Ф . П. Шульженко, Є. В. Невмержицький

ЮРИДИЧНА

ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ

Навчальний

посібник

ЕКОНОМІКИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Ф. П. Шульженко, Є. В. Невмержицький

ЮРИДИЧНА

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ

ЕКОНОМІКИ

Навчальний

посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

КНЄУ

У КИЇВ 2003

(

ББК 67.408 Ш 95

Рецензенти:

Р. А. Калюжний, д-р юрид. наук, проф.

(Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України)

Ю. І. Крегул, канд юрид. наук, доц.

(Київський національний торговельно-економічний університет)

Гоиф надано Міністерством освіти і науки України Лист № 14/18.2-614 від 27.03.03

Шульженко Ф. П., Невмержицький Є. В.

Ш 95 Юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки: Навч. посібник — К.: КНЕУ, 2003. — 171 с.

І8ВК 966-574-526-3

Посібник підготовлений відповідно до програми спецкурсу «Юридична відповідальність за правопорушення в сфері економіки». У виданні розгля­даються причини та умови економічних правопорушень і корупції в сучас­ній Україні, соціальні передумови та межі їхнього розповсюдження у пере­хідному суспільстві, сутність і зміст цих явищ, їх зв’язок з організованими й іншими видами злочинної діяльності, а також питання кримінальної та адмі­ністративної відповідальності за їх скоєння. Із врахуванням міжнародного досвіду розглядаються правові, економічні та організаційні механізми про­тидії криміналізації економіки.

Посібник може бути використаний студентами юридичних факультетів, що вивчають курси «Юридична відповідальність за правопорушення в сфері економіки», а також «Кримінальне право» та «Адміністративне право». Може також бути використаний студентами економічних спеціальностей, що опановують навчальні дисципліни «Правове забезпечення підприємницької діяльності», «Правове регулювання ринку нерухомості в Україні» та «Гос­подарське законодавство».

ББК 67.408

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

© Ф. П. Шульженко,

І8ВІЧ 966-574-256-3

Є. В. Невмержицький, 2003 © КНЕУ, 2003

Присвячується 10-річчю юридичного факультету КНЕУ

ПЕРЕДМОВА

Одним із головних завдань реалізації заходів щодо формуван­ня в Україні громадянського суспільства та відповідної до нього демократичної форми політичного устрою є з’ясування чинників загроз його соціальній безпеці, створення правових механізмів з їх усунення та забезпечення усталеного розвитку. Надзвичайно важлива в цьому плані — проблема теоретичного осмислення сутності та причин правопорушень у сфері економіки, які визна­ються найнебезпечнішими негативними явищами і такими, що реально загрожують національній безпеці України.

Ця проблема значно актуалізується у зв’язку з криміналізацією фактично всіх галузей господарювання, особливо сфери при­ватизації, підприємницької діяльності, кредитно-банківської та бюджетної систем, зовнішньоекономічної діяльності, що негати­вно впливає на всі сторони суспільного життя, стан та перспекти­ви економічних реформ, соціальну захищеність громадян. Ці не­гативні явища, що реально загрожують державному і суспільному ладу, є однією з причин зростання в Україні «тіньо­вої економіки», значною мірою підривають довіру населення до влади, сприяють поглибленню соціальної пасивності.

Економічні правопорушення характеризуються не тільки по­стійним розширенням «спектра» протиправних посягань, але й високою латентністю, тобто, не виявляючи себе видимими озна­ками, призводять до безпрецедентного збільшення розмірів мате­ріальної шкоди, яка суттєво випереджає показники викритих зло­чинів і проступків.

У зв’язку з зазначеним, включення до навчальної програми під­готовки фахівців-юристів курсу «Юридична відповідальність за правопорушення в сфері економіки» є своєчасним і виправданим.

