§ 4. Кримінальна відповідальність за економічні правопорушення

Кримінальні злочини у сфері економічної діяльності становлять один із найпоширеніших і одночасно найнебезпечніших видів зло­чинних діянь, оскільки поряд з корупцією посягають на базові ос­нови держави — врегульовані законом економічні правовідносини. Небезпека цієї групи злочинів полягає в тому, що вона вразила пе­реважну більшість сфер фінансово-економічної діяльності, сприяє поширенню організованої злочинності, стала основною причинною зростання тіньової економіки і в кінцевому результаті головною пе­репоною становленню в Україні цивілізованої ринкової економіки. В зв’язку з цим з’ясування сутності і змісту злочинності в економі­ці, її ознак, характеристик, проявів має важливе як теоретичне, так і практичне значення для розробки механізмів протидії.

Зазначимо, що економічна злочинність має свій спільний ро­довий об’єкт. Ним є суспільні відносини, що врегульовані зако­нодавством і функціонують у сфері економічної (господарської) діяльності держави.

Безпосередній об’єкт значно вужче. Це конкретні відносини, що діють у тій чи іншій галузі економіки — підприємницькій, банків­ській, фінансовій, зовнішньоекономічній, комерційній тощо.

Багато загального в ознаках об’єктивної і суб’єктивної сторо­ни цієї групи злочинів.

Об’єктивна сторона характеризується, насамперед, протиправ­ною дією, направленою проти встановленого порядку здійснення економічної діяльності. Такі кримінальні дії є завжди закінченими, незалежно від наслідків. Разом з тим, для об’єктивної сторони знач­ної частини цих злочинів характерна не тільки протиправність са­мого діяння, а й настання шкідливих наслідків. Це, насамперед, від­носиться до таких складів злочинів, як доведення до банкрутства, використання за межами України валютних рахунків тощо. Слід та­кож зазначити, що кримінальна відповідальність за окремі злочини у сфері економіки настає за умови певного розміру завданих збит­ків. Прикладом може бути порушення законодавства про бюджетну систему. Предметом цього злочину є бюджетні кошти лише у вели­ких розмірах. В іншому випадку наступає цивільна, дисциплінарна або адміністративна відповідальність^I. Сторінка 131

Треба також мати на увазі, що ряд передбачених новим Кри­мінальним Кодексом України складів злочинів у сфері господар­ської (економічної) діяльності значною мірою є новими для українського кримінального закону, що, безумовно, утруднює їх застосування на практиці. Серед найскладніших питань слід на­звати проблему кваліфікації таких злочинів. Вона обумовлена рядом причин і, насамперед, багатоаспектністю економічних від­носин. Злочини у сфері господарської (економічної) діяльності рідко скоюються в так званому «чистому» виді; скоєне, як прави­ло, включає цілий «букет» інших, «паралельних» злочинів, тобто один економічний злочин тягне інший. Привласнення чужого майна дуже часто пов’язане з підробленням документів, видан­ням незаконних нормативно-правових або розпорядчих актів і т. ін. Ускладнення пов’язані і з тим, що під час застосування норм Кримінального кодексу в сфері економічної діяльності ви­никає потреба звернення до норм інших галузей права (податко­вого, фінансового, банківського, валютного, господарського і т. д.) для з’ясування сутності і змісту діяння, насамперед, які вимоги га­лузевого законодавства порушені. Проблема полягає також у тому, що таких базових нормативних документів дуже багато, притому після прийняття в них внесено десятки поправок і доповнень.

Значні труднощі на практиці виникають із визначенням злочи­ну у великих і особливо великих розмірах. Примітка до ст. 185 КК дає загальне визначення цих понять. Так, як скоєний у вели­ких розмірах, визначається злочин, що вчинений однією особою або групою осіб на суму, яка в 250 і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В особливо великих розмірах визначається злочин на суму, яка в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мі­німум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Залишається спірним питання грошового вираження збитку, його характеру і складових компонентів. В. П. Верін, наприклад, вважає, що великий розмір збитку може виражатися як у виді ре­ального матеріального збитку, так і у виді упущеної вигоди^II.

