2. Аналіз організації товаропостачання пат «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства пат «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

Публічне акціонерне товариство «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2» 2324 смт. Десна вул. Гагаріна, 6. Підприємство займається оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Публічне акціонерне товариство «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2» Ідентифікаційний код 00953208, яке було засновано Регіонального відділення Фонду державного майна України в Вінницькій області. Від 2 жовтня 1997 року шляхом перетворення «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2». Тип товариства публічне акціонерне товариство.

Місцезнаходження Україна, смт. Десна Вінницького району Вінницької області, вул. Гагаріна, 6

Предмет діяльності товариства є:

• виробництво борошномельної, круп`яної, комбікормової та іншої продукції та її реалізація;

• проведення державних закупок зерна,

• обробка збереження і відпуск зернових культур;

• збереження та раціональне використання державних хлібних ресурсів;

• виробництво хлібобулочних виробів; автотранспортної техніки, обладнання та іншої техніки;

• сільськогосподарського виробництва;

Статутний капітал становить 6712 (Шість мільйонів сімсот дванадцять тисяч грн.) Товариство поділений на 26848000 (двадцять шість мільйонів вісімсот сорок вісім тисяч) штук простих іменних акцій.

Групування господарських операцій та витрат підприємства здійснюється на основі П(С) БО 16 «Витрати». Групування планових витрат підприємства ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2» за економічними елементами виконується за принципом поданим у табл. 2.2:

Таблиця 2.2. Групування планових за економічними елементами на підприємстві ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

№з/п	Назва економічних елементів	Сума, грн.
1	2	3
1	Матеріальні витрати	61227
2	Витрати на оплату праці	113285
3	Відрахування на соціальні заходи	39634
4	Амортизація	20491
5	Інші операційні витрати	80735
	Всього:	315372

Групування витрат підприємства за статтями калькуляції здійснюється за методикою групування витрат за економічними елементами.

Всі виробничі витрати розподіляються окремо за двома цехами, а операційні витрати загалом по підприємству. Відрахування на соціальне страхування обчислюється з суми основної та додаткової заробітної плати загалом згідно чинного законодавства.

Відомість зведеного обліку витрат на виробництво продукції складається на основі згрупованих планових витрат підприємства за статтями калькуляції. У графі 3 і графі 7 подано залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець звітного періоду. Відрахування на соціальне страхування обчислюють від загальної суми основної і додаткової заробітної плати. Вкінці обчислюється загальна сума витрат незавершеного виробництва на початок і на кінець звітного періоду за вирахуванням зворотних відходів. Пізніше слід обчислити витрати разом із залишком витрат у незавершеному виробництві. Планова виробнича собівартість готової продукції обчислюється враховуючи залишки незавершеного виробництва на кінець звітного періоду.

Рис. 2.1. Схема організаційної структури управління ПАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

Планову калькуляцію витрат на виготовлення одиниці продукції Вінницького комбінату хлібопродуктів №2 застосовують системи калькулювання повних і змінних витрат, подано у табл. 2.2 і табл. 2.3 відповідно:

Система обліку змінних витрат ґрунтується на визначенні неповної собівартості продукції. Принципова відмінність між системами обліку повних і змінних витрат полягає у способі врахування постійних виробничих накладних витрат.

Таблиця 2.3. Відомість зведеного обліку витрат на виробництво продукції Вінницького комбінату хлібопродуктів №2 у плановому місяці

№	Стаття	Собівартість НВ на.	Витрати за звітний місяць, грн.	Разом із залишком витрат у НВ на початок місяця, грн.	Витрати на випуск продукції	Собівартість НВ на кінець місяця, грн.
з/п	Калькуляції
1	Сировина і матеріали	8000	43087	51087	42087	9000
2	Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств	2000	19640	21640	19140	2500
3	Паливо й енергія на технологічні цілі	500	10500	11000	10400	600
4	Зворотні відходи (вираховуються)	-100	-2000	-2100	-1900	-200
5	Основна заробітна плата	6000	46900	52900	45900	7000
6	Додаткова заробітна плата	1000	43750	44750	43550	1200
7	Відрахування на соціальне страхування	2660	34447	37107	33991	3116
8	Загальновиробничі витрати у т.ч.:	3000	55621	58621	54621	4000
	а) змінні;	1000	27430	28430	27230	1200
	б) постійні;	2000	28791	30191	27391	2800
	Разом	23060	251945	275005	247789	27216

Таблиця 2.4. Планова калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції за системою повних витрат Вінницького комбінату хлібопродуктів №2

№з/п	Статті калькуляції	На одиницю виробу, грн.
1	2	3
1	Прямі матеріальні витрати всього:
	у т. ч.: а) сировина і матеріали,	84,17
	б) купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби,	38,28
	в) паливо та електроенергія на технологічні цілі,	20,8
	г) зворотні відходи.	-3,8
2	Прямі витрати на оплату праці всього:
	у т. ч.: а) основна заробітна плата,	91,8
	б) додаткова заробітна плата.	87,1
3	Відрахування на соціальне страхування	67,98
4	Загальновиробничі витрати	109,24
Всього виробнича собівартість		495,58

При цьому як витрати періоду розглядаються не лише операційні витрати, а і постійні виробничі витрати. Вони не включаються у собівартість продукції.

