задоволення освітніх і кваліфіка­ційних потреб особи, ефективного використання можливостей і традицій кон­кретного навчального закладу, регіональних потреб тощо. Навчальна про­грама вибіркової дисципліни розробляється вищим навчальним закладом²¹.

Працівниками нинішньої Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого ще у 1994 р. було розроблено структуру освітньо-професійної програми підготовки бакалавра за професійним спрямуванням 6.0601 "Право". У переліку нормативних навчальних дисциплін право соціального забезпечення відсутнє, так само як і в переліку можливих вибіркових навчальних дисциплін. Вказаний документ став основою для розробки навчальних планів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, що почали відкриватись повсюди. Звичайно, право соціального забезпечення в них не згадувалось. Почався процес згортання викладання цієї дисципліни у ВНЗ.

Відхід від тоталітарної системи змусив парламент прийняти нову Конституцію України, в якій наріжним каменем є забезпечення прав людини. У статті Основного Закону зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціаль­ною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спря­мованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Ці конституційні положення стали поштовхом для до­сліджень проблем прав людини, захисту їх соціальних прав, введення до на­вчальних планів нових предметів. У цій ситуації вже не можна ігнорувати права соціального забезпечення.

Кількість нормативних актів, що є джерелами права соціального забезпе­чення, надзвичайно велика і стосується кожного. Немає жодної людини, якій би не доводилось шукати виходу, зіткнувшись з такими життєвими обставина­ми, як тимчасова непрацездатність, вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною, інвалідність, хронічна хвороба, старість, смерть годувальника, без­робіття тощо. Всі ці випадки детально регулюються нормами права і вказу­ють особі вихід із ситуації, що склалася. Орієнтуватися в цьому норматив­ному потоці можуть тільки добре підготовлені фахівці.

Кожна освічена людина повинна володіти достатньою інформацією про свої права і свободи, вміти їх реалізувати, знати механізм захисту порушених прав, зокрема у соціальній сфері. На нашу думку, основи права соціального забезпечення слід починати вивчати зі школи, а пізніше, з урахуванням спе­цифіки майбутньої професії, і в інших навчальних закладах.

Важко уявити собі юриста без знань з права соціального забезпечення. Це, без перебільшення, неповноцінний фахівець. Як може людина працюва­ти юрисконсультом, коли значна частина його роботи торкається соціального захисту, коли люди постійно звертаються за консультаціями? Чи може пра­цівник правоохоронних органів, що закінчив юридичний ВНЗ, вважати себе правознавцем, не знаючи своїх прав у соціальній сфері? Це стосується адво­катів, прокурорів, державних виконавців та інших фахівців юридичних спеці­альностей. У зв'язку з цим автор вважає, що право соціального забезпечення слід віднести до нормативної частини змісту освіти навчальних планів нарівні з цивільним, трудовим, кримінальним правом. Належність до нормативної частини забезпечить можливість у масштабі держави скласти навчальну про­граму з цієї дисципліни, підготувати підручники і навчальні посібники з пра­ва соціального забезпечення, дати студентам знання, які будуть необхідні їм у майбутній роботі у сфері соціального захисту населення.

Сьогодні право соціального забезпечення віднесене до вибіркових предметів і викладається не у всіх ВНЗ, де є юридичні спеціальності. Напри­клад, в Університеті внутрішніх справ (м. Харків) за спеціалізаціями "Слідчо-криміналістична" і "Господарсько-правова" вивчення вказаної дисципліни не передбачено. В окремих ВНЗ вона вивчається студентами-юристами протя­гом одного семестру в обсязі 2 год на тиждень. Звичайно, отримати ґрун­товні знання, необхідні у практичній діяльності, за таких умов неможливо.

Конституція України зафіксувала право людини на соціальний захист (ст. 46). Прийнято Основи законодавства України про загальнообов”язкове державне соціальне страхування, де передбачено п'ять видів такого страхування. У літе­ратурі ведеться дискусія щодо соціального права. Це не могло не вплинути на назву вибіркової навчальної дисципліни. Так, у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка вивчається право соціального захисту в обсязі 32 аудиторних годин.