По-іншому структуру великого збитку розглядає Яцеленко Б. В. У його величину він включає як кількісні показники, так і якісні (наприклад, зрив вигідної для підприємця угоди в результаті необгрунтованої заборони займатися певним видом діяльно­сті з боку посадової особи)^I. Сторінка 132

Таких же поглядів на цю проблему дотримуються А. Г. Корчагін і А. В. Щербаков, які вважають, що в грошовому вимірі великий розмір повинен в 500 раз перевищувати мінімальний розмір заробітної плати^II. Зовсім по-іншому визначає критерії майнового збитку В. Е. Мельникова. Для неї великий розмір — це місячний бюджет потерпілого або його сім’ї; для організацій — розмір збитків (великий чи особливо великий) залежить від спів­відношення з розміром оборотних коштів підприємства. Проте, ця сума не повинна бути менше 200 мінімальних розмірів заробі­тної плати". Висловлюються інші погляди на цю проблему. Але все викладене свідчить про неоднозначний підхід до визначення цього поняття. Наукові позиції співпадають лише в одному: ве­ликий збиток може виражатися в реальному майновому збитку.

На наш погляд, найбільш вдало визначення великого збитку дали Кузнєцова Н. Ф. і Лопашенко Н. А.: «Великий збиток, що підлягає грошовій оцінці, встановлюється в залежності від харак­теру завданої шкоди (прямого збитку і упущеної вигоди), кола потерпілих, їх кількості та інших суттєвих для справи обставин. Великий розмір збитку приватній особі у будь-якому випадку не може бути менше одного прожиткового мінімуму на місяць; від­носно інших потерпілих — не менше 200 мінімальних розмірів заробітної плати. Якщо неможливо оцінити збиток у грошах, він може виразитись у банкрутстві підприємства, або індивідуально­го підприємця, в скороченні великої кількості робочих місць, у зриві на значний відрізок часу роботи служб, що забезпечують життєдіяльність населення^III.

Спірним є також питання щодо суб’єктивної сторони таких злочинів. Законодавець не завжди вказує форму вини, як може бути скоєний цей злочин — з умислом чи з необережності. Лише в окремих складах злочинів (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті) в диспозиції статті вказана форма вини. В бі­льшості злочинів форма вини випливає із самої диспозиції статті, де вказана мета і мотив злочину. Наприклад, для складу злочину «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилан­ня, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених гро­шей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї» Сторінка 133(ст.199 КК) очевидне умисне скоєння злочину. Проте, в багатьох інших статтях розділу VII «Злочини у сфері господарської діяльності» КК цілі і мотиви не вказані. Відсутність такої вказівки означає, що цей злочин може бути скоєний як умисно, так і з необережності.

Чинне кримінальне законодавство містить у собі велику групу норм, які визначають кримінальність діянь у сфері господарської (економічної) діяльності і юридичну відповідальність за їх скоєння. Вони об’єднані в самостійний розділ Особливої частини Кримінального Кодексу України (розділ VII — «Злочини у сфері господарської діяльності»).

Разом з тим варто відзначити, що у сфері економіки можуть скоюватись і злочини, передбачені іншими розділами Криміна­льного Кодексу, зокрема, службові злочини, розкрадення, тощо.

Спочатку проаналізуємо ознаки злочинів, що передбачені роз­ділом VII «Злочини у сфері господарської діяльності». За об’єктом посягання їх можна поділити на такі види:

1. Злочини у сфері фінансово-банківської і бюджетної систем України (ст.ст. 199, 200, 201, 204, 207, 208, 210,211, 212, 215, 216, 222, 223, 224 КК).

2. Злочини, що скоюються в підприємницькій діяльності суб’єктів господарювання (ст.ст. 202, 203, 205, 206. 209, 213, 214, 228, 229, 230, 231,232 КК).

3. Злочини у сфері банкрутства (ст.ст. 218, 219, 220, 221 КК).

4. Злочини у сфері торгівлі та надання послуг населенню (ст.ст. 217, 225, 226, 227 КК).

5. Злочини у сфері приватизації (ст.ст. 233, 234. 235 КК). Таким чином, до суто господарських (економічних) злочинів

законодавець відніс 37 складів злочинів. Підкреслимо, що основ­ною умовою віднесення їх до групи економічних є єдиний родо­вий об’єкт: суспільні відносини у сфері економічної діяльності. Коротко розглянемо кожен з них.

І. Злочини у сфері фінансово-банківської і бюджетної систем України

Ці кримінальні діяння охоплюються 14 статтями Криміналь­ного кодексу України і направлені проти встановлених державою правил функціонування фінансово-банківської і бюджетної систем України.