У процесі підготовки навчального посібника авторами опра­цьовано відповідну наукову літературу, емпіричні дані, результа­ти правозастосовчої діяльності уповноважених державних сторінка 5 орга­нів і посадових осіб; грунтовно проаналізовано нормативно- правові акти, які регулюють відносини в сферах матеріального виробництва та розподілу, енергетики, банківській та фінансовій сферах, а також ефективність норм кримінального та адміністра­тивного права щодо боротьби з правопорушеннями в цій царині.

Із кримінологічного погляду вивчався склад осіб, які вчинили ці протиправні діяння, характер останніх та обставини, за яких відбулися ці вчинки. Особлива увага приділялась з’ясуванню ступеню впливу економічних і соціальних факторів на рівень і динаміку економічної злочинності, досліджувались причини й фактори «тінізації» економіки, зростання злочинності у зазначе­них сферах. Проаналізовані також кваліфікаційні ознаки право­порушень, що скоюються в сфері економіки. Всебічне вивчення їх уможливило дати достатньо повну та об’єктивну кримінологі­чну характеристику економічної злочинності та корупції в Украї­ні, їх складових і чинників.

З метою активізації навчального процесу, стимулювання тво­рчого підходу та поглибленого зрозуміння студентами сутності державно-правових явищ матеріал в навчальному посібнику ви­кладено проблемно, з урахуванням попереднього вивчення еко­номічних, базових та галузевих юридичних дисциплін.

Опанування курсу «Юридична відповідальність за правопо­рушення в сфері економіки» дасть можливість майбутнім юрис­там набути спеціальні знання та навички якісного юридичного забезпечення діяльності суб’єктів господарювання, виробничих структур, фінансово-банківських та інших установ, упереджувати можливі їхні конфлікти з законом, окрім того — уміння правиль­но кваліфікувати неправомірні дії осіб, що скоюють правопору­шення, попереджувати порушення норм чинного законодавства та брати активну участь у ствердженні конституційних принци­пів законності та верховенства права. сторінка 6

РОЗДІЛ І

ПОНЯТТЯ ТА ПРИЧИНИ І УМОВИ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ

§ 1. Поняття, сутність та зміст економічних правопорушень

Реалізація закріпленого в Конституції України суспільного ідеалу: демократичної, правової, соціальної держави, яка в умо­вах громадянського суспільства забезпечує індивідуальну свобо­ду, політичний, економічний та ідеологічний плюралізм, значною мірою залежить від усунення загроз соціальній безпеці, найнебезпечнішими з яких є правопорушення в сфері економіки.

Намагання створити нову систему економічних відносин з мі­німальною участю держави в умовах неефективного юридичного забезпечення реформ і правового нігілізму сприяло поширенню зловживань у сфері економіки.

Наслідком переоцінки можливостей ринкових механізмів са­морегуляції, неналежного правового регулювання процесів пере­ходу від регульованої державою до економіки, що грунтується на багатоманітності та рівності різних форм власності, вільному підприємництві та конкуренції стала криміналізація всіх структу­рних елементів ринку: виробництва, споживання, платних по­слуг, цінних паперів.

Адміністративні проступки в підприємницькій діяльності (позастатутна діяльність; виробництво товарів, надання послуг, тор­гівля без відповідних дозволів — ліцензій, сертифікатів якості тощо), які залишаються поза увагою правоохоронних органів, стимулюють девіантну поведінку осіб, зайнятих у цій сфері і, як правило, переростають у злочини.

Економічні правопорушення поширились за межі регіонів та держави, набули характеру злочинної діяльності, а їх суб'єкти, ін­тегруючись у міжнародні злочинні угруповання, вилучають значні фінансові кошти з державного обігу, переводячи їх за кордон.

Економічні правопорушення мають місце не лише в умовах вільного ринку. Вони є атрибутом також інших економічних сис­тем,, супроводжують виробничі та обмінні процеси в суспільствах з тоталітарною економікою та надзвичайно високим рівнем етатизації суспільного життя. сторінка 7.