Планова калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції за системою повних витрат складається на основі відомості зведеного обліку витрат. Виробнича собівартість складає суму всіх витрат на одиницю виробу за винятком зворотних відходів. Планова калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції за системою змінних витрат складається за такою ж методикою як попередня, відмінність полягає лише при визначенні суми загальновиробничих витрат. На території району міста розміщено 4 магазина одного власника, що торгують продовольчими товарами. Їх координати і місячний товарообіг наведено у табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Товарообіг і координати магазинів ВАТ «Вінницький комбінат хлібопродуктів №2»

Номер магазину	Координати,	Координати, Y	Товарообіг, т/міс.
1	2	3	4
40	20	80	10
60	100	70	82
9	15	10	12

Цей метод дозволяє визначити оптимальне місце розміщення одного розподільчого центра. Для цього використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розміщення складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки вантажів від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача.

Основним завданням товарної політики є створення такого товару чи послуги і таке управління ними, щоб інші елементи маркетингової діяльності або були непотрібні взагалі, або ж використовувалися мінімально як допоміжні для досягнення поставлених фірмою цілей.

Товарна політика передбачає певний курс дій товаровиробника або наявність у нього наперед обдуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити прийняття рішень стосовно формування асортименту й управління ним; підтримання конкурентоспроможності товару на певному рівні; знаходження для товарів оптимальних товарних ніш (сегментів); розробка та реалізація стратегії упаковування, маркування, обслуговування товарів.

Розробка й здійснення товарної політики вимагають дотримання наступних умов: чіткої уяви про мету виробництва й збуту на перспективу; наявності стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства; хорошого знання ринку й характеру його вимог; чіткої уяви про свої можливості й ресурси Обслуговування – це забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, що впроваджені на ринку і користуються попитом споживачів. Основним у цій частині маркетингової товарної політики є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробництва про необхідність її поліпшення, збереження характеристик товарів у процесах розподілення та продажу.

Елімінування – це процес зняття застарілого продукту фірми з ринку. Його основне завдання – оптимізувати усунення з ринку товару, попит на який падає. Це означає узгодити витрати фірми на виробництво й реалізацію товару, який все важче знаходить свого споживача, з доходами від його продажу, які все ще наявні й можливі в майбутньому.

Послуги сервісу включаються до списку звичайно після вивчення думки покупців і складаються із забезпечення: надійності постачань, оперативності надання, можливості одержання технічної консультації, надання знижок, післяпродажне обслуговування та ін.

Рішення про рівень сервісу приймаються фірмою після вивчення думки клієнтів.

Сервісне обслуговування розглядається як знаряддя проти конкуренції. У зв'язку з цим багато фірм створюють відділи, що вивчають зауваження й скарги клієнтів, розробляють питання технічного обслуговування та інформації.

З урахуванням характеристик підприємства, а також досліджень відомого фахівця в області управління організацією Пітера Дойля, визначимо структуру управління збутом даної організації. У цю структуру входять наступні елементи:

• задачі служби збуту;

• стратегія служби збуту;

• розмір і структура служби збуту;

• розподіл ресурсів служби збуту;

• управління персоналом служби збуту;

• задачі торгового персоналу компанії;

Відповідно до цього, визначимо основні задачі підприємства:

• пошук нових покупців;

• забезпечення клієнтів необхідною інформацією;

• продажі і ведення переговорів;

• контроль обслуговування покупців;

• участь у ринкових дослідженнях;

• підтримка відносин із клієнтами.

Керівництво компанії, у даному випадку регіональний менеджер, визначає ступінь важливості кожної з задач і час, необхідний для їхнього виконання.

Кінцева мета управління збутом – досягнення компанією планових показників по росту та прибутковості через задоволення купівельних потреб. Менеджери вищої ланки упевнені в доцільності стратегічного партнерства з клієнтами, тому що в цьому випадку відпадає необхідність розробки конкурентних пропозицій про ціну, що ведуть до зниження прибутку, крім того, покупці є генераторами нових ідей. Однак стратегічне партнерство – це ідеал, до якого необхідно прагнути, але крім його існують і інші типи відносин з постачальниками.

Відмітні переваги товару, що поставляється	Високі	Обраний постачальник	Стратегічне Партнерство
	Низькі	Постійний постачальник	Постачальник великих партій стандартних товарів
		Низька	Висока
		Ступінь впливу на прибутковість покупця

Рис. 2.3. Типи відносин з постачальниками

Постійний постачальник – покупець робить регулярні закупівлі в невеликих обсягах. Він прагне скоротити число постачальників і спростити процедуру замовлення. Ціна постачань має значення, але через невеликий обсяг закупівель не є основним їхнім критерієм.

Постачальники великих партій стандартних товарів – їх положення найбільш уразливе. Невелике зниження цін вплине на прибуток покупця. Фахівці із закупівель мають могутні стимули для того, щоб змусити постачальника знизити ціни на товар і залучити до співробітництва альтернативних продавців.