3.4 Стислий аналіз пожежної небезпеки приміщень, які захищаються.

Для визначення оптимального варіанту автоматичного захисту приміщень необхідно:

1. Виконати стислий аналіз пожежної небезпеки технологічного процесу захищаємих приміщень, в якому повинні бути відображені наступні положення:

   1. Стисла характеристика фізико-хімічних, пожежонебезпечних і токсичних властивостей речовин та матеріалів, які використовуються в виробництві.

   2. Найбільш вірогідні причини та місця виникнення пожежі в приміщеннях, що захищаються.

   3. Характерні ознаки пожежі (полум’яне горіння, швидке підвищення температури, значне димоутворення і т. п.).

   4. Можливі шляхи розповсюдження вогню та продуктів горіння.

   5. Категорія виробництва.

2. Оцінити особливості апаратурного оформлення, конструктивних, об’ємно-планувальних і комунікаційних рішень захищаємого приміщення.

3. Виявити особливості мікроклімату захищаємих приміщень (температура, вологість, запиленість приміщення, освітленість приміщення), а також наявність потенційних перешкод (зварка, вібрація, повітряні потоки).

При виконанні розділу студент повинен з довідників виписати фізико-хімічні і пожежонебезпечні властивості горючих речовин, які знаходяться в приміщенні що захищається. Дати стислий опис приміщень із зазначенням планувальних особливостей, аналіз пожежовибухонебезпечних властивостей речовин та матеріалів, які використовуються в виробництві:

• призначення приміщення;

• характеристика технологічного процесу (сировина, технологічне обладнання, цехи, ділянки, які найбільше пожежонебезпечні).

• конструкції і об’ємно-планувальні особливості приміщень;

• особливості водопостачання;

• мікроклімат захищаємих приміщень;

• причини та місця можливого виникнення пожежі в захищаємих приміщеннях;

• характерні ознаки можливої пожежі;

• можливі шляхи розвитку вогню і продуктів горіння.

• категорію виробництва за вибухо, вибухопожежною і пожежною небезпекою, клас вибухонебезпечних зон за ПУЕ;

3.5 Вибір первинних засобів пожежогасіння.

Вибір первинних засобів пожежогасіння (ПЗ) визначається з врахуванням сумісності його властивостей з властивостями речовин і матеріалів, які підлягають гасінню. Для цієї мети використовують довідники, в яких для більшості речовин та матеріалів даються рекомендації щодо вогнегасячих засобів. При виборі ПЗ необхідно враховувати:

• характеристики речовин, які зберігаються в захищаємому приміщенні;

• особливості об’ємно-планувального рішення захищаємого приміщення;

• особливості технологічного процесу;

• характер розвитку можливої пожежі.

Особливу увагу при виборі вогнегасячого засобу необхідно звернути не тільки на вогнегасячий ефект, але і на наслідки, які можливі після їх використання.

Первинні засоби пожежогасіння слугують для гасіння пожеж в початковій стадії їх розвитку до прибуття пожежних підрозділів . До них відносяться ручні і пересувні вогнегасники, гідропульти, відра, бочки з водою, внутрішньопожежні крани, лопати, ящики з піском, азбестові полотна, войлочні мати, кошми, ломи, пили, багри, вила(рис.1.).

Усі будівлі та приміщення закладів, установ і організацій повинні забезпечуватись первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, пожежним інвентарем (пожежними щитами та стендами, пожежними відрами, діжками з водою, ящиками з піском тощо), пожежним знаряддям (пожежними ломами, баграми, сокирами тощо) та засобами зв'язку

Первинні засоби пожежогасіння розміщують на спеціальних щитах.

Рис. 1 Загальний вигляд протипожежного щита

Щити встановлюють з таким розрахунком, щоб до найдальшої будівлі було не більше 100 м, а від сховищ з вогненебезпечними матеріалами - не більше 50 м, або з розрахунку - один щит на 5000 м2 . Засоби пожежогасіння фарбують у сигнальний червоний колір, а надписи на них та на щитах роблять контрастними білим кольором Місця розміщення первинних засобів пожежогасіння зазначаються у планах евакуації На стендах або пожежних щитах рекомендується компактно розміщувати вогнегасники, пісок, лопати, ломи, покривала вогнетривкі, списки добровільних пожежних дружин, інструкцію з правил пожежної безпеки, написи з телефонами пожежної охорони

і прізвища посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку. Стенди або пожежні щити слід установлювати в приміщеннях на видних і легкодоступних місцях, якомога ближче до виходу із приміщення.

Вогнегасник — це переносний або мобільний пристрій для гасіння вогнищ пожежі за рахунок випуску запасеної вогнегасної речовини. Вогнегасники повинні знаходитися у всіх виробничих приміщеннях і офісах.

Вогнегасники необхідно встановлювати таким чином, щоб можна було визначити тип вогнегасника, прочитати на його корпусі інструкцію з користування, а також зручно було його зняти Повсякденний контроль за зберіганням, вмістом і постійною готовністю до дії первинних засобів пожежогасіння здійснюється особами, які призначені наказом керівника закладів, установ і організацій

Вогнегасники класифікують за видом вогнегасної речовини на вуглекислотні, галоідовуглеводневі і порошкові.

