§ 3. Легалізація («відмивання») грошових коштів та іншого майна, здобутих у результаті злочинної діяльності

«Відмивання» коштів та майна слід розглядати як заключний етап тіньової економічної діяльності.

Це негативне явище має давню історію. Ще в 1728 р. граф Меншиков був відправлений у заслання Петром II і позбавлений всього свого майна, набутого внаслідок безперервного і необме­женого хабарництва^I.

Свого часу проблема боротьби з «відмиванням» грошових коштів постала в Сполучених Штатах Америки. На початку 80-х років минулого століття, коли злочинці почали активно вкладати кошти готівкою в їх фінансові установи, правоохоронні органи; серйозно стурбувались. У 1984 р. прокуратура США провела кримінальне розслідування по обвинуваченню банку Бостона в сприянні та підтримці діяльності однієї злочинної організації. З’ясувалося, що цей банк в інтересах останньої подавав державним органам сфальсифіковані звіти про операції з готівкою. Роз­слідування з аналогічних фактів було проведене й щодо діяльно­сті банку штату Нова Англія. сторінка 62

Під «відмиванням» коштів і майна розуміють процес легалізації протиправно отриманих грошових коштів і майна, який здійснюється шляхом різних маніпуляцій з «брудним» капіталом, вна­слідок чого останній набуває статусу законного (легального)^II. За допомогою складних операцій із капіталами злочинці прихову­ють дійсні джерела походження своїх доходів.

Не тотожні, хоча й схожі, визначення терміна «відмивання» грошей зустрічаються в різних джерелах, переважно в зарубіж­них внутрішньодержавних програмних документах з питань бо­ротьби зі злочинністю. У Великобританії Міжвідомча група про­тидії «відмиванню» грошей у Керівній програмі 1993 р. визначає таке «явище» як процес, за допомогою якого правопорушники прагнуть того, щоб приховати справжнє походження доходів. Більш раннє визначення даного поняття, датоване 1984 р., нале­жить Комісії з організованої злочинності при Президентові США: «відмивання» грошей — це процес, за допомогою якого прихо­вуються існування, незаконне походження доходів, а також їхнє використання шляхом перетворення їх таким чином, щоб вони не піддавалися ідентифікації як отримані незаконним шляхом^I.

Посібник з протидії «відмиванню» грошей, адресований кре­дитним спілкам Великобританії, визначає названий термін як процес, за допомогою якого особа прагне приховати справжнє походження та належність доходів від злочинної діяльності.

У міжнародному праві вперше визначення легалізації «відми­вання» доходів від злочинної діяльності було дано у Віденській конвенції ООН від 19 грудня 1988 р. «Про боротьбу проти неза­конного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин». Згі­дно ст. З Конвенції під легалізацією («відмиванням») доходів від злочинної діяльності розуміють:

«— конверсію, або переведення власності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок будь-якого правопорушення або правопорушень, або внаслідок участі у такому правопорушенні чи правопорушеннях, з метою приховання незаконного джерела власності або з метою надання допомоги будь-якій осо­бі, яка бере участь у вчиненні такого правопорушення; сторінка 63

• приховування, або утаювання справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження тощо, якщо відомо, що така власність одержана внаслідок правопорушення а правопорушень або внаслідок участі в такому правопорушенні або правопорушеннях;

• придбання, володіння або використання власності, якщо момент її одержання відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень, або внаслідок участі] такому правопорушенні або правопорушеннях;

• участь, причетність або вступ у злочинну змову з мето] вчинення будь-якого правопорушення або правопорушень, спроби вчинити таке правопорушення або такі правопорушення, а також пособництво, підбурювання, сприяння або надання пора при їх здійсненні».

«Відмивання» грошей, отриманих від незаконного обігу на котиків, Конвенція визнала як злочин.

(Легалізація злочинних доходів являє собою складний процес, н включає безліч різноманітних операцій, які вчиняються різноманітними методами та постійно удосконалюються. Проте, для всіх методів характерні такі стадії «відмивання» злочинних доходів: стад розміщення, розшарування та інтеграції кримінальних доходів.

Розміщення (рlacement) — це фізичне розміщення наявних коштів у мобільні фінансові інструменти, територіальне віддалення від місць їхнього походження. Розміщення здійснюється у фінансових установах, роздрібній торгівлі або цілком за межам країни. Етап розміщення великих сум готівки є найслабшою ланкою в процесі «відмивання» грошей. Незаконно отримані гроші найлегше можуть бути виявлені на цьому етапі.

Розшарування (layering) — відрив незаконних доходів від їх джерел шляхом складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування слідів походження цих доходів. На цьому етапі різні фінансові операції нашаровуються одна на одну з метою ускладнити роботу правоохоронних органів по пошуку незаконних доходів, що підлягають конфіскації.

Інтеграція (integration) — стадія процесу легалізації, що без посередньо спрямована на надання видимості законності злочинно нажитому капіталу.

Для багатьох держав характерним є «відмивання» грошей пов’язане з переміщенням їх через кордон з використанням офшорних банків та компаній. Способи «відмивання» в цьому ви падку практично не відрізняються. На сучасному етапі найактивніше «відмиваються» кримінальні доходи у регіонах Південно-Східної сторінка 64 Азії (Індонезія, Малайзія, Гонконг, Сінгапур), Латинської Америки (держави Карибського басейну, Венесуела, Гватемала, Гондурас, Колумбія, Коста-Ріка, Мексика, Нікарагуа тощо) та Західної Європи (Швейцарія, Ліхтенштейн та Кіпр). Приваблюють злочинців ліберальні закони цих країн, можливість переказу будь-яких грошових коштів без зазначення місця їхнього походження, податкові пільги, свобода валютного обміну та переважно неконтрольоване вивезення валюти. На сучасному етапі офшорні фінансові центри та країни з перехідною економікою, де здійснюється процес приватизації, є найпривабливішими ланками для здійснення фінансових махінацій, шахрайств та «відмивання» брудних грошей.

Для швидкого, великомасштабного і кваліфікованого переказу грошей криміналітет втягує в злочинну діяльність банківських працівників і професіоналів з фінансових операцій, ефективно використовує різні комбінації, які не контролюються правоохо­ронними органами. Офшорні фінансові центри найчастіше вико­ристовуються і як база для прикриття інших сумнівних і кримі­нальних угод, причому в дуже великих масштабах. Послугами офшорних юрисдикцій користуються особи, які займаються кон­трабандою наркотиків, інших товарів та цінностей, проводять сумнівні фінансові махінації.