Проте, в перехідних суспільствах, в умовах правового вакуу­му, коли починається руйнування «старих» механізмів жорсткого регулювання економіки, а нові тільки створюються, відбувається значне збільшення зловживань у економічній сфері з метою на­копичення первісного капіталу, поширюється корупція, надзви­чайно бюрократизується державний апарат, збільшується його відрив від населення та його інтересів. Одночасно формується особлива верства суспільства, яка, використовуючи нагромадже­ні в процесі зміни форм власності кошти, проникає в політику, здійснює розподіл сфер впливу, сприяє створенню тіньових еко­номіки та фінансових потоків, які починають функціонувати па­ралельно з офіційними. Серед правопорушень, які супроводжу­ють зміну економічних систем, найпоширеніші рекет, недобросо­вісна конкуренція, ухилення від сплати податків та обов’язкових платежів, «відмивання» доходів, отриманих у результаті злочин­ної діяльності, в тому числі і в міжнародному масштабі — з ви­користанням зарубіжних банк[в[ Система організаційно-правових заходів із боротьби з зазначеними та іншими правопорушеннями сфери економіки, які супроводжують процеси формування рин­кових відносин, у багатьох країнах охоплюється поняттям «за­безпечення економічної безпеки»^I. Її змістом є захист законних економічних інтересів держави, приватних фірм, громадських ор­ганізацій і підприємств, а також окремих громадян через попере­дження, припинення та розкриття правопорушень у сфері еконо­міки,,

З’ясовуючи сутність поняття «економічні правопорушення», необхідно мати на увазі, що вони мають місце в сфері економіки, безпосереднім об’єктом протиправних посягань є економічні від­носини, а також відносини управління в цій сфері, які охороня­ються законом.

Адміністративними проступками в сфері економіки слід вва­жати правопорушення, відповідальність за які передбачено гла­вою 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення в області торгівлі, громадського харчування, сфері послуг і підпри­ємницької діяльності, та деякі інші.

Характерними ознаками таких проступків є наявність: спеціа­льного суб’єкта (підприємці, посадові особи органів юридичних осіб, керівники банків, фінансово-кредитних установ, посадові особи підприємств тощо); навмисної вини, ознакою якої є корисливий мотив або інша особиста зацікавленість; дія або бездіяль­ність суб’єкта. сторінка 8

Щодо економічних злочинів, то такими слід вважати злочини, що скоюються з корисливих мотивів у сфері економіки особами в процесі їхньої професійної діяльності і які посягають на влас­ність та інші інтереси споживачів, партнерів, конкурентів, держа­ви, а також на порядок управління економікою в різних галузях господарства^II.

Економічна злочинність — це перш за все діяння (придбання матеріальних благ або послуг), прямим мотивом яких є економі­чна вигода суб’єкта, тобто вона має корисливий характер^III, а ме­тою таких злочинних посягань є привласнення недозволеного. Щоб злочин вважався економічним, він має носити неодноразо­вий, тривалий характер, скоюватись систематично і в рамках економічної діяльності, яка сама по собі не є примітивною . Ін­акше кажучи, ознаками економічного злочину є: протиправність; систематичність; корисливість; скоєння його в рамках звичайної господарської діяльності.

Проте, кримінальне законодавство України не дає чіткого ви­значення поняття економічної злочинності, а терміни «економіч­на злочинність» чи «злочин у сфері економіки» в ньому взагалі відсутні. Загальна характеристика таких діянь дається в розділі VII особливої частини Кримінального кодексу України «Злочини у сфері господарської діяльності».

Зокрема, норми статей цього розділу передбачають відповіда­льність за контрабанду (ст. 201), зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), незаконне виготовлення, збе­рігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних то­варів (ст. 204), фіктивне підприємництво (ст. 205), легалізацію («відмивання») грошових коштів та іншого майна, здобутих зло­чинним шляхом (ст. 209), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212), порушення антимонопольного законодавства (ст. 230), незаконну приватизацію держав­ного майна (ст. 233) та інші злочини у сфері економічних відно­син. сторінка 9

Специфічність ознак зазначеного кола злочинів полягає в тому, що вони значною мірою є корисливо вмотивованими та вчиняються особами, які виконують певні функції у сфері вироб­ництва та послуг, а також особами, які координують чи контро­люють цю сферуу¹.

