4. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі бор­гові зобов'язання держави (як внутрішні, так і зовнішні), Авто­номної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Для бухгалтера досить важливе значення має економічна кла­сифікація видатків, за кодами якої організовується аналітичний облік фактичних видатків бюджетної установи.

Економічна класифікація видатків бюджету (додаток Г) ба­гаторівнева і являє собою розмежування видатків за економіч­ними ознаками. За нею видатки бюджету поділяються на:

На першому рівні видатки бюджету поділяють на такі групи:

• поточні видатки (1000);

• капітальні видатки (2000);

• нерозподілені видатки (3000);

• кредитування за вирахуванням погашення (4000).

На другому рівні поточні видатки поділяються на підгрупи:

• видатки на товари і послуги (1100);

• оплата процентів (доходу) за зобов'язаннями (1200);

• субсидії і поточні трансферти (1300).

На третьому рівні видатки на товари і послуги поділяються на статті:

• оплата праці працівників бюджетних установ (1110);

• нарахування на заробітну плату (1120);

• придбання предметів постачання і матеріалів, оплата по­слуг та інші видатки (1130);

• видатки на відрядження (1140);

• матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення (1150);

• оплата комунальних послуг та енергоносіїв (1160);

• дослідження і розробки, видатки державного (регіональ­ного) значення (1170).

На четвертому рівні оплата праці працівників бюджетних установ поділяється на:

• заробітну плату (1111);

грошове утримання військовослужбовців (1112).

Стаття «Оплата праці працівників бюджетних установ» (код 1110) включає оплату праці в грошовій формі всіх працівників бюджетних установ за посадовими окладами, ставками або роз­цінками, а також різні доплати до цих ставок (за ранг, стаж, вислугу років, науковий ступінь, надурочні години і т. ін.). Ви­датки за цим кодом мають досить значну питому вагу в кошто­рисі бюджетної установи і є захищеною бюджетною статтею.

До статті «Нарахування на заробітну плату» (код 1120) нале­жать збори на всі види обо­в'язкового соціального страхування. Це також захищена бюдже­том стаття.

Дуже широкою за змістом є стаття «Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки» (код 1130), до якої належать видатки на придбання усіх матеріальних цінно­стей, необхідних для функціонування установи: канцтоварів, об­лікових документів і регістрів, інформаційних видань, господарсь­ких матеріалів, медикаментів, продуктів харчування, малоцінних предметів, постільної білизни, спецодягу, книг для бібліотек тощо.

Для кожного з наведених видів видатків призначається ок­ремий класифікаційний код з чотирьох знаків (заробітна плата — код 1111, грошове угримання військовослужбовців — код 1112 і т.ін.).

У такому ж порядку деталізуються всі інші види видатків бюджетних установ. За цими кодами плануються і обліковують­ся видатки бюджетів усіх рівнів та всіх бюджетних установ.

При формуванні бюджету за функціональною класифікацією, що існувала до 2002 р., саме економічна класифікація була головним предметом аналізу. З упровадженням програмно-цільового методу акцент аналізу змістився на програмну класифікацію (цілі, завдання та показники результативності). Наприклад, якщо раніше робився акцент на тому, що конкретна бюджетна установа має певну кількість працівників, яку необхідно забезпечити заробітною платою, то за програмного підходу до формування бюджету увага акцентується на тому, як найефективніше використати обмежені ресурси для досягнення поставлених програмою цілей та завдань. Тобто, можливо, потрібно переглянути чисельність працівників та структуру оплати праці з метою проведення кількісного та якісного аналізу його складу і зробити висновки про альтернативні (найменш затратні) способи досягнення мети виконання бюджетної програми.

Разом з тим економічна класифікація залишається основою для ведення бухгалтерського обліку та звітності бюджетної установи. Крім цього, економічна класифікація є потужним інструментом контролю за використанням коштів, оскільки саме на її основі складається розпис, який не дозволяє бюджетним установам спрямовувати всі кошти на зарплату, перевищувати обсяг капітальних видатків або вимагає, щоб відповідні кошти спрямовувалися на оплату енергоносіїв, щоб не накопичувалася заборгованість за енергоносіями або іншими статтями. Тобто проведення видатків має здійснюватися на підставі затвердженого розпису за економічною класифікацією видатків бюджету. Звичайно, існує можливість вносити зміни до розпису бюджетних призначень протягом року. Так, видатки на оплату праці можна зменшувати, якщо відбувається економія коштів, наприклад, у зв'язку зі зміною штатної чисельності працівників (за кодами економічної класифікації). Інакше подібні зміни (зокрема капітальних видатків між головними розпорядниками бюджетних коштів) потребують внесення змін до Закону.

Під час кризи фінансові можливості держави обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів. Видатки бюджету у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку вони відіграють роль і яке місце посідають у процесах суспільного відтворення, яке їхнє соціальне призначення.

Забороняється використання бюджетних коштів для фінансування позабюджетних фондів. Позабюджетні фонди можуть бути утворені за рахунок надходження від необов'язкових платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших позабюджетних джерел.

Як зазначено в Бюджетному кодексі, бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стан­дартів) бухгалтерського обліку, що затверджуються Міністерством фінансів України, а також інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за по­годженням з Міністерством фінансів України.

Основним нормативним документом є Закон України «Про бух­галтерський облік та фінансову звітність в Україні», що встановлює правові засади організації, ведення та складання звітності в Україні і його дія поширюється на бюджетні установи.

Бюджетний кодекс регулює відносини, що виникають у процесі складання, розгляду і затвердження бюджетів, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання.

Організація та методологія бухгалтерського обліку в бюджетних установах регулюється також такими документами: інструкції та на­кази Держказначейства України, Міністерства фінансів, наказами Мінстатистики (Держкомстат) та іншими нормативними актами.