Розвиток офшорної банківської системи також сприяє «відми­ванню» брудних грошей. Окремі банки допомагають своїм клієнтам уникати податків, оскільки більша частина таких операцій здійсню­ється цілком законно, адже світове законодавство дозволяє здійснювати операції через офшорні зони на території, де встановлений мінімальний податок на прибуток. Кошти переказуються на рахунки офшорних банків у країнах, де такі рахунки охороняються законом про дотримання банківської таємниці чи де відсутні вимоги про надання відомостей про міжбанківські перекази. Тільки на острові Науру такою метою створено 36 українських банків та зафіксовано 265рахунків різних банків України^I.)

Серед міжнародних документів, направлених на боротьбу з відмиванням грошей, у першу чергу слід назвати Конвенцію Організації Об'єднаних Націй «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин», прийняту у Відні в грудні 1988 р. (Віденська конвенція), ратифіковану більш як 100 країнами. сторінка 65

Крім вимог до держав-учасниць щодо передбачення в національних законодавствах відповідальності за злочини, пов’язані виробництвом, розподілом, продажем наркотиків, організацієї управлінням або фінансуванням незаконних операцій з наркотиками, Конвенція вимагає визначити як злочин «відмивання» грошей, пов’язаних з наркотиками. Конвенція передбачає також ряд заходів з міжнародної співпраці, конфіскації майна та доходів отриманих від торгівлі наркотиками та «відмивання» грошей. Розглядається проблема банківської таємниці, яка у багатьох випадках використовується для перешкоджання співпраці та наданню інформації, необхідної для розслідування.

У Конвенції Ради Європи «Про “відмивання”, виявлення, вилучення та конфіскацію доходів від злочинної діяльності» прийнятій у Страсбурзі, відзначається, що позбавлення злочинця доходів, здобутих злочинним шляхом, є одним із ефективних і сучасних методів боротьби з небезпечними формами злочинності. У Страсбурзькій конвенції, на відміну від Віденської, мова йде про «відмивання» грошей, отриманих не тільки від наркобізнес але й будь-яким злочинним шляхом. Конвенція встановила, що держави можуть притягувати до відповідальності за перераховані вище дії навіть у тих випадках, коли основне правопорушення, результаті якого були отримані матеріальні цінності, не входи] в їх юрисдикцію. На розгляд учасників Конвенції було винесено також питання про відповідальність, коли особа, що вчини] будь яке з указаних діянь, не знала, але повинна була знати, ш майно є доходом від злочину. Положення Страсбурзької конвенції були доповнені в Директиві 91/308 Ради Європейської Співдружності від 10 червня 1991 р. по попередженню використання фінансової системи з метою «відмивання» грошей.

Основні зобов’язання, що накладаються Директивою на держав-учасниць, полягають у:

• забезпеченні виконання фінансовими та кредитними організаціями вимог повної ідентифікації їх клієнтів і всіх угод ь суми, що перевищують 15 000 ЕКЮ (приблизно 20250 доларів США). Відповідні дані повинні записуватися та зберігатися. щоб вони могли використовуватися при розслідування справ про «відмивання» грошей;

• забезпеченні співробітництва цих організацій з державним відомствами, які ведуть боротьбу з «відмиванням» грошей;

• забороні розкриття клієнтам або будь-якій третій стороні інформації про те, що відомості про клієнта передаються права охоронним органам; сторінка 66

__ розповсюдженні всіх або частки вказаних заходів на такі професійні групи, як адвокати, нотаріуси, бухгалтери та компанії (наприклад, казино, обмінні пункти), що можуть використовуватися особами, які займаються «відмиванням» грошей.

У липні 1989 р., на зустрічі глав держав і урядів «Великої сімки» була створена Група фінансових дій проти «відмивання» грошей (FATF). FATF стала міжурядовою організацією, яка займається розробкою та розповсюдженням стратегії по боротьбі з «відмиванням грошей»^ метою не допустити використання поді­бних доходів у злочинній діяльності і захистити в рамках закону економічну діяльність країн від «брудних» грошей.

Під «відмиванням» грошей Спеціальною групою розуміються фінансові дії, метою яких є перетворення або передача власності, коли відомо, що ця власність є наслідком злочину, з метою при­ховування або маскування незаконного походження власності чи надання допомоги будь-якій особі, яка втягнута в здійснення та­кого злочину, з метою уникнення правових наслідків дій особи, яка здійснює «відмивання»; приховування або маскування дійс­ного характеру, джерела, місцезнаходження, розташування, пе­реміщення, прав власності або права власності; набуття, володін­ня або використання власності, коли на момент отримання відомо, що власність виникла внаслідок злочину або участі в та­кому злочині¹.

У 1990 р. FATF розробила сорок рекомендацій щодо протидії «відмиванню» грошей. В рекомендаціях, зокрема, вказано, що кожна країна повинна: — вжити необхідних заходів, у тому числі на законодавчому рівні, щоб визначити «відмивання» грошей як кримінальний злочин у відповідності з Віденською конвенцією 1988 р.; — розповсюдити дії злочину по «відмиванню» грошей, отриманих від торгівлі наркотиками, на злочини, пов’язані з сер­йозними правопорушеннями; — визначати, які тяжкі злочини по­винні бути встановлені як обґрунтування злочину по «відмиван­ню» грошей»; — визначити, що кримінальну відповідальність винні нести не тільки службовці, але й по можливості самі корпорації, а закони фінансових інститутів повинні розроблятися так, щоб не перешкоджати діям проти «відмивання» грошей. У цьому випадку фінансові установи повинні звертати особливу увагу на всі заплутані операції, на великі суми та всі незвичайні схеми ти, що не мають очевидної економічної мети або очевидного сторінка 67

__________________

Спеціальна група фінансової дії створена за ініціативою Президента Франції Фр. Міттерана в 1989 р. на нараді лідерів «Сімки».

законного характеру; у випадку, коли фінансові установи підозрюють про злочинний характер виникнення коштів, вони зобов’язана своєчасно повідомити про свої підозри компетентні органи.