Вуглекислотні вогнегасники . Застосовують ручні вогнегасники ВУ-2 , ВУ-5, ВУ-8 і в транспортному виконанні ВУ-25 і ВУ-80 . Вогнегасники наповнюються стиснутим газом (диоксид вуглецю не більше 0,75 кг/л) до робочого тиску 60кгс/см² . Усі вуглекислотні вогнегасники приводяться до дії при вертикальному положенні балона і застосовуються для гасіння різноманітних речовин і матеріалів (виключення складають лужні метали та інші речовини, які горять без доступу повітря), електроустановок під напругою до 380 В, транспортних засобів і т п

Вуглекислотні-брометилові вогнегасники ВУБ-3А і ВУБ-7А є стальними тонкостінними балонами із сифонними трубками всередині і пусковими головками важільного типу з розпилювачами . Ємність балонів ВУБ-3А - 3,2 л, ВУБ-7А - 7,4 л . Вогнегасники заряджають сполукою "4 НД", що складається 97% брометилу і 3% вуглекислого газу . Для викиду заряду у вогнегасник закачують повітря під тиском 8,6 кгс/мм² . Час дії вогнегасників 20-30 с при довжині струменя 3-4 м .

Порошкові вогнегасники бувають ручні, транспортні і установки порошкового гасіння За будовою такий вогнегасник складається з циліндричної посудини, в якій міститься порошок, балончик з вуглекислим газом під тиском Час дії вогнегасника 20 с при довжині порошкового струменя 5 м

Вогнегасники порошкові: заряджені вогнегасною порошком і закачані інертним газом (кисень, азот, вуглекислий газ) до тиску 16 атм. Призначені для гасіння пожеж, а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 В. Експлуатуються при температурі від - 40°С до + 50°С.

Рис.2 Вогнегасники порошкові

Вогнегасники вуглекислотні: призначені для гасіння пожеж класу В (підклас, горіння рідких речовин, нерозчинних у воді) згідно з ГОСТ 27331-87, електроустаткування постійного і змінного струму, що перебуває під напругою до 1000В, електронної обчислювальної техніки, а також загорянь на електрофікованному залізничному транспорті, в музеях, картинних галереях і архівах, житлових будинках і виробничих приміщеннях.

Рис.3 Вогнегасники вуглекислотні

Підставки і кронштейни для вогнегасників - підлогові підставки для установки вогнегасників в офісі та інших приміщеннях, настінні і автомобільні кріплення для кріплення на стіну або в багажнику автомобіля, для всіх моделей вогнегасників.

Рис.4 Підставки і кронштейни

Технічне обслуговування і перезарядження вогнегасників

Для ефективної боротьби з пожежею необхідно щоб технічний стан вогнегасників відповідав чинним нормам і вимогам. Достатньою мірою є перезарядка і технічне обслуговування вогнегасників. Перезарядка, тобто заміна вогнегасної речовини, провадиться за наявності технічних свідчень.

Під час технічного обслуговування здійснюється діагностика й огляд вогнегасників, після чого проводиться ремонт, фарбування і перезарядження в огнегасників або їх списання.

Кожний заклад, установа і організація повинні бути забезпечені зовнішнім і внутрішнім протипожежним водопостачанням згідно з вимогами будівельних норм Керівники закладів, установ і організацій зобов'язані забезпечити технічне обслуговування, справний стан і постійну готовність до використання систем протипожежного водопостачання, які перебувають на їх балансі

Пожежне водопостачання промислових підприємств може здійснюватись від: водогонної мережі, пожежних водоймищ, природних джерел води (рік, озер, ставків) Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними насосами, котрі забезпечують подавання компактних струменів на висоту не менше 10 м або рухомими пожежними автонасосами і мотопомпами, що забирають воду із гідрантів Найбільш надійною системою є водогінна система водозабезпечення, яка суміщається з господарським водогоном . Ця система забезпечує недоторканий запас води для гасіння пожежі протягом 3 годин

Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється пожежними кранами, які встановлюються біля основи пожежних стояків на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітках.

Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом . Довжина рукава - 10 або 20 м . Продуктивність кожного крана повинна бути не меншою, ніж 2,5 л/с .

Норма витрат води на внутрішнє пожежогасіння приймається:

а) для виробничих приміщень - із розрахунку двох струменів продуктивністю не менше 2,5 л/с;

б) для допоміжних споруд - із розрахунку одного струменя продуктивністю не менше 2,5 л/с;

в) для складів або приватних будинків, розміщених з врахуванням протипожежних перепон і об'ємом більше 25000 м³ - із розрахунку двох струменів продуктивністю не менше 2,5 л/с кожна, а при об'ємі менше 25000 м³ - із розрахунку одного струменя продуктивністю не менше 2,5 л/с;

г) для будинків, які влаштовані спринклерними і дренчер-ними системами - із розрахунку одного струменя продуктивністю не менше 2,5 л/с .

Зовнішнє протипожежне водопостачання (гідранти) розташовуються на території підприємств на віддалі не більше 100 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін.

Водогін для зовнішнього пожежогасіння буває низького тиску і високого . Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними насосами, котрі забезпечують подавання компактних струменів на висоту не менше 10 м або рухомими пожежними автонасосами і мотопомпами, що забирають воду з гідрантів

Витрати води на зовнішнє пожежогасіння беруться в залежності від ступеня вогнестійкості будівель, їх об'єму, категорії пожежо- і вибухонебезпеки виробництва у межах від 10 до 40 л/с . Для подачі води на висоту до 50 м при системі водогону високого тиску використовують потужні рукави довжиною 125м, діаметром 66 мм, із розбризкувачем діаметром 16 або 19 мм з витратою води на компактний струмінь 5 л/с