Розуміють значення проблематики соціального захисту населення в Міжрегіональній академії управління персоналом (МАУП). В її навчальних пла­нах закріплено такі навчальні курси, як право соціального забезпечення, право державного соціального забезпечення, проблеми права соціального забезпечення, правові питання реабілітації інвалідів, право соціального за­безпечення зарубіжних країн, соціальне страхування. Це перший вищій навчальний заклад України, що готує спеціалістів за спеціалізацією "Право і організація соціального забезпечення". Зараз підготовку таких фахівців для Пенсійного фонду України розпочали Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого та Одеська національна юридична акаде­мія. Проте там ще тільки підійшли до розробки навчальних програм відпо­відних спецкурсів.

Було накопичено певний досвід у підготовці фахівців (бакалаврів права) для системи соціального захисту населення в Чернігівському юридичному коледжі. У його навчальному плані дисципліна "Право соціального забезпечення" вклю­чала такі спецкурси: пенсійне право, законодавство про допомоги в Україні, правові основи соціально-побутового обслуговування інвалідів та громадян похилого віку, субсидії громадянам. Окремо викладалися навчальні дисципліни "Організація діяльності фондів соціального страхування", "Діловодство в органах праці та соціального захисту населення", "Організація роботи органів праці та соціаль­ного захисту населення".

Одним із серйозних недоліків у підготовці юристів є відсутність спеціа­лізованих періодичних видань з питань методики викладання юридичних дисциплін, в яких можна було б публікувати навчальні програми вибірко­вих дисциплін, організовувати їх обговорення, ознайомлювати читачів з текстами лекцій кращих викладачів, планами семінарських і практичних занять, методичними розробками з окремих тем. Немає видання, що спеціа­лізувалося б на проблемах права соціального забезпечення. Зараз такі пуб­лікації розпорошені в неспеціалізованих малотиражних виданнях, які не всім доступні. В Україні дотепер не створено жодної наукової установи, яка б займалась розробкою правових питань соціального забезпечення і соціаль­ного захисту населення, а робота науковців у цій сфері ніким не коорди­нується.

Право соціального забезпечення як навчальна дисципліна — це спеціаль­но відібрана правова інформація, за допомогою якої у студентів формуються знання про форми і види соціального страхування, соціального забезпечення, соціальної допомоги та соціального захисту і формуються уміння і навички використання цих знань у практичній діяльності.

Зміст права соціального забезпечення як навчальної дисципліни не збігається з предметом однойменної галузі та науки. З одного боку, він набагато вуж­чий, а з іншого — до предмета навчальної дисципліни часто включаються питання, що є об'єктом вивчення інших галузей права і однойменних наук, наприклад, конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного права. Система права соціального забезпечення як навчальної дисципліни — це об єднання відібраного правового матеріалу у сфері соціального захисту на­селення в окремі групи і розміщення їх у певному порядку з урахуванням однойменної галузі та науки й методики викладання правових предметів.

У межах права соціального забезпечення вивчаються: 1) міжнародні акти, що визначають міжнародні стандарти у сфері соціального захисту населення; 2) витоки й основні етапи становлення законодавства про соціальне забез­печення; 3) організаційно-правові форми та джерела фінансування соціаль­ного забезпечення, місце права на соціальне забезпечення у системі прав людини, роль держави у соціальному захисті населення; 4) поняття предме­та, методів і системи права соціального забезпечення, його місце у системі національного права; 5) поняття і види загально-правових, галузевих і внут­рішньогалузевих принципів права соціального забезпечення; 6) нормативні акти, що є джерелом права соціального забезпечення; 7) правовідносини у сфері соціального забезпечення: поняття, види, суб'єкти, об'єкти, зміст, соціальні ризики як підстави їх виникнення, зміни та припинення; 8) умови та порядок надання окремих видів соціального забезпечення.