Організацією Об’єднаних Націй у листопаді 1993 р. розроблений Типовий закон «Про «відмивання» грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків». Цей закон, грунтуючись на новому законодавстві різних країн має рекомендації щодо запобігання «відмиванню» грошей, виявлення подібних дій та встановлення за них санкцій.

Як і у Віденській конвенції 1988 р., у Типовому законі наведені визначення двох складів правопорушень, пов’язаних із «відмиванням» грошей, отриманих від незаконного обігу наркотиків. У ньому рекомендовано вважати кримінальними правопорушеннями різні дії працівників кредитно-фінансових установ, які професійно займаються операціями з обміну готівкової валюти, та інших осіб, що порушують встановлений порядок здійснення фінансових операції. Зокрема, повинні підпадати під покарання керівники, службовці інші особи кредитно-фінансових установ, які за виконання своїх професійних обов’язків здійснюють, контролюють операції, пов’язані з рухом фінансових коштів, або надають консультації у цій г зі, якщо вони умисно розголошують власнику грошових коштів чи іншій особі, що здійснює фінансові операції, інформацію про заяві які вони зобов’язані робити (якщо виникли підозри про отримай їх від незаконного обігу наркотичних засобів або психотропних речовин), або про наступні заходи, які вирішено вжити.

; Міжнародна конференція ООН по попередженню «відмивання» грошей і використання доходів від злочинної діяльності ті боротьбі з ними (Курмайор, Італія, червень 1992 р.) визначнім сім першочергових напрямів протидії «відмиванню» грошем Кожній державі-учасниці було запропоновано вжити на законодавчому рівні відповідну низку заходів, а саме:

1. Визначити кримінальним карним злочином «відмивання; доходів від незаконного обігу наркотиків та іншої злочинної діяльності; 2. Знизити рівень банківської таємниці; 3. Ліквідувати анонімні рахунки на пред’явника, проводити ідентифікацію осі би (правило «Знай свого клієнта»); 4. Інформувати правоохоронні органи про підозрілі операції; 5. Удосконалити діяльність організації та осіб, які займаються фінансовими операціями; 6. Забезпечувати конфіскацію доходів від злочинної діяльності; 7. Розвив: ти дієві механізми міжнародного співробітництва.

Міжнародний досвід боротьби з «відмиванням» коштів, отриманих від злочинної діяльності, свідчить, що правовою основою сторінка 68 протистояння легалізації таких коштів є досконале законодавство. Держави Заходу почали активно включатись у боротьбу з «відмиванням» на початку 80-х років. Більш за все це зумовлено зростанням злочинності, пов’язаної з наркотиками та активним інвестуванням капіталів сумнівного походження в економіку ряду країн. У більшості з цих держав на сьогодні створена законо­давча база для судового переслідування осіб, винних у «відмиванні» доходів, отриманих незаконним шляхом, відпрацьована система конфіскації незаконно нажитих капіталів¹./Підсумовую­чи викладене, можна дійти висновку, що у міжнародних докуме­нтах до легалізації незаконних коштів, отриманих злочинним шляхом, належать такі дії:

• зміна правового режиму або передача майна, свідомо при­дбаного в результаті злочинної діяльності чи участі в злочинній діяльності, з метою приховування; перекручення факту незаконно­го походження цього майна, сприяння особам, що займаються за­значеною діяльністю, в ухиленні від відповідальності за такі дії;

• приховування або перекручення дійсного правового режи­му, джерела походження, місцезнаходження майна, його неза­конне розміщення, переміщення, також приховування або пере­кручення прав на майно, свідомо придбане в результаті зло­чинної діяльності або участі в злочинній діяльності;

• придбання чи збереження, використання майна, що на час його одержання було свідомо придбане в результаті злочинної діяльності чи участі в злочинній діяльності;

участь чи співучасть у вчиненні, спробі вчинення замаху на вчинення, допомога у вчиненні, підбурювання до вчинення, сприяння, надання консультацій у зв’язку зі вчиненням будь-яких вищезазначених дій. /

У грудні 2000 р. в Італії (Палермо) пройшла конференція ООН по боротьбі з організованою злочинністю. Міністри юстиції 160 країн розглянули проект міжнародного договору про посилення боротьби з організованою злочинністю. Документ стосується реформування системи конфіденційності банківських вкладів з метою запобігання «відмиванню» грошей, визначенню способів порання корупціонерів у країнах, які надають імунітет недоторканості державним особам і народним депутатам. Розглянуто також питання посилення боротьби з нелегальною міграцією, яка сторінка 69

«Підготовку цього розділу здійснено з використанням аналітичних матеріалів Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при президентові України

сьогодні займає друге місце після контрабанди наркотиків, джерелом збагачення кримінальних елементів. Конференція схвалила обидва документи.

Чимало законодавчих актів і регулятивних стандартів, спрямованих проти «відмивання» грошей, прийнято у Сполучених Штатах Америки. Найістотнішими з них є: закони «Про банківську таємницю» (1970 р.), «Про контроль за «відмиванням» грошей» (1986 р.), «Про боротьбу з наркотиками» (1988 р.), статті 2532 закону «Про контроль за злочинністю» (1990 р.), стаття 2( закону «Про поліпшення діяльності органів федерального страхування вкладів» (1991 р.), розділ XV закону «Про розвиток житлового та комунального господарства» (1992 р.) та інші.

Так, закон «Про банківську таємницю» містить поняття «відмивання» грошей і використання таємниці про іноземні банківські рахунки; передбачає створення так званого «паперового сліду», який є важливим елементом у розслідуванні кримінальну справ через введення для крупних фінансових операцій регулятивних стандартів і вимог щодо звітів фінансових установ; встановлює цивільну та кримінальну відповідальність за недодержання зазначених вимог; вдосконалює процес виявлення 1 розслідування злочинів, податкових та адміністративних праве порушень.

Закон «Про контроль за “відмиванням” грошей» є складовою частиною закону «Про боротьбу з наркотиками», встановлю кримінальну відповідальність за такі злочини: умисні дії, пов’язані з наданням допомоги у «відмиванні» грошей, здобутих зла чинним шляхом; свідоме здійснення (в тому числі і шляхом умисної недбалості) фінансової операції на суму понад 10 тис. доларів США, метою якої є легалізація власності, котра утворені злочинним шляхом; вчинення складних (структурних) злочинні дій у фінансових операціях, з метою уникнення звітування, передбаченого законом «Про банківську таємницю», що тягне кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 2І років або штраф до 500 тис. доларів чи у розмірі, який удвічі перевищує суму, отриману від легалізації злочинно здобутих грошей, з конфіскацією майна^I. сторінка 70

У Великобританії до «відмивання» грошей відносяться злочини, пов’язані з торгівлею наркотиками, тероризмом, крадіжкою та обманом, пограбуванням, шахрайством, вимаганням, нелегальним використанням депозитів, шантажем.

