IV. Злочини у сфері приватизації

Незаконна приватизація державного комунального майна (ст. 233 КК)

Це один з найпоширеніших економічних злочинів перехідного етапу трансформування українського суспільства від планової соціалістичної до ринкової економіки.

Його предметом є державне або комунальне майно, а об’єктом — встановлений законодавством України порядок при­ватизації державного і комунального майна.

Об’єктивна сторона злочину характеризується такими неза­конними діями:

• заниженням вартості майна, яке приватизується;

• використанням підроблених приватизаційних документів;

• приватизації майна, яке не підлягає приватизації;

• приватизації майна неправомочною особою.

Під поняттям «приватизація» слід розуміти відчуження дер­жавного або комунального майна. Форми і способи приватизації регулюються декількома законами України, насамперед, Законами «Про приватизацію невеликих державних підприємств» від 15 травня 1996 р., «Про приватизацію державного майна» від 19 лю­того 1997 р., іншими нормативно-правовими актами. Сторінка 167

Найпоширеніші зловживання в процесі приватизації пов’язані з заниженням реальної вартості майна, яке приватизується. Під ним слід розуміти визначення ціни майна способом, який не пе­редбачений законами, а також порушення методики оцінки май­на. Найчастіше воно виражається у незаконному списанні або відчуженні основних та оборотних фондів підприємства в період підготовки до приватизації засобів, порушенні порядку інвента­ризації майна, занижені обсягів виробничих пільг тощо.

Для визначення наявності об’єктивної сторони злочину важ­ливе значення мають передбачені законодавством України спо­соби приватизації державного і комунального майна. Це: 1) продаж об’єктів приватизації на аукціоні; 2) продаж акцій, па­їв, що належать державі на аукціоні, за конкурсом, на фахових біржах тощо; 3) продаж на конкурсній основі цілісного майново­го комплексу державного підприємства або контрольного пакету акцій відкритого акціонерного товариства; 4) викуп майна дер­жавного підприємства згідно з альтернативним планом привати­зації.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єктом цього злочину може бути особа, яка брала безпосе­редню участь у приватизації державного чи комунального майна.

Закон передбачає також кваліфікуючі ознаки злочину: скоєння злочинного діяння у великих розмірах, або вчинення його групою осіб за попередньою змовою, від чого залежить і покарання:

• за ч. І ст. 233 КК — позбавлення волі від 3 до 5 років;

• за ч. II ст. 233 КК — позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна або без такої.

Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК)

Об’єктом цього злочину є встановлений у державі порядок випуску та обігу приватизаційних паперів, під якими слід розумі­ти особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, житлового і земельного фондів. Ці документи можуть бути лише іменними.

Об’єктивна сторона злочину виражається у таких діях: 1) про­дажу або іншій незаконній передачі приватизаційних паперів; 2) їх купівлі; 3) інших операціях з приватизаційними документами без належного дозволу; 4) викраденні приватизаційних паперів.

Суб’єктивна сторона злочину — умисел.

Суб’єкт злочину загальний — будь-яка осудна особа.

Кваліфікуючими ознаками незаконних дій щодо приватиза­ційних паперів закон встановлює: повторність вчинення таких дій, Сторінка 168 судимість за один із злочинів, передбачених ст.ст. 233—235 КК, скоєння його організованою групою або з використанням службового становища. В залежності від цього стаття 234 КК пе­редбачає альтернативні покарання:

• за ч. І — штраф, виправні роботи, обмеження волі на строк до 2-х років;

• за ч. II — позбавлення волі на строк від 2 до 5 років;

• за ч. III — позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК)

Об’єктом зазначеного злочину є передбачений законодавст­вом України порядок приватизації державного і комунального майна, а його предметом виступають документи, які необхідні для приватизації майна (бізнес-плани, відомості про джерела по­ходження коштів, декларації про доходи, перелік підприємств, що приватизуються, копії фінансової звітності, банківські доку­менти тощо).

Об’єктивна сторона злочину виражається у таких діях:

• поданні неправдивих відомостей у декларації щодо похо­дження коштів, за які приватизується майно;

• недотриманні вимог щодо подальшого використання приватизаційного об’єкта та інших обов’язкових умов прива­тизації.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом.

Суб’єктом злочину є осудна особа, яка бере участь у привати­зації державного або комунального майна.

Санкція ст. 235 КК передбачає покарання від ста до чотирьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправ­ними роботами на строк до 2-х років.

Це перелік і аналіз всіх злочинів у сфері господарської (еко­номічної) діяльності, передбачений розділом VII Кримінального кодексу України.