Нове кримінальне законодавство значно реформувало систему злочинів у цій сфері. Найпринциповішими змінами є такі:

а) значне число діянь, які до прийняття нового КК були зло­чинами, перестали бути такими, тобто відбулася їхня декриміналізація;

б) змінено умови притягнення до кримінальної відповідально­сті за окремі злочинні діяння, зокрема, усунуто адміністративну преюдицію для певних складів злочину і розширено сферу засто­сування кримінальної відповідальності за окремі правопорушен­ня у сфері здійснення приватизації державного або комунального майна; розширено число діянь, визнаних злочинними, зокрема, це стосується легалізації («відмивання») коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, тощо;

в)завдяки уточненню об’єкта посягання деякі склади злочи­нів, які збереглися в нормах нового КК, закріплено в інших його розділах (наприклад, одержання незаконної винагороди праців­ником державного підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК) і обґрунтовано віднесено до злочинів проти авторитету орга­нів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, а група злочинів, пов’язаних з порушенням законодавства про охорону природи, — до злочинів проти до­вкілля".

Як вже зазначалось, економічна злочинність притаманна не тільки сучасному перехідному етапу розвитку України. Вона фа­ктично залишається основною і найнебезпечнішою складовою частиною загальної злочинності, її хребтом.

У колишньому Радянському Союзі, в тому числі й в Україні, економічна злочинність існувала завжди і проявлялася в діяльно­сті різних видів організованих злочинних угруповань, заповнюю­чи певну «прогалину» в структурі загальної злочинності. Злочин­ністю були уражені численні галузі народного господарства, особливо торгівля, комунальні структури, легка і м’ясомолочна промисловості, нафтопостачання, транспорт, громадське харчу­вання. Використовуючи товарний дефіцит, можливість підкупу чиновників, ділки «тіньової» економіки створювали підпільні ви­робництва, цехи, артілі, активно опановували «секрети» торгівлі. Сторінка 10

Вони обростали зв’язками з господарськими та державними чи­новниками, у тому числі й працівниками правоохоронних орга­нів. Уже тоді на матеріальному утриманні у злочинців перебува­ла значна кількість керівників різних ланок народного госпо­дарства, включаючи й керівників центральних органів виконавчої влади. Найбільший розмах вона набула у період застою, коли сформувалась система розкрадань, хабарництва по горизонталі й вертикалі у багатьох галузях виробництва, постачання, збуту і торгівлі.

Після деякого протистояння представників загальнокримінальної та економічної злочинності між ними був досягнутий ком­проміс. Лідери економічної злочинності почали використовувати послуги загальнокримінальних злочинців у протиправній діяль­ності в сфері економіки. Поступово лідери загальнокримінальної злочинності стали компаньйонами «ділків-тіньовиків», які спіль­но вкладають кошти у злочинний бізнес, забезпечують підпіль­них підприємців послугами, пов’язаними з їх охороною, збутом необлікованої продукції, здійснюють контроль за співучасниками і ведуть боротьбу з конкурентами.

Мало місце зрощення крупних розкрадачів державної та ко­мунальної власності з хабарниками, шахраями, грабіжниками, «злодіями в законі», що сприяло формуванню організованої зло­чинності.

У часи «перебудови», особливо після прийняття Закону СРСР «Про кооперацію», накопичені «тіньовиками» і «цеховиками» кошти були спрямовані на міжнародні та внутрішні спекулятивні операції. В недержавному секторі економіки утворилися розга­лужені кримінальні структури «псевдопідприємців». Значна час­тина кооперативів стала засобом для «відмивання» злочинно на­житих капіталів бандитсько-рекетирськими структурами шляхом перетворення безготівкових коштів з метою їх подальшого роз­крадання.