В Іспанії Кримінальний Кодекс (ст. 301) відносить «відмивання» й до розділу про хабарі та подібні злочини. У нього включені всі злочини з терміном тюремного ув’язнення більше трьох років. Закон про «відмивання» грошей регулює боротьбу з доходами від організованих злочинів, тероризму, торгівлі наркотиками.

Кримінальний Кодекс Австрії називає злочином «відмивання» всіх активів, отриманих від здійснення злочинів, що тягнуть ув'язнення на термін більше трьох років.

Кримінальний Кодекс Бельгії та Спеціальний закон про «відмивання» грошей від 11.01.1993 р. вважають за основу для «від­мивання» грошей тероризм, організовану злочинність, торгівлю наркотиками, зброєю, використання підпільної праці, торгівлю людьми, проституцію, незаконне використання гормонів у тва­рин, торгівлю людськими органами, шахрайство, що порушує фінансові інтереси Європейського Співтовариства, організоване шахрайство щодо податків, корупцію, нетипові інвестиції, взяття в заручники, крадіжку чи вимагання із застосуванням насильства та погроз і псевдобанкрутство.

Стаття 174 КК Російської Федерації встановила кримінальну відповідальність за легалізацію («відмивання») грошових коштів або іншого майна, придбаних незаконним шляхом, визначивши цей злочин як здійснення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами чи іншим майном, придбаним завідомо не­законним шляхом, а рівно використання вказаних коштів або ін­шого майна для здійснення підприємницької чи іншої економіч­ної діяльності.

Предметом цього злочину можуть виступати грошові кошти, Цінні папери в російській чи іноземній валюті та інше рухоме й нерухоме майно, придбані як у Росії, так і за її межами. Спосіб придбання цього майна повинен бути незаконним, хоча і не обовיязково злочинним. Таким чином, предметом легалізації перш за все є майно, отримане в результаті вчинення таких злочинів, як розкрадання, контрабанда, вимагання, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, зброї, незаконне підприємництво і банківська діяльність, організація або утримання притонів для заняття проституцією, незаконне розповсюдження порнографічних матеріалів або предметів, отримання хабара, ухилення від сплати податків та ряд інших.

В Україні (ст- 229 Кримінального кодексу) за легалізацію «відмивання») грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, сторінка 71 також встановлена кримінальна відповідальність. Зокрема, вчинення фінансових операцій та інших угод грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації («відмивання») грошових кошті та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом,— караються штрафом від п’ятисот до трьох тисяч неоподатковувану мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк вії трьох до п’яти років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, або позбавлення; волі на строк до трьох років з конфіскацією грошових коштів іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.

За оцінками фахівців, головну роль у боротьбі з «відмиванням» грошей повинні відігравати фінансові установи, оскільки виявити такі гроші найпростіше саме на стадії розміщення їх у і структури. Але правила дотримання банківської таємниці є однією з найсерйозніших проблем для ефективного функціонуванні системи збору і передачі інформації. Одночасно законодавство ставить за обов’язок організаціям, що надають інформацію, строго зберігати таємницю щодо напрямку інформації в компетентні органи. За розголошення подібних відомостей звичайно передбачається жорстке покарання, оскільки злочинці можуть скористатися такою інформацією в своїх цілях.

Проте, незважаючи на банківську таємницю, законами багатьох країн фінансовим установам надана можливість передавачі посадовим особам правоохоронних органів обмежену інформацію щодо клієнтів, котра стосується будь-яких порушень закон а установи звільняються від відповідальності за розкриття обмеженої інформації. Так, Конгресом США у 1970 р. прийнято цілі низку законодавчих актів, спрямованих на протидію легалізації злочинних доходів, серед них закони про контроль за організованою злочинністю, про контроль за розповсюдженням наркотиків про банківську таємницю. Протягом останніх років у країні застосовується додаткова форма звіту, яка передбачає спеціальні позначку в тому випадку, коли операція, що здійснюється, викликає підозру. Порушник може нести відповідальність у кримінальному порядку.

Введена також форма звітності про платежі готівкою у сумі більше 100 тис. доларів. Ця форма звітності надається протятої 15 днів після отримання готівки. Порушник даного положенні сторінка 72 притягується до відповідальності у вигляді штрафу до 25 тис. доларів або позбавлення волі на строк до п’яти років. Крім того, законодавчо передбачена можливість виплати винагороди особам за надання інформації, підтвердження якої дозволяє стягнути з винних більше 50 тис. дол. у вигляді штрафу чи конфіскації майна.

У середині 90-х років під тиском міжнародного співтовариства Швейцарія обмежила права комерційних банків приховувати в формацію про клієнтів та їх банківські рахунки. Парламент зо­бов’язав банкірів сповіщати компетентні органи про всі підозрілі операції, причому такі повідомлення вже не вважаються порушенням банківської таємниці; також стало необхідним відповідати на запити про джерела отримання вкладів за умови надання переконливої інформації щодо сумнівного походження коштів. У разі отримання на рахунок клієнта сум, що перевищують 25 тис. швейцарських франків (понад 18 тис. дол. США), швейцарські банки перевіряють джерело їхнього походження. Крім того, банки-відправники зобов’язані повідомляти банкам-отримувачам ре­квізити платників. З іншого боку, швейцарське законодавство не вважає незаконним ухилення від податків у інших країнах. Закон про таємницю банківських вкладів захищає інтереси людей, що мають у швейцарських банках гроші, приховані від податків.

В Італії ухвалено закони «Про діяльність фінансово-кредит­них інститутів» (1989 р.) та «Про термінові заходи» (1991р.), якими забороняються розрахунки готівкою на суму більше 20 млн італійських лір. Всі ці операції можуть здійснюватися тільки з використанням банківських чеків чи кредитних карток. Держава контролює рух грошових коштів, зокрема, модифікова­на процедура здійснення поштових переказів та банківських трансфертів з обов’язковою реєстрацією операцій, сума яких пе­ревищує 10 млн. лір, а також право знати джерело виникнення вкладів.