Розглянемо ознаки і відмінності кожної норми. Сторінка 134

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК)

Кваліфікуючими ознаками цього злочину закон передбачає: повторність, попередня змова групи осіб, а також його скоєння організованою групою чи в особливо великих розмірах.

Об’єктом цього злочину є встановлений у державі порядок функціонування грошової системи України, тобто суспільні від­носини у сфері кредитно-грошової системи України.

Предметом такого злочину може бути не тільки національна валюта, державні цінні папери, лотерейні білети, а й іноземна ва­люта. Відповідно до Міжнародної конвенції від 20.05.1929 р. що­до протидії підробленню грошей, яка була ратифікована Урядом СРСР 03.05.1931 р., передбачена відповідальність за підроблення не тільки власних грошей, а й грошей інших держав-учасниць Конвенції.

Об’єктивна сторона злочину виражається в діяннях, повיязаних з виготовленням, зберіганням, придбанням, переве­зенням, пересиланням та ввезенням в Україну з метою збуту, а також збутом зазначених грошей і державних цінних паперів. Такі підроблені предмети повинні мати значну зовнішню схожість з реально функціонуючими в державі, в іншому випадку це буде кваліфікуватись як шахрайство.

Для осмислення об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 199 КК, важливе значення має розуміння таких понять, як зберігання, придбання, перевезення, пересилання та збут підроб­леної валюти та інших предметів:

• зберігання — це знаходження предмета злочину у володінні обвинуваченого;

• придбання — отримання предмета злочину будь-яким спо­собом (купівля, обмін, дарування);

• перевезення — переміщення підроблених предметів злочину;

• пересилання — це переміщення предмета злочину без участі власника;

• збут — випуск в обіг підроблених предметів, причому різними способами: шляхом дарування, розміну, позики, безпосередньої оплати товару тощо.

Суб’єктом злочину є будь-яка фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (загальний). Сторінка 135

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Санкція цієї статті передбачає покарання, тяжкість якого за­лежить від кваліфікуючих ознак: від позбавлення волі до семи років за ч. І — до двадцяти років з конфіскацією майна за ч. III ст. 199 КК.

Незаконні дії з документами на переказ, платіжними карт­ками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнання для їх виготовлення (ст. 200 КК)

Об’єктом цього злочину є врегульовані законом відносини у сфері банківської діяльності, тобто порядок використання та обі­гу документів на переказ платіжними картками чи іншими засо­бами доступу до банківських рахунків, а його предметом — під­роблені документи на переказ, платіжні картки та інші засоби доступу до банківських рахунків.

Ця ж норма визначає, що під документами на переказ слід ро­зуміти документ в паперовому або електронному виді, який ви­користовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб’єктами пере­казу грошових коштів.

Більш глибоко розкриває зміст термінів диспозиції ст. 200 КК та порядок функціонування цих відносин Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р. Разом з тим, слід зазначити, що платіжні картки, що ви­ступають предметом злочину, не є цінними паперами.

Об’єктивна сторона злочину характеризується діями, пов’яза­ними з підробкою, придбанням, зберіганням, перевезенням, пере­силанням і використанням підроблених документів на переказ грошових коштів, платіжних карток чи збуті цих предметів.

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого може настати кримінальна відповідальність.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом.

Такі дії караються штрафом або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років. Якщо ж такі дії скоєні повторно або за попе­редньою змовою групою осіб, ця норма передбачає посилену від­повідальність, тобто збільшення строку позбавлення волі.

Контрабанда (ст. 201 КК)

Об’єктом цього злочину є правовідносини, що регулюють порядок переміщення товарів через митний кордон України.

За контрабандою озброєнням, отруйними сильнодіючими радіоактивними речовинами додатковими об’єктами виступають відповідно суспільна небезпека та здоров’я населення. Сторінка 136 Треба також мати на увазі, що контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів кваліфікується по ст. 305 КК України.

Для кваліфікації цього злочину важливе значення має визна­чення змісту поняття «товар». Під ним слід розуміти будь-яку продукцію, що має споживчу вартість, і вироблену не для власно­го споживання, а для продажу, обміну тощо. До предмета такого злочину відносяться також історичні та культурні цінності.

Об’єктивна сторона злочину характеризується діями, що ви­ражаються у незаконному переміщенні зазначених у диспозиції статті предметів і цінностей через митний кордон України, вчи­неними поза митним контролем. Під переміщенням товарів через митний кордон слід розуміти ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території чи транзит через терито­рію України товарів з приховуванням від митного контролю.