Значну роль у цьому негативному явищі відіграло створення у 1988—1990 рр. кооперативів, особливо на базі державних під­приємствах. За цих умов значна частина продукції, що виробля­лася державними підприємствами, скуповувалася кооператорами майже за собівартістю, потім кооператори реалізовували її за ці­нами, що в декілька разів перевищували відпускні ціни держпідприємств. Вся різниця осідала в руках злочинного світу. Уже в ті часи перестала діяти стаття 154 КК України (спекуляція). Відвер­ту спекуляцію було названо торговельно-посередницькою діяль­ністю. Більша частина сфери послуг (торгівля, виробництво взут­тя сторінка 11 та текстилю, перепродаж сировини тощо) підпали під ефекти­вний контроль нової суспільної верстви — підприємців, які одра­зу ж пішли шляхом створення специфічних захисних механізмів напівлегального бізнесу з метою придушення будь-яких спроб конкуренції, що підривала захоплені ними позиції.

Подальшому процесу криміналізації й фактичного пограбу­вання загальнонародної власності в Україні сприяв недосконалий Закон «Про підприємництво», на основі якого був розроблений надто спрощений порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Через це більшість зареєстрованих у 1991—1996 роках суб’єктів підприємницької діяльності легалізувала доходи зло­чинного походження. Безпосередньо виробництвом займалась порівняно незначна кількість підприємницьких структур, а біль­шість з них існувала за рахунок державного сектора економіки і використовувала його як прикриття організованих злочинних угруповань.

У період прискореного перерозподілу власності в Україні йшло сплановане, умисне розкручування витків інфляції. Зробле­но це було через надання в 1991—1993 роках представникам ор­ганізованих злочинних угруповань, як правило перед черговим витком інфляції, великої кількості кредитів під символічні відсо­тки за рахунок кредитних ресурсів Ощадного та інших банків.

Одержавши ці кредити, злочинці перед кожним підвищенням цін під прикриттям створених ними «підприємницьких структур» скуповували за безцінь через свої корумповані зв’язки товарно-матеріальні цінності, вироблені в державному секторі економіки. Кожен раз, після чергового витка інфляції скуплені злочинцями товарно-матеріальні цінності реалізовувалися ними за цінами, що в сотні разів перевищували ціни скупки. За рахунок цього в знач­ній мірі був накопичений первісний капітал.

З початку 90-х років великої шкоди державі почали завдавати розкрадання, пов’язані з привласненням кредитів. Після отри­мання позички боржник перетворював кошти на готівку чи «ма­теріалізував» через конвертацію у ВКВ або придбання товарів, на деякий час ліквідовував своє підприємство і зникав, а згодом ре­єстрував нове, але вже за іншими реквізитами.

З’ясовуючи сутність економічної злочинності, слід зауважити, що вона тісно пов’язана з організованою злочинністю, яка є одні­єю з основних форм її існування. На етапі початкового накопи­чення капіталу (кінець 80-х років) організована злочинність по­чала ширше охоплювати найбільш «ліквідні» сфери економіки. Руйнування господарських зв’язків, споживчого ринку, слабо сторінка 12 врегульований перехід до вільних ринкових відносин сприяли розвитку організованої злочинності. На початку 90-х років поши­рилися злочинні формування бандитсько-рекетирського типу. Такі угруповання — сучасно озброєні, дотримуються суворої ди­сципліни, користуються останніми досягненнями техніки. Деякі з них використовують комп’ютерні системи і нові інформаційні технології в галузі кредитно-фінансових відносин, господарсько­го управління, економіко-математичного моделювання і прогно­зування.

З процесом приватизації державного майна, комерціалізації банківської діяльності, лібералізації зовнішньоекономічної дія­льності почався наступний етап мімікрії організованої злочинно­сті, де перші ролі стали виконувати не колишні номенклатурні діячі і лідери бандитсько-рекетирських угруповань, а нова фор­мація високоінтелектуальних осіб з певним досвідом практичної роботи в сфері економіки та управління. В цей період законспі­рована «білокомірцева» організована злочинність отримує нові інструменти для «відмивання брудних грошей» і формує вже но­ву для нашої держави ідеологію, будує свою субкультуру, яка виправдовує злочинність^I.