В Австралії касири фінансових установ зобов’язані повідом­ляти про рух грошових коштів готівкою в розмірі 10 тис. австра­лійських доларів та інші підозрілі операції в Агентство по збору звітів про грошові операції. Такі відомості подаються, якщо є підстава вважати, що особа має відношення до вчинення злочину.

Англійські банки повідомляють щорічно поліцію в середньому про 18 тисяч підозрілих операцій, три тисячі з яких (кожна шоста) детально розслідуються.

За умов, коли в розвинутих державах вимоги до банківських правил стають жорсткішими, злочинці шукають нових можливостей для легалізації «брудних» грошей у країнах, що розвиваються, сторінка 73 а також постсоціалістичних. Проте і тут відбуваються зміни Прикладом тому є Угорщина. В цій країні ще недавно можна було вільно внести на рахунок 1 млн дол. Зараз вона стала дотримуватися законів європейського зразка.

Російські банки також відслідковують підозрілі фінансові операції і за необхідності повідомляють про них у правоохоронні органи. Підозрілими вважаються операції, якщо їх розмір перевищує 1000 мінімальних окладів (8 млн рублів). Для юридичних осіб встановлена межа у розмірі 10 000 мінімальних окладів. Дія фізичних осіб визначений перелік «підозрілих» операцій з готівкою.

Директива ЄС по боротьбі з «відмиванням» грошей від країні учасниць, вимагає проведення кредитними і фінансовими інститутами обов’язкової ідентифікації клієнтів. Звичайна вимога ідея ідентифікації поширюється не тільки на фізичних і юридичних осіб, а й на визначене коло операцій. У рамках ЄС створено підрозділ по боротьбі з організованою злочинністю, який запропонував розробити спеціальні заходи по захисту певних професій віт впливу організованої злочинності взагалі та рекомендує розширити дію зобов’язань про надання інформації згідно з Директивою про «відмивання» грошей про осіб, які не зайняті у фінансовому секторі.

Закони багатьох країн у зв’язку з вимогою обов’язкової ідентифікації забороняють відкривати анонімні рахунки чи рахунки на пред’явника. Останнім часом Австрія, єдина серед країн ЄС, що дозволяла мати анонімні ощадні книжки, під натиском FATF розробила програму, яка передбачає ряд поетапних кроків по їх скасуванню. Центральний банк Аргентини вимагає від кредитних організацій ідентифікації клієнтів і закриття рахунків, відкритих на фіктивні імена, забороняє оплату великих чеків, випущених на пред’явника.

Закон Фінляндії щодо виявлення та запобігання «відмиванню» грошей вимагає від казино, брокерських контор та агентів по продажу нерухомості надавати інформацію про своїх клієнтів та повідомляти про підозрілі трансакції.

У Бельгії з метою запобігання «відмиванню» грошей всі фі­нансові установи у своїй структурі мають спеціальні відділи. Зокрема, у 1993 р. у країні створений «Сектор обробки фінансової! інформації», функціональне призначення якого полягає в аналізі! (із залученням відповідних експертів) декларацій банків, бірж та інших фінансових інститутів з метою виявлення підозрілих операцій, а також інформації з поліцейських, митних та інших державних органів. сторінка 74 Дія закону про «відмивання» грошей поширена на судових виконавців, нотаріусів, внутрішніх та зовнішніх аудиторів, агентів по продажу нерухомості, казино та інкасаторські фірми. Це стало можливим завдяки прийняттю закону про виконання урядового плану дій по боротьбі з організованою злочинністю.

У Великобританії для координації діяльності з запобігання «відмиванню» злочинних капіталів створена спеціалізована Об’єднана робоча група, до складу якої входять провідні фахівці фінансового сектора. Оперативна робота тут покладена на Націо­нальну службу з фінансових розслідувань.

Кредитні інститути Німеччини за чинним законодавством зо­бов’язані надавати федеральній владі необхідну інформацію ли­ше за явних ознак легалізації «брудних» грошей.

З метою протидії «відмиванню» грошей в багатьох країнах світу створені підрозділи з фінансових розслідувань (РІІІ), які відповідають за фінансові трансакції банків та інших фінансових інститутів, що обслуговують операції з грішми. Підрозділи РІІІ є також центрами обміну інформацією і координації дій з іншими державами.

У процесі надбання досвіду правоохоронні органи накопичу­вали інформацію про злочинні доходи, їх рух, розробляють стра­тегії і програми регулювання та розслідування руху таких дохо­дів. Ці заходи спрямовані на переслідування злочинних доходів та розширення координації і взаємодії у такому розслідуванні. Моделлю міжнародної фінансової корпорації у фінансовій сфері стала спеціальна група фінансових дій FATF (Financial Action Tasc Fors), яка заснована в Парижі у 1989 р. На її прикладі було організовано декілька менших корпоративних груп, включаючи азіатсько-тихоокеанську (APG), карибську (CFATF) та групу країн Південної і Східної Африки (ESAAMLG). Крім цих груп, створено Комітет експертів Ради Європейського співтовариства бо оцінці заходів протидії «відмиванню» грошей (PC-R-EV), а з 1995 р. — Співробітництво національних органів по боротьбі з «віддмиванням» грошей в рамках Групи Згмонт (Egmont Group), яка об'єднує контрольні служби 53 країн.

У США, в межах стратегічної програми FinCEM Міністерства Фінансів, створено мережу в банках по нагляду за протиправними фінансовими операціями, для сприяння взаємодії у розслідуванні Тактів внутрішнього та міжнародного характеру «відмивання» коштів, а також інших фінансових зловживань, федеральним, місцевим і закордонним правоохоронним та аналітичним органам. сторінка 75

Цією програмою надано право використовувати спеціальні пі, розділи з агентурними можливостями.

Крім того, в Сполучених Штатах на різні державні органи ц| кладені відповідні повноваження у боротьбі з «відмивання «брудних» грошей.

Так, митна служба США проводить відповідну інформаційні аналітичну роботу, зокрема контроль за діяльністю імпортерів, експортерів, брокерів торгових домів, що зв’язані з рухом товарі через митницю. Служба веде спеціальний облік осіб, які одночасно переказують (перевозять) грошові кошти більш ніж 10000 доларів самі, або через інших осіб. Такі записи здійснюються її момент відправлення їх поштою чи перевезення.

