4. Механізм функціонування політичної системи суспільства

На першій фазі політична система приймає інформацію допомогою зовнішньополітичних та внутрішньополітичних «рецепторів», до яких віднесені інформаційні служби (державні і приватні), центри вивчення громадської думки та ін У цьому блоці відбувається селекція, систематизація і первинний аналіз даних, що надходять.

Друга фаза забезпечує подальшу обробку вже відібраної інформації, яка надходить до блоку «пам'яті і цінностей», де вона, з одного боку, порівнюється з уже наявними даними, а з іншого, оцінюється через призму норм, стереотипів та цінностей, які панують в даній політичній системі .

На третій фазі уряд, як «центр ухвалення рішень», приймає відповідне рішення щодо регулювання поточного стану системи. Рішення приймається після одержання підсумкової оцінки ступеня відповідності поточної політичної ситуації, основним пріоритетам і цілям політичної системи.

Четверта фаза передбачає, що так звані «ефектори» (виконавчі органи - внутрішньополітичні і зовнішньополітичні) реалізують прийняті урядом рішення. При цьому результати діяльності «ефекторів» породжують на «виході» з системи нову інформацію (внутрішньополітичну і зовнішньополітичну), яка через «зворотний зв'язок» знову потрапляє на «вхід» і виводить всю систему на новий цикл функціонування.

Політичну систему суспільства, з позицій її призначення, можна характеризувати як своєрідну машину для розв'язання масштабних суспільних проблем.

Виходячи зі схеми функціонування політичної системи суспільства, трактованої у її соціологічному вимірі Д. Істоном , механізм її дії містить три головні внутрішні елементи — вхід (ввід), власне вирішуючий, конверсійний, апарат і вихід (вивід) — за допомогою яких згаданий механізм взаємодіє з оточуючим середовищем.

Як канал надходження «сировини», що підлягає переробці, політична система має ввід. Саме сюди прямують імпульси-вимоги (наприклад, виплата зарплати) і підтримка (сплата податків). На виході («виводі») ж політичної системи з'являється продукт її діяльності — політичні рішення, за допомогою яких розподіляються цінності, а також здійснюються політичні дії. Сама політична система нагадує своєрідну чорну скриньку, діяльність («конверсія») якої прихована від оточуючих. У рамках політичної системи суспільні проблеми і зазнають вищезазначеної конверсії, тобто такої переробки, унаслідок якої вони трансформуються в певні політичні рішення, що й отримуються на виході.

Окрім щойно перелічених трьох внутрішніх ланок, механізм функціонування політичної системи включає ще й одну зовнішню — так званий виток зворотного зв'язку, через який вироблені конверсійним механізмом політичної системи та прийняті на її виході політичні вирішення перероблених проблем впливають на наступні підтримки, вимоги та протидії, що знову й знову надходять до системи.

Означений виток зворотного зв'язку складається з двох процесів, пов'язаних у замкненому циклі:

а) процес пристосування органів політичної влади до умов ситуації, що реально виникла («вихідні системи» та їх «наслідки»);

б) потік зворотної інформації про стан політичної системи та про наслідки регулюючої діяльності вищезазначених органів.

Здійснення такого зворотного зв'язку постає необхідним і доволі дійовим засобом подолання конфліктного загострення кризових ситуацій, уможливлює своєчасну корекцію управлінських похибок, переорієнтацію діяльності політичної системи, сприяє чіткішому визначенню цілей і продуктивному пошукові ефективніших засобів та перспективніших шляхів реалізації згаданих цілей.

Життєздатність політичної системи найбільшою мірою залежить від її реагування на зворотний зв'язок. Реакція політичної системи на вимоги, які йдуть від населення, залежить від її характеру. Тоталітарна система ігнорує ці вимоги, авторитарна — враховує частково, а демократична — прагне врахувати повністю. Якщо влада індиферентна до вимог членів суспільства й приділяє увагу лише власним потребам, то її рішення та дії ніколи не знайдуть підтримки.

Розповісти як взаємофункціонують:!!!!!

Політична організація суспільства ,

Механізм функціонування державної влади

Політичні партії

Групи інтересів

Громадсько-політичні рухи