Саме через це, а також внаслідок приходу до криміналізованих комерційних структур високопрофесійних інтелектуалів, які раніше працювали у сфері державного управління, суттєво змі­нилася кадрова складова організованої злочинності, відчутними темпами почав зростати її вплив на економічне, політичне і духо­вне життя держави^II.

Динаміка економічної злочинності в Україні за останні 10 ро­ків свідчить про її суттєве зростання.

Якщо в 1991 р. в Україні було зареєстровано 34,8 тис. еконо­мічних злочинів, то в 1992 р. — 36,8 тис., 1993 р. — 41,3 тис., 1994 р. — 57,5 тис., 1995 р. — 57,8 тис., 1996 р. — 61,04 тис., 1997 р. — 62,4 тис., 1998 р. — 65,3 тис., 1999 р. — 65,3 тис., а в 2000 р. зареєстровано їх більше 68,7 тисяч. Таким чином, за ці роки економічна злочинність зросла більше ніж на 80 відсотків. Широкого розмаху набула організована злочинна діяльність у сфері економіки, чітко виявилося корисливо-насильницьке спря­мування злочинних проявів, значно посилилися їх жорстокість та агресивний характер. Спостерігається масштабне розповсюдження сторінка 13 кваліфікованих різновидів злочинів, особливо з використан­ням вогнепальної зброї та вибухових пристроїв, а також убивств «на замовлення».

Найповніше стан економічної злочинності характеризують та­кі дані:

	1999 р.	2000 р.
Всього виявлено тяжких злочинів у сфері економіки	21539	22876
в тому числі:
у фінансово-кредитній системі	8864	8959
з них у банківських установах	4043	4124
у сфері приватизації	2912	3599
у сфері зовнішньоекономічної діяльності	1781	1998
у паливно-енергетичному комплексі	-	5607
у бюджетній сфері	-	5138
сума матеріальних збитків	3467	54545

Як зазначає В. Тацій — «Злочинність у сфері економічних від­носин є поліпроблемним явищем. Це — чи не головне випробу­вання для України як самостійної незалежної держави»^I.

Характерною рисою економічної злочинності стало прагнення кримінальних структур закріпитися не тільки в економіці, а і в політиці. Поглиблюється процес жорстокої конкуренції у нама­ганні встановити контроль над економічно прибутковими сфера­ми та територіями. Злочинність дедалі більше консолідується, ак­тивізується її вплив на державний апарат. Її проникнення в структури влади та управління істотно знижує ефективність дер­жавного контролю за проходженням і рухом капіталів та фінан­сових ресурсів. Із цих причин зростала злочинність у кредитно- фінансовій системі, банківській сфері, у зовнішньоекономічній діяльності, а також у діяльності, пов’язаній з порушенням правил про валютні операції, з фальшуванням грошей та цінних паперів, шахрайством з фінансовими ресурсами, ухиленням від сплати податків. Це свідчить, що загальнокримінальний потенціал у державі не слабшає, а навпаки, має тенденцію до зростання; кри- міналізація економіки, політичної інфраструктури суспільства продовжується. По-перше, вражає розмах посадових злочинів у сторінка 14 у цій сфері — в 2000 р. тут зареєстровано більше 18 тисяч злочи­нів, з них хабарництва — 2273. Найпоширеніші такі злочини, як розкрадання шляхом привласнення (в 2000 р. — 7720), шахрайс­тво з фінансовими ресурсами (668), виготовлення або збут підро­блених грошей (5150).

За даними Головного управління державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України, у Києві нема жодної торговельної точки, де можна було б зі 100-відсотковою гаранті­єю придбати нефальсифіковану продукцію. Тільки в 2001 р. цією службою виявлено більше 72 тисяч порушень прав споживачів, в т. ч. майже 20 тисяч фактів виробництва і продажу товарів, які не відповідають стандартам. Усього в Україні протягом 2001 р. при­зупинено діяльність 543 підпільних цехів, які займалися вироб­ництвом і реалізацією фальсифікованої продукції^II.