Федеральні податкові органи виконують обов’язки щодо перевірки дотримання податкового законодавства суб’єктами фінансово-господарських відносин, а також виявлення нелегальна фінансових потоків, чим безпосередньо займається Національна Податкова Поліція та Служба внутрішніх доходів (СВД). Інформація щодо підозрілих операцій вводиться в комп’ютерну систему та аналізується податковими агентами.

У межах своєї компетенції щодо протидії «відмиванню» грошей здійснюють свої функції також:

• таємна служба, яка веде облік фактів виготовлення фальшивих грошей, підробки документів та інших аспектів щодо зі гроз державній безпеці;

• федеральні органи і служби розвідки, що мають різноманітну інформацію, яка може бути отримана від різних органів федерального уряду і в свою чергу надаватися правоохоронним! контролюючим органам;

• Міністерство юстиції, яке в структурі має Управління пі боротьбі з наркотиками (УБН), Департамент по посиленню боротьби з фінансовими злочинами, Федеральне Бюро розслідувані (ФБР). ФБР у процесі розслідувань широко використовує технік! проведення таємних операцій, недоступну для інших організацій Але тільки визначені сфери діяльності ФБР, розслідуючи справи про «відмивання» грошей, підлягають контролю. Відповідно ДІ правил проведення таємних операцій, методи, які застосовуються, в ході розслідування, розглядаються Комітетом з аналізу таємних операцій під час розслідування кримінальних справ (CUORC), ДІ. складу якого входять старші посадові особи Міністерства юстиції;!

• Комітет з цінних паперів і бірж (КЦПБ). Співробітниками органу розслідуються порушені справи, що пов’язані з цінними паперами. Фахівці КЦПБ здійснюють перевірки осіб та компаній, сторінка 76 про які було заявлено до органу як щодо порушників федеральних їх законів штатів щодо цінних паперів.

Державні видатки на організацію контролю по «відмиванню брудних» коштів у США на початок 90-х років досягали майже 1 млрд.дол. на рік. Але, як вважають експерти, суми коштів, що надходять до бюджету від припинення або попередження такого ВИДУ злочинів, значно перекривають витрати. Слід також відмі­тити, Щ° спецпідрозділи, які ведуть боротьбу з «відмиванням брудних» коштів мають прямий доступ до Системи правоохо­ронного зв’язку Міністерства фінансів, Національної системи правоохоронного дальнього зв’язку, Національного центру кри­мінальної інформації.

У Великобританії, згідно з Законом про кримінальне правосу­ддя, в 1987 р. було створено спеціальний правоохоронний орган — Слідче управління з особливо важливих справ по боротьбі з шахрайством (Serious Fraud Offic- SFO). SFО володіє правами, які не має жоден правоохоронний орган Великобританії по здійсненню кримінального переслідування. Співробітники SFО мають повноваження по порушенню кримінальних справ та про­веденню слідчих дій, екстраординарні права в процесі збору доказів. Співробітники управління можуть вести допит підозрюваних без дотримання звичайної процедури, передбаченої Законом про поліцію, та ґрунтуючись на кримінальних доказах спеціально для справ про шахрайство. SFО має право на конфіскацію документів та інших матеріалів, що відносяться до справи. Такі права та повноваження дозволяють цьому органові отримувати всі до­кази, необхідні по справі.

Наприкінці січня 1998 р. Парламентом Фінляндії прийнято Закон про заходи, спрямовані на боротьбу з легалізацією злочин­них капіталів. У відповідності з Законом фінансові та банківські структури зобов’язані повідомляти спеціальні підрозділи Національного бюро розслідувань (НБР) про проведені фінансові операції. Відповідно нормам закону сторона зобов’язана інформувати НБР про підозріле походження майна, включеного до трансакції, має встановити особу клієнта, яка за проведенням регулярних операцій перевищує 15 тис. ЄВРО. Мінімальна сума, підлягає контролю, становить 90 тис. фінських марок (близько 12 тис. доларів США). Страхові компанії зобов’язані повідом­ити про операції у разі, якщо страхова премія перевищує 15 тис. фінських марок (близько 3 тис. доларів США). Встановлення особи клієнта фінансових організацій здійснюється і щодо тих, хто одержує виграші, робить ставки в казино, бере участь у парі в сторінка 77 грі на тоталізаторі, коли значення валютної ставки під час проведення однієї або кількох взаємозалежних операцій перевищує З тис. ЄВРО, або 18 тис. фінських марок (близько 3,5 тис. доларі США). Незважаючи на всі умови комерційної та банківської таємниці, після запиту НБР банки та інші фінансові установи, а також приватні особи, зобов’язані безкоштовно надати будь-які інформацію і документи, необхідні для виявлення фактів «відмивання брудних грошей».

Для організації системної роботи з перекриття каналів надходження «брудних» коштів у економіку країни при МВС Рої 1999 року був створений Міжвідомчий центр (МВЦ) по проти легалізації («відмиванню») доходів, які отримані незаконним шляхом. Центр укомплектований співробітниками органів внутрішніх справ, безпеки, митниці, податкової поліції, а також представниками Мінекономіки, Мінфіну, Міністерства по податках і зборах.

До функцій Центру належить формування національної законодавчої бази з цих питань; розробка державного механізму протидії легалізації «брудних» коштів; методичне забезпечення діяльності правоохоронних органів; встановлення контактів ті взаємодії з представниками закордонних правоохоронних органів; робота по уніфікації законодавства, спрямованого на боротьбу з «відмиванням» грошей в державах СНД та ін.

З метою протидії «відмиванню» коштів Україна також вжив! відповідних заходів міжнародного і національного характеру. Зокрема, ратифіковано ряд міжнародних конвенцій: Європейську конвенцію 1959 р. «Про взаємну правову допомогу по кримінальних справах», Європейську конвенцію 1957 р. «Про видачу», Конвенцію Організації Об’єднаних Націй 1990 р. «Про «відмивання», пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злі чинним шляхом».