Цей злочин вчиняється тільки з прямим умислом, а його суб’єктом є будь-яка осудна особа.

Стаття 201 КК передбачає посилене покарання за такі дії: позба­влення волі строком від трьох до семи років за частиною першою та строком від п’яти до двадцяти років за частиною другою цієї статті.

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспорту­вання з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК)

Об’єктом цього злочину є встановлений у державі порядок виробництва й обігу підакцизних товарів, а предметом — неза­конно виготовлені алкогольні напої, тютюнові вироби та інші підакцизні товари.

Об’єктивна сторона злочину виражається у конкретних діях:

• придбанні незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів з метою їх ре­алізації;

• зберіганні таких товарів;

• їх транспортуванні;

• збуті незаконно виготовлених підакцизних товарів;

• незаконному виготовленні алкогольних напоїв, тютюнових виробів та інших підакцизних товарів.

Суб’єктом такого злочину може бути будь-яка фізична осудна особа. Якщо ці дії скоєні службовою особою, то діяння кваліфі­куються також по ст. 364 КК.

Для суб’єктивної сторони злочину характерний тільки прямий умисел. Його обов’язковою ознакою є мета збуту.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ст. 204 КК, закон визначає дії, пов’язані з відкриттям підпільних цехів або Сторінка 137 використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, та вироблення таких товарів з недоброякісної сировини, або їх збут, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких на­слідків.

Покарання за цією статтею диференційоване в залежності від кваліфікуючих ознак злочину: від штрафу або обмеження волі на строк до 3-х років за частиною першою до позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією обладнання для їх виготовлення за частиною третьою ст. 204 КК.

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК)

Об’єктом цього злочину є встановлений у державі порядок здій­снення міжнародних валютних розрахунків, тобто суспільні відно­сини у сфері валютного регулювання та валютного контролю.

Що стосується предмета злочину, то це виручка в іноземній валюті, що одержана в результаті експортних операцій, та мате­ріальні цінності, отримані від цієї виручки.

Під іноземною валютою слід розуміти як іноземні грошові знаки, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті.

Для розуміння змісту цієї норми важливо визначитись також з таким поняттям як «експорт». Це категорія зовнішньоекономіч­ної діяльності, її зміст і сутність полягають у продажу товарів українськими суб’єктами підприємницької діяльності іноземним фізичним і юридичним особам з вивезенням цих товарів через митний кордон або без вивезення.

Об’єктивна сторона злочину може відобразитись у двох формах:

• умисному ухиленні від повернення в Україну виручки в іноземній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки;

• умисному приховуванні будь-яким способом такої виручки або інших матеріальних цінностей. Такі умисні дії, як правило, виражаються в невиконанні договору про повернення виручки в іноземній валюті і відповідного українського законодавства.

Визначальним тут є дія, яка виражається в ухиленні від повер­нення з-за кордону валютної виручки, під яким слід розуміти не­виконання суб’єктом підприємницької діяльності вимог законо­давства щодо повернення виручки в іноземній валюті в Україну. Сторінка 138

Суб’єкт такого злочину спеціальний: службові особи підпри­ємств, установ та організацій та особи, які здійснюють господар­ську діяльність без створення юридичної особи.

Для складу цього злочину характерний тільки прямий умисел, тобто умисні дії суб’єкта підприємницької діяльності.

Кваліфікуючими ознаками умисного ухилення від повернення виручки в іноземній валюті ст. 207 КК передбачає: повторність вчинення злочину або за попередньою змовою групою осіб, а та­кож скоєння його у великих і особливо великих розмірах.

Великий розмір — це виручка або вартість матеріальних цін­ностей, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а для особливо великого розміру вона повинна перевищувати вартість в три тисячі і більше разів.

У залежності від кваліфікуючих ознак злочину санкцією статті передбачене альтернативне покарання: від штрафу у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за части­ною І до позбавлення волі на строк до семи років за частиною III статті 207 КК.

Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК)

Злочин направлений на ті ж суспільні відносини, що й передбачений статтею 207 КК, тобто на встановлений законодавством України порядок відкриття і використання за межами України валютних рахунків. Його предметом є самі валютні рахунки, що незаконно відкриваються за межами України.