Особливо уражена зловживаннями система виробництва та обігу спирту, алкоголю і тютюну, що дало тіньовим ділкам більш ніж достатньо простору для розгортання свого антисоціального бізнесу. В державі не створена єдина система регулювання виро­бництва цих товарів. І, як наслідок, у лікеро-горілчаній галузі ви­робництво продукції з року в рік зменшується. Якщо у 1990 р. воно становило понад 30 млн декалітрів, то 2001 р. виробництво цієї продукції не досягло і 20 млн декалітрів. До цього, за оцін­ками експертів, в Україні щорічно споживається понад 30 млн декалітрів алкогольних напоїв. Отже, значна частка алкоголю, в тому числі і фальсифікованої продукції, поступає на ринок з не­легального виробництва. За останні роки силами податкової мі­ліції викрито та припинено діяльність близько 700 підпільних ви­робництв цієї продукції. Понад 50 відсотків алкогольних напоїв та 60 відсотків тютюнових виробів у закладах торгівлі не відпо­відають нормативам Держстандарту”.

Економічні правопорушення скоюються за допомогою фікти­вних фірм, які переводять кошти за кордон. За даними МВС України, тільки у Запоріжжі 35 фіктивних фірм протягом 2001 року «відмили» та вивезли за межі України майже 900 тис. грн.

Постійний посилений захист необхідний державному бюдже­ту: щороку майже три млрд гривень відволікається від бюджет­ного фінансування через розкрадання та використовування не за призначенням. Тільки в 2000 р. тут виявлено 5138 злочинів. Має місце незаконна сплата дивідендів за використання майна. З 500 сторінка 15 перевірених МВС холдингів та акціонерів товариств, що володіють часткою держмайна, у 200 виявлених порушення, котрі призвели до втрат у Держбюджеті майже 180 млн. гривень.

Особливістю сучасної економічної злочинності в Україні, як зазначалось, є те, що вона здійснюється в межах легальних структур, про що свідчить вибірковий кримінологічний аналіз осіб, котрі скоюють такі злочини:

Склад злочину	Роки	Всього виявлено осіб, що скоїли злочини:	У тому числі:							Засуджено
			Притягнуто до кримінальної відповідальності	Звільнено від кримінальної відповідальності із застосуванням громадського впливу		Посадовий стан
						Керівники підприємств	Керівники структурних підрозділів	Фінансово-бухгалтерські працівники	Державні службовці
Посадові	1997	4985	2737	605		1364	591	507	322	2273
злочини	1998	6392	3393	482		762	411	853	417	2964
У тому числі:
Зловживання
владою або	1997	1369	759	139	362		239	122	97	575
службовим	1998	1897	1118	131	315		133	184	136	814
становищем
Хабарництво	1997	934	769	46	271		68	16	86	470
	1998	974	807	30	58		66	22	83	508
Посадовий	1997	1049	462	185	357		130	96	62	445
підлог	1998	1346	582	109	160		71	177	99	689
Розкрадання	1997	9927	6824	1100	513		453	484	252
шляхом зло­	1998	9761	6400	702	594		526	614	245	3214
вживання

Таким чином, із 9137 осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності в 1998 р. за службові злочини і розкрадання державного майна через зловживання службовим становищем, так званих «чистих» державних службовців – всього 662 чоловік, абсолютну сторінка 16 більшість складають керівники підприємств і установ, їх структурних підрозділів та фінансово-бухгалтерські працівники, тобто ті, хто здійснює управління економікою і чиї протиправні діяння безпосередньо пов’язані з використанням посадових обов’язків. Проте, найпоширеніші зловживання службовим ста­новищем мають місце не в державному апараті, а серед керівни­ків підприємств, установ і організацій, їхніх структурних підроз­ділів, тобто в економічній сфері.