Після ратифікації (1997 р.) Конвенції про «відмивання», пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, в Україні прийнято ряд нормативних актів, які певною МІ рою стосуються питань «відмивання» незаконних коштів. Пері за все, це Кримінальний кодекс України 2001 р., Закон Україні «Про банки і банківську діяльність», Укази Президента Україні «Про заходи щодо легалізації фізичними особами доходів, з яких не сплачено податки» від 31 березня 2000 р., «Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, а також «відмиванням» доходів, одержаних незаконним шляхом» від 22 червня 2000 р., «Про рішення Ради сторінка 78 Національної безпеки і оборони України від 25 січня 2001 р., «Про заходи щодо детінізації економіки» від 20 березня 2001 р. , 28 листопада 2002 р. Верховною Радою України ухвалено Закон про запобігання та протидію легалізації («відмиванню») доходів отриманих злочинним шляхом».

Закон регулює відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг «брудних» грошей і спрямований на боротьбу з фінансуванням тероризму.

( Важливе значення має визначення в законі самого поняття ле­галізації («відмивання») доходів. Це «дії, спрямовані на прихову­вання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами»/ (Принципове значення має також визначення системи та суб’єктів фінансового моніторингу. Стаття 4 Закону передбачає два рівні фінансового моніторингу: первинний та державний.

До суб’єктів первинного моніторингу закон, зокрема, відносить:

• банки, страхові та інші фінансові установи;

• платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрінгові та клірингові установи;

• товарні фондові та інші біржі;

• професійних учасників ринку цінних паперів;

• інститути спільного інвестування;

• гральні заклади, ломбарди;

• інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здій­снюють фінансові операції.

До суб’єктів державного фінансового моніторингу відносяться:

• центральні органи виконавчої влади;

• Національний банк України;

• спеціально уповноважений орган виконавчої влади — урядовий орган державного управління.

Закон також встановлює правила ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, і порядок надання інформації про такі операції. Встановлено перелік фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу. Це операції на суму , яка за безготівковими розрахунками дорівнює чи перевищує 300 тис. грн, а за розрахунками готівкою дорівнює чи перевищує 100 тис. гривень.

Фінансовому моніторингу підлягають і перекази грошових коштів на анонімні (номерні) рахунки за кордон та з-за кордону сторінка 79 та багато інших фінансових операцій, перелік яких наведено у ст. II Закону України «Про запобігання та протидію легалізації («відмиванню») доходів, одержаних злочинним шляхом».

Чітко окреслені завдання, функції та права спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу — урядового органу державного управління, який діє у складі Міністерства фінансів України.

Передбачені також механізми міжнародного співтовариства у запобіганні та протидії легалізації доходів і фінансуванню тероризму. Центральним органом, на який покладаються повноваження щодо здійснення такого співтовариства, є Міністерстві юстиції України — щодо судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, і Генеральна прокуратура України — щодо вчинення процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ.

Встановлена також відповідальність за порушення вимог закону (стаття 17). Такі особи несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність. Вони можуть бути позбавлені права проводити певні види діяльності згідно із законодавством або бути ліквідованими за рішенням суду. Може також застосовуватись штраф у розмірі до/ однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно з законодавством України, що регулює питання боротьби з організованою злочинністю, з метою попередження злочинів інформація щодо ідентифікації осіб повідомляється банками відповідним органам.

(З прийняттям і введенням в дію з 1 вересня 2001 р. Кримінального кодексу України дано чітке визначення поняття «відмивання» грошових коштів і майна, як злочинного діяння (ст. 209 КК). Це «вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майї на для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації («відмивання») грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом».

Законодавства різних країн (зокрема, США, Італії, ФРН) мають свою специфіку і характеризуються різними підходами, зосереджуючи увагу на доходах від незаконних операцій або на доходах від кримінальної діяльності. У зв’язку з цим важливі значення має саме визначення поняття «незаконні доходи». За американським законодавством під незаконними доходами розуміють доходи, сторінка 80 отримані від скоєння злочинів, пов’язаних з наркотиками, фальшивомонетництвом, контрабандою, банківськими шахрайськими операціями, банківськими пограбуваннями та крадіжками, шантажем тощо.

у Російській Федерації встановлено кримінальну відповіда­льність за легалізацію доходів, отриманих незаконним шляхом. Таке формулювання передбачає розповсюдження дії статті на будь-які доходи, отримані з порушенням норм будь-якої галузі права.

Закони багатьох країн (США, Греції, Кіпру та інших) вміщу­ють спеціальні списки видів кримінальних діянь, які підпадають під визначення «злочини з “відмивання” грошей», містяться по­силання на відповідні статті законів і навіть на міжнародні Кон­венції по боротьбі з «відмиванням» грошей. В такі списки найча­стіше вносяться злочини, пов’язані з торгівлею зброєю, наркотиками, людьми, предметами старовини, людськими орга­нами, тероризмом, проституцією, шахрайством, нелегальною грою, викраденням людей, шантажем, грабежем тощо.

Таким чином, вивчення міжнародного досвіду боротьби з «відмиванням» грошей дає можливість констатувати, що ця про­блема не стільки національна, скільки глобальна, міжнародна. Основні її причини коріняться в правовій та економічній сферах, в неврегульованості багатьох сторін ринкових відносин.

За результатами аналізу законодавства зарубіжних країн чітко окреслено коло проблемних питань міжнародного і національно­го характеру, від вирішення яких залежить ефективність протидії Цьому негативному явищу, а також рівень взаємодії правоохо­ронних органів, фінансових і банківських структур різних країн та узгоджених процедур попередження, розслідування і покаран­ня за злочини відповідної категорії.

Разом з тим, розробка та прийняття узгоджених процедур попередження окремих видів злочинів, боротьба з якими відноситься до міжнародних пріоритетів, може набути необхідного рівня ефективності лише за умов прийняття спеціальних міждержавних Договорів боротьби зі злочинністю, що мають статус нормативного правового акта.

На рівень протидії цьому явищу впливає і відсутність ефективної системи підготовки фахівців, які володіють технологіями виявлення та розслідування злочинів, пов’язаних з легалізацією («відмиванням») незаконних доходів, включаючи навички пошуку та ідентифікації коштів, розміщених в офшорних зонах. сторінка 81

Ефективна і змістовна боротьба з «відмиванням брудних грошей» неможлива без з’ясування контролюючими та правоохоронними органами форм і методів, які криміналітет використовує, і як здійснює ці операції.

У розвинених Європейських країнах, США, Канаді, Японії накопичений значний досвід з цього питання, він постійно аналізується, узагальнюється і на його базі розробляються нові заходу протидії поширенню найбільш вживаних способів «відмивання грошей.