Об’єктивна сторона злочину може виразитися в:

• незаконному відкритті за межами України валютних рахунків;

• використанні таких рахунків з порушенням встановленого законодавством України порядку.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є здійснення та­ких дій на території іншої держави, а незаконність відкриття ра­хунку пов’язується з відсутністю індивідуальної ліцензії Націо­нального банку України. Що стосується незаконного використан­ня, то воно виражається в діях, не передбачених ліцензією, або просто у використанні незаконно відкритого рахунку.

Суб’єкти злочину можуть бути:

• осудні фізичні особи — громадяни України, що постійно проживають на її території;

• особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

• службові особи підприємств, установ і організацій, які ді­ють на території України, або інші особи, які діють за доручен­ням службової особи.

Суб’єктивна сторона злочину виражається тільки у прямому умислі. Сторінка 139

Кваліфікуючими ознаками цього кримінального діяння Закон називає повторність або його вчинення за попередньою змовою групою осіб.

Санкція ст. 208 КК передбачає альтернативне покарання: від штрафу до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян за частиною першою до позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років за частиною другою.

Порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210 КК)

Злочин посягає на встановлений у державі порядок виконання і використання державного і місцевих бюджетів, а його предме­том є бюджетні кошти лише у великих розмірах. Відповідно до п. 2 Примітки до ст. 210 під великим розміром слід розуміти су­му, яка в тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мі­німум доходів громадян.

Об’єктивна сторона злочину може проявлятися у таких формах:

• використанні бюджетних коштів усупереч їх цільовому при­значенню або в обсягах, що перевищують встановлені межі видатків;

• порушенні вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету або пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.

Суб’єктом злочину може бути тільки службова особа, яка ви­конує функції розпорядника бюджетних коштів.

Суб’єктивна сторона злочину виражається лише у прямому умислі.

Ст. 210 КК передбачає кваліфікуючі ознаки злочину: це ско­єння його у особливо великих розмірах, повторне вчинення або за попередньою змовою групою осіб. У залежності від цього пе­редбачене і альтернативне покарання: від накладання штрафу, виправних робіт, обмеження свободи до позбавлення волі на строк до 8 років та права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до трьох років.

Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211 КК)

Цей злочин, як і попередній (ст. 210 КК), посягає на бюджетну систему України. Його об’єктом є встановлений у державі порядок прийняття нормативних і розпорядчих актів, які формують прибуткову і видаткову частини бюджету, а також порядок вне­сення в них необхідних змін.

Об’єктивна сторона злочину сформульована в диспозиції самої ст. 211 КК і виражається у діях, пов’язаних з виданням Сторінка 140 всупереч закону нормативно-правових, або розпорядчих актів, які змінюють прибуткову чи видаткову частину бюджету.

Під нормативно-правовими, розпорядчими документами-слід розуміти офіційні письмові акти, прийняті або видані уповнова­женими на те суб’єктами.

Цей злочин може бути скоєний тільки з прямим умислом, а його суб’єктом — лише службова особа, наділена правом видан­ня відповідних актів.

Стаття 211 КК передбачає такі кваліфікуючі ознаки злочину: це бюджетні кошти в особливо великих розмірах або повторне вчинення злочину. В залежності від цього передбачено і пока­рання — від штрафу за частиною першого до десяти років позба­влення волі, за частиною другою цієї норми — з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК)

Ця норма кримінального законодавства також направлена на захист встановлених правил формування державного і місцевих бюджетів.

Об’єктом такого злочину є суспільні відносини у сфері фор­мування прибуткової частини державного бюджету, іншими сло­вами — порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб та сплати ними податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Визначення понять системи оподаткування та перелік видів по­датків, зборів, інших обов’язкових платежів і внесків, які здійсню­ються суб’єктами оподаткування, та порядок їх сплати даються в Законі України від 18 липня 1997 р. «Про систему оподаткування».

Об’єктивна сторона злочину виражається в:

1. ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів;

2. їх фактичному ненадходженні до бюджету;

3. причинному зв’язку між діянням і наслідками несплати по­датків у значних розмірах (ч. І), у великих розмірах (ч. II) і особ­ливо великих розмірах (ч. III ст. 212 КК).

Примітка до цієї статті називає конкретні суми, які визнача­ють поняття: у значних розмірах, великих розмірах і особливо великих розмірах — від однієї тисячі за частиною першою до п’яти тисяч неоподатковуваних доходів громадян за частиною третьою ст. 212 КК.

