- •14 Вересня 1939 р. Радянське керівництво повідомило, що Червона Армія готова розпочати бойові дії проти Польщі.
- •28 Червня 1940 р. Радянські війська Південного фронту під командуванням г. Жукова перейшли Дністер і встановили свій контроль над зазначеними територіями.
- •9. Мельтюхов м. Упущений шанс Сталина. Советский Союз и борьба за
- •1. Розгортання руху Опору та його течій в Україні.
- •III надзвичайний Великий збір оун(б) відбувся... (у серпні
- •31 Липня 1941 р. Вийшов перший номер газети «За радянську Україну!», призначеної для партизан. До редколегії газети входили м. Бажан, в. Васильківська, а. Корнійчук.
- •10. «Другим Сталінградом» називають:
- •25 Січня 1965 р. Й. Сліпого було обрано кардиналом і владикою (патріархом) угкц. На дев’яносто третьому році його життя обірвалось. Згідно із заповітом у 1992 р. Його було перепоховано у Львові.
- •XX з’їзд кпрс та його наслідки.
28 Червня 1940 р. Радянські війська Південного фронту під командуванням г. Жукова перейшли Дністер і встановили свій контроль над зазначеними територіями.
Слід зазначити, що Північна Буковина не згадувалась у жодній домовленості між СРСР і Німеччиною. Також ця територія ніколи не входила до складу Російської імперії на відміну від Бессараб-ії. Тому дії СРСР у Північній Буковині були сприйняті Німеччиною дуже негативно, і це прискорило розробку останньою планів війни проти СРСР. У середині липня 1940 р. німецький генеральний штаб почав розробку плану «Барбаросса» — план нападу на СРСР.
Початок радянізацїі західних областей України.
Розповідь учителя.
Для узаконення радянського режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939 р. під контролем нових властей було проведено вибори до Народних Зборів, які наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і возз’єднання її з УРСР. У листопаді 1939 р. сесії Верховної Ради СРСР і УРСР ухвалили відповідні закони.
На території Західної України, що офіційно увійшла до складу УРСР, у грудні 193§fр. було створено шість областей — Львівську, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівненську, Дрогобицьку.
Менш ніж через рік було законодавчо оформлено і включено до складу УРСР території Північної Буковини та придунайських земель.
серпня 1940 р. за рішенням VII сесії Верховної Ради СРСР було утворено Молдавську PCP, а на території Північної Буковини та Хотинського повіту Бессарабії утворено Чернівецьку область й передано до складу УРСР. У грудні 1940 р. було утворено Ізмаїльську область, до складу якої увійшли Акерманський та Ізмаїльський райони.
У листопаді 1940 р. між Українською PCP і Молдавською PCP було встановлено новий кордон. Частину колишньої Молдавської автономної PCP у складі УРСР було передано Молдавській PCP. У результаті від України було відчужено Придністров’я з етнічним українським населенням.
Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення України збільшилося на 8,8 млн осіб і на середину 1941 р. становило понад 41,6 млн осіб; її територія розширилася до 565 тис. км2.
З приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочався процес радянізації, тобто насадження в усіх сферах життя вироблених за роки радянської влади стратегічних напрямків: націоналізації, колективізації, індустріалізації, культурної революції.
У процесі радянізації західноукраїнських земель виділяють два етапи:
до весни 1940 р. режим зовні зберігав демократичність, а реформи зустрічали підтримку населення;
з весни 1940 р. відбувається поглиблення соціалістичного змісту перетворень, що супроводжуються масовими репресіями через неприйняття цих перетворень більшістю місцевого населення.
У певної частини населення ряд заходів зустріли підтримку:
ліквідація польського держапарату;
конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі та промисловості (ці галузі перебували здебільшого в руках поляків та євреїв);
українізація та зміцнення системи освіти (кількість українських шкіл збільшилася до 6,5 тис. з одночасним скороченням польських; у Львівському університеті, який було перейменовано на честь
І. Франка, політехнічному, медичному, ветеринарному інститутах, Вищій торговельній школі, консерваторії, Високій школі образотворчого мистецтва, а також технікумах та училищах мовою викладання стала українська);
розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров’я.