19—20 листопада 1997 р. у Парижі відбулася зустріч експертів 23 найрозвиненіших країн, на якій були проаналізовані нові методи «відмивання брудних» грошей та розроблені заходи протидії. На зустрічі констатувалось, що торгівля наркотиками. фінансові злочини, сигаретна та алкогольна контрабанда продовжують залишатися основними джерелами нелегальних надходжень. Наголошувалось на лихварстві, інвестиційному та ПДВ- шахрайстві, підробках рахунків, фінансовому шахрайстві. Відмічалось переміщення деяких видів діяльності по «відмиванню грошей» з традиційного фінансового сектора в нефінансові професії та підприємства.

Висловлювалася думка, що одним з найпростіших методів «відмивання» коштів є простий переказ незаконних коштів через декілька банків для того, щоб замести слід та джерела походження коштів. Іншим методом є проведення переказів з великої кількості банківських рахунків на основний збиральний рахунком який часто знаходиться за кордоном у офшорному фінансовому центрі.) Використання цієї методики для ефективності сучасних заходів проти «відмивання» грошей є сумнівною: для отримання відповідної інформації щодо міжнародних електронних переказів, що зроблені за один день, службам розшуку доводиться чека ти на результати розслідування міжнародної комісії в середньому 2 роки.

Як серйозна, розглядалась проблема «відмивання» грошей секторі грошових переказів. Перший підхід полягав у тому, що підпорядкувати діяльність компаній з переказу коштів законодавству по «відмиванню» грошей (як це зроблено в Австралії, Бельгії та Німеччині).

Зважаючи на прийняття у багатьох країнах спеціального законодавства для запобігання проведенню операцій по «відмиванню» грошей через банківську систему, кримінальні структури все частіше звертаються до послуг небанківського та нефінансового секторів здійснення операцій по «відмиванню» грошей нетрадицінними способами (продаж автомобілів, моторних човнів та нерухомості, бухгалтери та адвокати, лотереї, казино тощо). сторінка 82

Новий закон Фінляндії про виявлення та запобігання «відмиванню» грошей вимагає від казино, букмекерських контор та агентів по продажу нерухомості надавати інформацію про своїх клієнтів та повідомляти про підозрілі трансакції. Положення Закону Італії про заходи проти «відмивання» грошей поширені на компанії, які можуть брати участь у «відмиванні» грошей (адвокати, бухгалтери, ювеліри).

Новою формою «відмивання брудних грошей» стали казино та ігровий бізнес. Казино є місцем першого етапу процесу «від­мивання», тобто перетворення «відмитих» коштів із банкнот (обігової валюти) на чеки (банківські гроші). На практиці метод полягає в купівлі фішок за готівку і потім вимозі на сплату чеком, що компенсується з рахунку казино. Система може стати ще «темнішою», якщо використовувати ланцюжок казино з установами у різних країнах. На відміну від вимоги на сплату чеком, куп­леним за готівку, азартний гравець говорить, що він подорожува­тиме до іншої країни, і просить, щоб йому зробили кредит тут, а потім вилучає його у вигляді чека в належний час.

Свої особливості «відмивання брудних грошей» мають місце в Центральній і Східній Європі.

Найбільша складність з коштами, що пов’язані з фізичними особами чи фірмами в країнах Центральної і Східної Європи, по­лягає у з’ясуванні джерела цих коштів, що часто буває неможли­вим. Відмічено часте використання деякими громадянами цих країн майстерно підроблених ідентифікаційних паперів, призна­чених для строгого застосування принципів ідентифікування клі­єнтів у фінансових установах. Окрім того, для зміни ідентичності або забезпечення множинної ідентичності часто застосовується транскрипція з кирилиці на латину. Часті випадки подвійної на­ціональності (наприклад, росіянин-грек або росіянин-ізраїльтянин), у цих випадках є однакова можливість для приховування дійсної ідентифікації. Вірмени чи грузини називаються греками. Найскладніша проблема в операціях із Росією полягає в тому, що невідомо справжнього бенефіціанта.

«Відмивання» незаконно здобутих коштів все частіше пов’язується з офшорними зонами.

Сам по собі офшор — річ абсолютно законна. У світовій практиці такі зони використовуються для мінімізації податків, в основному, у зовнішньоекономічній діяльності, коли у схему купівлі-продажу між реальним продавцем і дійсним покупцем підключається фірма-посередник — «офшорна» (компанія, зареєстрована в країні з податковими пільгами), через рахунок якої проходять кошти, і велика (чи вся) частина прибутку залишається в неї. сторінка 83

Законодавство України, не дозволяє своїм громадянам і юри­дичним особам відкривати рахунки в закордонних банках без ін­дивідуальної ліцензії НБУ, крім випадків постійного проживання громадян за межами України^

Як правило, законодавство різних країн, які надають пільги для офшорного бізнесу, визначають офшорну компанію як ком­панію, яка має наступні ознаки:

• управління компанією здійснюється за кордоном;

• директори, а в деяких випадках власники компаній, повинні бути нерезидентами в державі реєстрації;

• найважливіший критерій — компанія зобов’язана здійсню­вати свою діяльність тільки поза державою реєстрації і не мати ніяких джерел прибутків на її території, а також не уклада­ти будь-яких угод з місцевими фізичними або юридичними осо­бами.

Однак, останнім часом багато розвинених держав світу ввели в своє законодавство певні поправки, обмежуючи контакти з компаніями так званої «податкової гавані» або вимагаючи детальної інформації про угоди з ними.

В Україні цей процес має свої особливості. Відсутність законодавчо закріпленого переліку офшорних зон, неможливість здійснення контролю за міжнародними трансакціями, можливість відкриття та функціонування анонімних валютних рахунків призвели до того, що, за оцінками експертів, близько половини іноземних інвестувань мали нелегальне походження. За даними Європейського банку реконструкції та розвитку, обсяг незаконно вивезених з України капіталів сягає 40 % від річного обігового капіталу. Прибутки від тіньової економіки, за де­якими оцінками, в окремі роки становили в Україні 1,3 млрд і доларів^I.д

("Ефективність діяльності з попередження фактів легалізації («відмивання») коштів, добутих злочинним шляхом, значною мі­рою залежить від вивчення відповідного досвіду західних країн ; та врахування його в створенні юридичних і організаційних механізмів в Україні. сторінка 84