Суб’єкт злочину — службова та будь-яка інша особа, що зо­бов’язана сплачувати податки. Сторінка 141

Для суб’єктивної сторони злочину характерне тільки умис­не ухилення від сплати податків. Відповідно до п. 4 ст. 212 КК така особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо вона вперше вчинила цей злочин і відшкодувала збитки.

Частини друга і третя ст. 212 КК вказують на обтяжуючі обставини скоєння злочину: це попередня змова групою осіб (ч. II) та вчинення злочину раніше судимою особою або в особливо ве­ликих розмірах (ч. III). Ці обставини посилюють покарання — від накладення штрафу і позбавлення права обіймати певні посади за частиною першою до позбавлення волі на строк до 10 років за частиною третьою ст. 212 КК.

Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215 КК)

Безпосереднім об’єктом цього злочину є встановлений у дер­жаві порядок оплати внутрішніх і міжнародних поштових і транспортних послуг, а його предметом — знаки поштової опла­ти, маркована продукція, міжнародні купони для відповіді, посві­дчення особи для міжнародного поштового обміну, відбитки ма­ркувальних машин, квитки всіх видів транспорту та інші проїзні документи і документи на переведення платежів.

З об’єктивної сторони злочин може виразитись в одній із трьох дій:

• виготовлення завідомо підроблених предметів і документів, зазначених у ст. 215 КК, з метою їх збуту;

• їх збуті;

• використанні вказаних предметів і документів.

Злочин стає закінченим за умови вчинення хоча б однієї з за­значених дій.

Суб’єктом злочину може бути будь-яка осудна особа, а форма вини — тільки прямий умисел.

Покарання за злочин передбачено альтернативне: від штрафу, виправних робіт до обмеження волі на строк до трьох років.

Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених ма­рок акцизного збору або контрольних марок (ст. 216 КК)

Об’єктом цього злочину є встановлений в державі порядок сплати акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби та контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіо­візуальних творів і фонограм чи голографічних захисних елемен­тів, тобто державне регулювання випуску продукції і формування прибуткової частини державного бюджету. Таким чином предме­том такого злочину є: 1) марки акцизного збору; 2)контрольні марки; 3) голографічні захисні елементи. Сторінка 142

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, який засвідчує сплату акцизного збору.

Контрольна марка — це спеціальний знак, який засвідчує ав­торське право і дає право на розпорядження примірників аудіові­зуальних творів і фонограм.

Контрольні марки виготовляються Державним департаментом інтелектуальної власності.

З об’єктивної сторони злочин виражається в незаконному виго­товленні, використані або збуті підроблених марок акцизного збо­ру або контрольних марок. Визначальними тут є такі поняття: ви­готовлення, підроблення, використання і збут. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій.

Необхідною умовою складу цього злочину є його скоєння тільки з прямим умислом, а суб’єктом може стати будь-яка особа, що досягла 16 років.

Закон посилює покарання, якщо такі дії вчиненні повторно, або за попередньою змовою групою осіб, передбачивши штраф до тисячи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією предметів злочину.

Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК)

Це найнебезпечніші злочини, оскільки заподіюють значну фі­нансову і майнову шкоду органам державної влади, органам міс­цевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам. Внаслі­док незаконного одержання і використання державних ресурсів державний та місцеві бюджети, державні цільові фонди зазнають значних матеріальних втрат. Шахрайство з фінансовими ресур­сами порушує не лише фіскальну, а й регулюючу функцію пода­тків, підриває притаманний ринковій економіці принцип сумлін­ної конкуренції, заважає використанню господарюючими суб’єктами у межах закону державної і недержавної фінансової допомоги, а з боку банків та інших кредиторів — можливостей кредитування як інструменту сприяння розвитку господарюван­ня, зміцнення економічного потенціалу країни. У зв’язку з наве­деним ця сфера здійснення господарської діяльності потребує кримінально-правової охорони.

Діяння, спрямовані на незаконне одержання кредитів у банках чи інших кредиторів, порушують нормальне функціонування фі­нансово-кредитної системи держави в цілому, оскільки знижують її ефективність як важливого джерела фінансування Сторінка 143 економічно­го росту і виконання соціальних програм, позбавляють фінансо­вої допомоги тих суб’єктів господарської діяльності, які її на­справді потребують і намагаються одержати у встановленому за­конодавством порядку. Спірним є питання об’єкта цього злочину.

