1.2. Порядок обчислення строків у праві соціального забезпечення

Обчислення строків у праві соціального забезпечення здійснюється за загальними правилами, встановленими цивільним правом України з урахуванням певних особливостей предмету права соціального забезпечення (специфікою правових відносин). Строки можуть обчислюватися роками, місяцями, днями, годинами. Таке визначення є логічним, оскільки законодавець, обчислюючи таким чином строки, встановлює їх тривалість у часових межах.

Рік, як темпоральна визначаюча одиниця, є проміжком часу, що дорівнює періоду обернення Землі навколо Сонця — 12 календарним місяцям (365 днів; у високосному році – 366). Місяць, у свою чергу, є одиницею обчислення часу, що дорівнює одній дванадцятій частині року (30 календарним дням). Тиждень складається із 7 днів. День, у свою чергу — з 24 годин, а година — з 60 хвилин [16, c.106].

Встановлення строку дії будь-якого договору, строку існування того чи іншого права тощо, як правило, не викликають особливих труднощів. Основною проблемою є визначення і встановлення часового моменту, що породжує, змінює чи припиняє правовідношення, тобто початку та закінчення того чи іншого строку. Для детального розгляду цих питань треба звернутись до визначення та з'ясування основного призначення термінів у правовідносинах.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, що має неминуче настати, і є певним моментом у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Посилання на конкретну дату зустрічаються найчастіше у договорах, коли здійснення прав та обов'язків визначається чітким моментом часу. Тобто, вказівка на конкретні календарні дати визначає часові межі дії договору. При цьому терміни, передбачені календарними датами, можуть бути конкретизовані вказівкою на години і, навіть, хвилини, приурочені до певної дати.

Якщо термін визначається вказівкою на подію, яка має неминуче настати, то саме настання події, (досягнення певного віку) тягне юридичні наслідки і визначає момент початку або момент закінчення дії договору. Наприклад, закінчення договору догляду закон пов'язує зі смертю відчужувача майна, яка обов'язково настане, хоч і невідомо коли.

При обчисленні строків у праві соціального забезпечення нас не тільки повинно цікавити, з якого саме моменту виникають чи припиняються ті або інші цивільні права та обов'язки, а також коли починається перебіг строку, його закінчення, як вчиняти дії в останній день строку. Особливо це важливо при виході громадян на пенсію.

Отже, для встановлення та обчислення строків у праві соціального забезпечення слід враховувати два аспекти врегулювання вказаного питання. По-перше, це суто юридичний, коли потрібно на підставі чинних норм встановити моменти у часі, які визначають граничні межі дії того чи іншого правовідношення.

Отже, строки, визначені періодами (відрізками) часу, обчислюються за встановленими законом правилами. У відповідності зі ст. 253 ЦК початок перебігу строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому потрібно звернути увагу, що момент (день), яким визначається початок строку, не зараховується у його тривалість.

У тих випадках, якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає у останній день даного місяця. Наприклад, місячний строк, який почався 31 травня, закінчиться 30 червня, а той, що почався 31 січня, закінчиться 28 або 29 лютого. Строк, визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Наприклад, тижневий строк, що почався 20 листопада у середу, закінчиться 27 листопада, тобто у середу наступного тижня.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням і обчислюється за правилами, встановленими для обчислення строків, визначених днями [18, c.111].

Слід зазначити, що вказані правила обчислення строків мають імперативний характер. Але закон передбачає виняток у випадку, коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії. Днем закінчення строку є у такому разі перший за ним робочий день. Зазначене правило не поширюється на початок перебігу строку, а вихідні дні не виключаються при підрахунку його тривалості.