ЗМІСТ	С.
ВСТУП………………………………………………………………………	3
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВИХ СПОРІВ……………	4
1.1. Поняття та причини виникнення трудових спорів…………………	4
1.2. Класифікація та суб’єкти трудових спорів….. ……………………..	5
1.3.Органи з вирішення трудових спорів…………………………………	8
2. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРУДОВИХ СПОРІВ………………………………………………………	10
2. 1. Розгляд трудових спорів у комісії з трудових спорів………………	10
2.2. Компетенція комісії по трудовим спорам……………………………	12
2.3. Строки звернення до КТС. Правомочність засідання та відвід члену КТС…………………………...	13
2.4. Порядок і строки розгляду спору. Прийняття рішення КТС………………………………………………….	15
2.5. Оскарження рішення. Строк і порядок виконання рішення КТС………………………………..	17
2.6. Строк і порядок виконання рішення КТС…………………………..	19
3. РОЗГЛЯД ТРУДОВИХ СПОРІВ У СУДАХ…………………………..	21
3. 1. Підсудність трудових справ. ………………………………………..	21
3.2. Сторони та учасники трудових спорів. ……………………………..	24
3.3. Строки звернення до суду за вирішенням трудового спору. ………………………………………………………….	26
3.3. Винесення судом рішення щодо індивідуального трудового спору. Поновлення на роботі працівника. …………………..	27
3.4. Покладання матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника……………………………………………….	29
3.5. Оформлення позовних заяв щодо трудових спорів до суду. Процесуальні особливості розгляду трудових справ у суді………………………………………………………	30
4. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ ТРУДОВИХ СПОРІВ (КОНФЛІКТІВ)……………………………………	33
4.1. Порядок вирішення трудових спорів…………………………………	33
4.2. Послідовність розгляду й вирішення колективного трудового спору (конфлікту)………………………………	35
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………	39
ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………….	40

ВСТУП.

Право на працю є основним Конституційним правом громадян України. Воно проголошене ст. 43 Конституції України, визначається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується.

Право на працю реалізується різними шляхами. Одні громадяни займаються індивідуально-трудовою діяльністю, інші – створюють або влаштовуються в кооперативні чи акціонерні товариства. Переважно більшість громадян влаштовуються на роботу шляхом укладення трудового договору як наймані працівники на підприємства, незалежно від їх форм власності.

Для реального здійснення цього права держава створює певні умови, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми створення робочих місць, професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки працівників відповідно до суспільних потреб.

У країнах з розвиненою ринковою економікою загальноприйня­тим є поділ трудових спорів за суб'єктним складом та предметом спо­ру, тобто виокремлюють такі їх види: колективні та індивідуальні, конфлікти інтересів (економічні) та конфлікти права (юридичні). Ця типологія відображає характер та обсяг впливу конфлікту на інтереси працівника, на умови праці, їх юридичну регламентацію і, нарешті, чи співвідноситься певний трудовий конфлікт із встановленням, зміною або застосуванням (тлумаченням) правових норм.

Конфлікти інтересів виникають у зв'язку з вимогою встановлення нових чи заміни існуючих умов праці, а конфлікти права стосуються тлумачення чи застосування норм, встановлених законами, колек­тивними договорами чи іншими правовими актами. Конфлікти інте­ресів можуть бути врегульовані в погоджувальному порядку на ос­нові компромісу. Вимоги сторін у цьому випадку спираються на справедливість, доцільність, здоровий глузд, суспільні інтереси, ре­альні можливості тощо. Конфлікти права виникають у разі порушен­ня (дійсного чи надуманого) прав, встановлених юридичними акта­ми. Наприклад, працівники вимагають поновлення порушеного пра­ва чи усунення перешкод для його реалізації. Такі конфлікти вирішуються на підставі застосування і тлумачення законодавства.

Метою курсової роботи є розгляд причин виникнення трудових спорів, порядок їх вирішення. Оформлення позовних заяв щодо трудових спорів до суду. Процесуальні особливості розгляду трудових справ у суді.

1. Загальна характеристика трудових спорів.

1.1. Поняття та причини виникнення трудових спорів.

Відповідно до ст. 124 Конституції України звернутися безпосередньо до суду за розглядом індивідуального трудового спору можуть громадяни (працівники), які вважають, що їхні трудові права було порушено, незалежно від того, чи розглядається їхній трудовий спір комісією з трудових спорів (КТС).

Для вирішення трудових спорів законом існує певний порядок: процедура їх вирішення, строки подання заяв та прийняття щодо них рішення та їх виконання.

Виокремлюють дві стадії вирішення розбіжностей між працівником і роботодавцем.

Перша стадія — безпосередні переговори сторін за участю чи без участі виборних профспілкових органів щодо врегулювання розбіжностей між сторонами трудового договору.

Друга стадія — вирішення в установленому законом порядку розбіжностей трудового спору, не врегульованих шляхом безпосередніх переговорів.

Індивідуальний трудовий спір — неврегульовані розбіжності між роботодавцем і працівником щодо застосування законів та інших нормативно-правових актів про працю, угоди, колективного договору, трудового договору (у тому числі про встановлення або зміну індивідуальних умов праці), про які заявлено в орган, що розглядає індивідуальні трудові спори.

Індивідуальними трудовими спорами визнаються також такі спори:

між роботодавцем і особами, які раніше перебували у трудових відносинах з цим роботодавцем;

між роботодавцем і особами, що виявили бажання укласти трудовий договір (спори з питань укладання такого договору).

Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення працівника із заявою до органу з вирішення трудового спору.

Зазначимо, що в разі звернення до суду з позовом за вимогами, які випливають з трудових відносин, працівників звільняють від сплати мита і судових витрат.

Колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин.

Колективні трудові спори (конфлікти) виникають щодо:

встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

укладення чи зміни колективного договору, угоди;

виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

невиконання вимог законодавства про працю. Зазначимо, що порядок вирішення індивідуального та колективного трудового спору різний. Трудове законодавство забезпечує захист прав працівників та роботодавця за допомогою як суду, так і досудових органів, що створюються для вирішення саме трудових спорів.

Індивідуальний трудовий спір може виникнути через недостатню обізнаність працівника з чинним законодавством про працю. Причиною трудових спорів може бути зневажливе ставлення роботодавця до виконання закону, умов колективного договору та угод, трудового договору з працівником, а також інші причини.

Об’єктивними факторами і обставинами, через які виникають трудові спори, можуть бути: недоліки в організації виробництва та праці; окремі неточності й прогалини в чинному законодавстві про працю. Умовами виникнення спору є обставини, що впливають на трудові відносини і викликають неврегульовані розбіжності між працівниками та роботодавцями.

Причини виникнення трудового спору — юридичні факти, які безпосередньо викликали розбіжності між працівником (працівниками) та роботодавцем. Наприклад, несвоєчасна виплата заробітної плати.

Отже, причиною трудового спору є порушення тих чи інших прав працівників або невиконання працівниками зобов’язань перед роботодавцем.