Проте він не вичерпний. До економічних злочинів слід віднес­ти також окремі діяння, передбачені іншими розділами Криміна­льного кодексу України, зокрема, розділом VI «Злочини проти власності». В першу чергу передбачені ст. 191 ч. II Кримінально­го кодексу України — «Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем»; ст. 192 Кримінального кодексу Украї­ни — «Заподіяння значної шкоди шляхом обману або зловживання довірою», Сторінка 169 при умові, що вони скоєні у сфері економічної діяльності.

За таких умов до економічних злочинів варто віднести і окре­мі діяння, передбачені розділом XVII Кримінального кодексу України — «Злочини у сфері службової діяльності», насамперед: ст. 364 Кримінального кодексу України — «Зловживання владою або службовим становищем»; ст. 365 Кримінального кодексу України — «Перевищення влади або службових повноважень»; ст. 366 Кримінального кодексу України — «Службове підроб­лення»; ст. 367 Кримінального кодексу України — «Службова недбалість»; ст.ст. 368—370 Кримінального кодексу України — «Хабарництво». Економічні злочини можуть бути вчинені, крім господарської, і в інших сферах діяльності — культури, охорони здоров’я, освіти, науки, соціальній, правоохоронній діяльності, але характеризуватися як економічні вони можуть лише у тому випадку, якщо їх об’єктом є фінансово-економічні відносини у цих сферах.

ЗМІСТ

ЮРИДИЧНА 2

ЕКОНОМІКИ 2

ЮРИДИЧНА 3

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 3

ЕКОНОМІКИ 3

ЗМІСТ 121

Навчальне видання

ШУЛЬЖЕНКО Федір Пилипович

НЕВМЕРЖИЦЬКИЙ Євген Васильович

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

Навчальний посібник

Редактор Л. Маслова

Художник обкладинки Т. Зябліцева

Технічний редактор Т. Піхота

Коректор В. Ровна

Верстка О. Бабич

Підписано до друку 19.09.03. Формат 60x84/16. Папір офсет. № 1. Гарнітура Тип Таймс. Друк офсет. Ум. друк. арк. 9,98.

Обл.-вид. арк. 10,97. Наклад 1000 прим. Зам. № 03-2552 ' 3-438.

Віддруковано в друкарні концерну «ВД «Ін Юре» м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21

Київський національний економічний університет Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи (серія ДК, №235 від 07.11.2000)

03680, м. Київ,

проспект Перемоги. 54/1

Тел./факс (044) 458-00-66; 456-64-58

Е-шаіІ: риЬ1і$Ь@кпеи.кіеу.иа

I Зкономическая безопасность Российской Федерации. Учебник для вузов. // Под общ. ред. С. В. Степашина. — М., 2001. Т. II. — С. 12.

II Криминология: Учебник / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. — М., 1998. —С. 82.

III Зкономическая безопасность Российской Федерации. Учебник для вузов. // Под общей ред. С. В. Степашина. — М., 2001. Т. 11. — С. 21.

I Організована злочинність в Україні. За редакцією Я. Ю. Кондратьєва. — К.: 1999, С. 43.

II Кузьменко Б. Корупція та економічна злочинність у сучасній Україні: вплив на на­ціональну безпеку держави.//Право України.— 1997.—№7. — С. 13.

I Тацій В. Боротьба зі злочинністю у сфері економічних відносин як вирішальний напрямок діяльності правоохоронних органів // Вісник прокуратури. — 2002. — № 1. — С. 6.

II Литвиненко В. Фальшивая колбаса // Киевский телеграф, 2001. — 17—23 декабря.

I Зкономическая безопасность Российской Федерации. Учебник для вузов. // Под обіцей ред. С. В. Степашина. — М., 2001. Т. II. — С. 52.

I Короткеє А. П. Преступления в сфере зкономической деятельности. — М., 2002. — С. 30.

II Глави 12, 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Адміністра­тивні правопорушення в області торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в об­ласті фінансів та підприємницької діяльності», «Адміністративні правопорушення в об­ласті стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації»; Розділ VII особливої частини Кримінального кодексу України «Злочини у сфері господарської діяльності».

^•3438

I Л.Д. Кучма. Держава не буде донором корумпованих хапуг. — «Урядовий кур’єр». — 2000. — 16 грудня.

I Кирпичников А. Взятка и коррупция в России. — СПб.: Альфа. — 1997. — С. 37.

II Савченко А. «Відмивання» грошей: кримінально-правовий і порівняльний аспек­ти. // Право України. — 1992. — № 5. — С. 38.

I Зкономические гіреступники: Преступники в бельїх воротничках / Подгот. текста и общ. ред. Н. В. Глобус. — Минск, 1996. — С. 14.

I Видання Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Президентові України «Крок». — 2000 — № 19, жовтень. — С. 6.