П. С. Матишевський відмічає, що об’єктом шахрайства з фі­нансовими ресурсами є фінансові відносини у сфері підприємни­цької діяльності^I. Є. Л. Стрельцов — суспільні відносини, які ре­гулюють нормальне протікання підприємницької діяльності^II. А. М. Ришелюк — суспільні відносини, пов’язані з додержанням фінансової дисципліни і забезпеченням прав і законних інтересів кредиторів^III.

Підсумовуючи викладене, можна дійти висновків, що шахрай­ство з фінансовими ресурсами є особливо небезпечним економі­чним злочином, який входить до групи діянь, що посягають на кредитно-фінансову систему України, а його безпосереднім об’єктом є фінансова діяльність органів державної влади (зако­нодавчої та виконавчої), банків або інших кредиторів, яка здійс­нюється ними у сфері господарської діяльності.

Суспільна небезпечність даного виду злочинів полягає в по­рушенні передусім установленого законодавством порядку за­йняття господарською діяльністю^I. Об’єктом цього злочину є встановлений у державі порядок фінансування, кредитування та оподаткування господарської діяльності, а також права і законні інтереси кредиторів.

Об’єктивна сторона злочину виражається у наданні завідомо неправдивої інформації відповідним органам з метою одержання кредитів, субсидій, пільг чи дотацій.

Важливе значення для наявності об’єктивної сторони злочину має визначення основних понять диспозиції ст. 222 КК.

• Дотація — це грошові кошти, що на безоплатній основі надходять з бюджету.

• Під субсидією розуміють допомогу, яка надається дер­жавою фізичним або юридичним особам і спрямовується на фінансування конкретних заходів або напрямків економічної діяль­ності. Сторінка 144

• Кредит — це надання позички одним суб’єктом (кредито­ром) іншому суб’єктові (позичальнику) на умовах повернення, поєднане зі сплатою відсотків.

• Пільга — це повне або часткове звільнення від сплати по­датку.

Надання завідомо неправдивої інформації виражається в об­мані держави або кредиторів, як правило, шляхом підробки або фальсифікації документів.

Суб’єкт цього злочину спеціальний. Ним може бути:

• індивідуальний підприємець без створення юридичної особи;

• засновник або власник суб’єкта господарської діяльності;

• службовець юридичної особи — суб’єкта господарської ді­яльності.

Санкція ст. 222 КК передбачає покарання:

• за ч. І — штраф від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3-х років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 3-х років;

• за ч. II (скоєння злочину повторно або у великих розмі­рах) — позбавлення волі від 2 до 5 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.

Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних папе­рів (ст. 223 КК)

Цей злочин посягає на порядок випуску та обігу цінних папе­рів, які і є його об’єктом. Такий порядок регулюється Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р. та іншими нормативними актами.

Предметом такого злочинного діяння виступають тільки цінні папери, які випускаються суб’єктами господарської діяльності. Це грошові документи, які засвідчують право володіння або від­носини позики, що визначають взаємовідносини між суб’єктами і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів.

Об’єктивна сторона злочину виражається у двох формах:

• випуску (емісії) цінних паперів і розміщенні їх без реєстра­ції емісії у встановленому законом порядку;

• внесенні в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації.

Суб’єкт злочину — громадянин або службова особа суб’єкта господарської діяльності. Сторінка 145

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Санкція цієї статті передбачає покарання у виді штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років, або виправні роботи на строк до

2. х років, посилюючи його до обмеження волі до 3-х років за внесення в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, якщо такі дії заподі­яли велику матеріальну шкоду інвесторові.

Виготовлення, збут та використання підроблених недер­жавних цінних паперів (ст. 224 КК)

Безпосереднім об’єктом цього злочинного діяння є встановле­ний у державі порядок виготовлення та обігу цінних паперів, а його предметом — підроблені недержавні цінні папери.

Об’єктивна сторона злочину виражається у виготовленні з ме­тою збуту, їх збуті та використанні підроблених недержавних цінних паперів.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину є:

• повторне скоєння злочину;

• заподіяння злочином великої матеріальної шкоди;

• вчинення злочину організованою групою;

• злочином завдано особливо великої матеріальної шкоди.

Для суб’єктивної сторони злочину характерний прямий уми­сел, а його мотиви можуть бути різними.

Суб’єкт злочину — будь-яка осудна особа.

Тяжкість покарання за цей злочин залежить від кваліфікуючих ознак: від позбавлення волі строком від 2 до 5 років за ч. І до 7 років та за ч. III ст. 224 КК з позбавленням права обіймати пев­ні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.