Невдоволення викликали:
заміна польських чиновників на місцевих комуністів та людей, присланих зі сходу України;
насильницька колективізація (на червень 1941 р. у колгоспи було об’єднано 15 % господарств);
тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну);
розгром політичних партій і громадських об’єднань, у тому числі таких шанованих у народі, як НТШ, «Просвіта», «Сільський господар», «Маслосоюз» та ін.;
масові репресії.
Після зайняття краю Червоною Армією практично відразу розпочалися репресії. Серед українців раніше за інших зазнали репресій активісти політичних партій. Єдиною організованою силою опору залишалась Організація українських націоналістів — ОУН. Весною
р. режим розпочав широкомасштабні репресії:
з осені 1939 р. до осені 1940 р. у Західній Україні було репресовано як політично неблагонадійних і депортовано близько 10 % населення (318 тис. сімей, близько 1,2 млн осіб). Смертність серед депортованих склала 16 % (депортовано в Сибір і Казахстан 400 тис. українців);
десятки тисяч людей перейшли на польські території, окуповані німцями;
людей переслідували без суду і слідства, але з метою залякування населення інколи проводилися показові процеси (Львівський процес у січні 1941 р. над 59 членами ОУН).
Додаткова інформація
вересня 1939 р. відбулася зустріч української делегації (Допомоговий комітет) під проводом д-ра К. Левицького (до якої входили професор К. Сту- динський, д-р Р. Перфецький, адвокати Л. Петрушевич, С. Магаляс, 3. Пе- ленський, д-р. С. Баран, інженер Ган) з радянським комендантом Львова генералом Івановим і уповноваженим Міщенком. К. Левицький, який упродовж піввіку був оборонцем українства перед чужими режимами в Західній Україні, виголосив промову, в якій, між іншим, сказав: західні українці
не знають нової влади, але просять, аби не було репресій за минуле, дозволялося і далі організовувати культурне й економічне життя, щоб було збережено газету «Діло», не переслідувалося духовенство тощо. У відповідь радянські представники відповіли: що було дотепер, пускається в непам’ять, а радянська влада вимагає від своїх громадян лише лояльності й разом з визволенням приносить західним українцям багато благ. Але вже за декілька днів газету «Діло» було закрито, у приміщенні її редакції розміщено редакцію газети «Радянська Україна», К. Левицький та інші діячі українського руху кінця XIX — 30-х років XX ст. були заарештовані й відправлені до Москви.
ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ
Бесіда за запитаннями.
У результаті яких подій західноукраїнські землі увійшли до складу УРСР?
Які негативні та позитивні сторони можна виділити у процесі входження земель до складу УРСР?
Що таке радянізація? Назвіть її основні складові.
ПІДСУМКИ УРОКУ
Заключне слово вчителя.
Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР, без сумніву, було подією великої історичної ваги. Уперше за багато століть українці об’єдналися у межах однієї державної структури.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати текст підручників: § 1 [25, 16, 19].
Підготувати реферати за темами: «Діяльність ОУН у 1939—
рр.», «Становище України напередодні війни».
Випереджальне завдання: підготуватися до семінарського заняття за темою «Окупація України військами Німеччини та її союзників».
Рекомендована література
Владимирский А. В. На киевском направлении. — М., 1989.
Гудериан Г. Воспоминания солдата. — Смоленск, 1998.
Коваль В. С. «Барбаросса». Истоки и история величайшего преступления империализма. — М., 1989.
Коваль М. В. Україна: 1939—1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. — К., 1995.
Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж— Нью-Йорк—Львів, 1993.
Лиддел Гарт Б. Вторая мировая война.— М.: С.-П., 1999.
Майнштейн Э. Утерянные победы. — М.: С.-П., 1999.
Меллентин Ф. Бронированный кулак вермахта. — Смоленск, 1999.