I А.Савченко Відмивання грошей: кримінально-правовий і порівняльний аспекти] Право України. — 1997. — № 5. — С. 39.

I Кисунько Г. Проблема зкономической преступности в России // Проблема теории и практика управлення. — 1997. — № 1 — С. 49.

II Закалюк А. Стратегія і досвід боротьби з організованою злочинністю, нелегальним наркобізнесом: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. — К., 1997. — С. 35.

I Пундей С.Д. Боротьба з корупцією: Критичний огляд з аналізом міжнародногя огляду // Матеріали українсько-американського семінару «Проблеми економічного іроСЯ тання: питання доброчесності». — Львів, 1997. — С. 47.

Попов В. И. Коррупция в России: Состоянис и проблеми. Материальї научно- '■Ракттіческой конференции. — М., 1996. — С. 77.

II Мельник М. Німечинна на шляху боротьби з корупцією // Право України. — 1997. — № 11, —С. 111—115.

III Гальперин II. М. Организованная преступность, коррупция и уголовньш закон // Социалистическая законность. — 1989. — № 4. — С. 37.

IV Панченко П. М. Да не дрогнет рука: Іїрактические советьі тем, кто дает и берег «взятки». // Книга для людей деловьіх и просто думающих. — Нижний Новгород, 1995. — С. 44.

V Лукомський В. С. Кримінальна відповідальність за дачу хабара та посередництво в хабарництві: Автореф. дис. канд. юрид. наук. — К., 1996. — С. 94.

VIКузнецова Н. Ф. Коррупция в системо уголовной преступности: Материальї «круг­лого^ стола» // Вестник Московского университета. — 1993. № 1. — С. 57.

I Аврек Г., Овчинский В. Мздоимство и лихоимство на переходе к рьінку // Наш со- временник. 1992.—№12. — С. 16.

IIВолобуев А. Н. Совершенствование уголовного законодательства в борьбе с орга- низованной преступностью // Криминалистические проблемьі совершенствования зако­нодательства о борьбе с преступностью. — Баку, 1998. — С. 130—132.

III Дудоров О. Корупція: Варіації на тему хабарництва // Віче. — 1998. — № 8. — С. 51.

IVСурков К. В. О понятий коррупции и возможностях правового воздействия на нее. — М„ 1987. — С. 33.

I Мельник М. Корупція: проблема визначення сутності і поняття // Вісник Академії] правових наук України. — X., 1998. — С. 37.

Волженский Б. В. Коррупция и уголовньїй закон // Правоведение. — М., 1991. —І № 6. — С. 64.

II Лангсен П., Стаппенхерс Р., Поул Д. Роль системи національної доброчесності у подоланні корупції: Матеріали Першого національного симпозіуму на шляху до добро­чесності. — К., 28—29 листопада. 1997. — С. 33.

I Бутейко А. И., Калинин А. П. К вопросу о методологическом значений соотноше- ния понятий организованной преступности и коррупции: Материальї научно-

Практической конференции «Коррупция в России: состояние и проблеми». — М., 1996. — С. 67.

II Кощий В. «Три кита» организованной преступности // Финансовая Украйна. — *^9б. — 3 сентября.

III Гуров А. Й. Профессинальная преступность: прошлое и современное. — М.| 1990. — С. 37.

Фшимонов О. В. Социально-правовой контроль — направление борьбьі с коррупч цией: Материальї научно-практической конференции «Коррупция в России: состояние И проблеми». — М., 1996. — С. 84.

IV Всеволодов В. Деякі ознаки, що визначають організовану злочинність // Право ^україни. — 1994. — № 5—6. — С. 40.

Оуєгпі§Ьі Неагіп§ оп ОгЬапігесі Сгігпе Зігіке Рогеех, — 1989. Ьипе 20 Зег. 14. — ^азЬіпйіоп , 1989. — Р. 2.

АІЬіпі У. ТЬе Ашегісап МаГіа: Оепеяія оГ Ье§епс1. — £¥., 1971. — р. 88.

I Основні борьбьі с организованной преступностью / Под ред. Докторов юриди. Наук

II Б. Кузьменко Корупція та економічна злочинність в сучасній Україні та їх вплив на національну безпеку держави // Право України. — 1997. — № 7. — С. 13.

I Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік посад в державних органах» від 27 квітня 1994 р.

I Юридический знциклопедический словарь. — М., 1984. — С. 232.

Теория государства и права: Учебник для вузов // Под ред. В. М. КорельскогоІ В. Д. Перевалова. — М., 1997. — С. 417—418.

Філософський словник // За ред. В. І. Шинкарука. — К., 1986. — С. 76.

I Там само. — С. 280.