18. Податкова система України: поняття, зміст, принципи.

Поняття податкової системи не є виключно категорією по­даткового права. Вона має визначене, комплексне, граничне положення на стику бюджетного й податкового права. З одного боку, податкове право регулює відносини щодо надходження коштів до дохідної частини бюджетів, але з іншого боку, це фактично і є відносини формування дохідної частини бюджетів, які регулює бюджетне право.

Під час визначення податкової системи важливо розмежува­ти два підходи до ЇЇ розуміння. З одного боку, податкова систе­ма становить сукупність податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавчо закріплених важелів з акумуляції доходів держави. В цьому випадку вона може збіга­тися із системою податків, зборів, платежів. У такому разі на­голошують на матеріальному боці податкової системи, що за­безпечує механізм дії податків. З іншого боку, податкова сис­тема містить у собі й досить широкий спектр процесуальних нідносин щодо встановлення, зміни, відміни податків, зборів, обов'язкових платежів, забезпечення їх сплати, організації кон­тролю та відповідальності за порушення податкового законодавства.

Таким чином, у широкому розумінні податкова система являє собою сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо за­кріплених у державі; принципів, форм і методів їхнього вста­новлення чи зміни, скасування; дій, що забезпечують їхню спла­ту, контроль і відповідальність за порушення податкового за­конодавства.

19. Поняття та ознаки податку.

Податки – це фін відносини між д-вою і платниками податків з метою створ-ня загальнодерж централіз-го фонду грош коштів, необхідних для викон-ня д-вою своїх функцій.

Матеріальною основою податків, як категорії, є реальна сума грош коштів, які мобілізується державою.

Централіз фонд грош коштів д-ви м/б сформований як за рах податків, так і за рах ін надх-нь, таких як: плата, відрахування, власні доходи держави, неподаткові доходи.

Податок як фін і екон категорію хар-ть такі ознаки: примусовий хар-тер, безеквівалентність, відсутність цільового призначення, використання, законодавча регламентація, однаковий підхід довсіх платників, зміна форми власності.

Хотілося б звернути увагу на низку ознак, які притаманні змісту податку:

1. Це вид платежу, закріплений актом органу державної влади.

2.Впритул до цієї ознаки прилягає ознака індивідуальної безвідплатності чи однобічного характеру його встановлення. В її основу закладено однобічний рух коштів від платника до держави.

3.Нецільовий характер податкового платежу означає над­ходження його в фонди, які акумулює держава та які викорис­товують для задоволення державних потреб.

4.Безумовний характер податку є продовженням поперед­ньої ознаки й означає сплату податку, яку не пов'язано ні з якими зустрічними діями, привілеями з боку держави.

5.Платіж надходить до бюджетів відповідного рівня чи цільових фондів. Розподіл податків за бюджетами, фондами здійснюють відповідно до бюджетної класифікації.

6.Обов'язковий характер податкового вилучення забезпе­чує нагромадження коштів у дохідній частині бюджету. Це лежить в основі закріплення на конституційному рівні сплати податків як першочергового обов'язку громадян.

7. Безповоротний характер податку, ймовірно, не вимагає особливих коментарів, хоча слід звернути увагу на один ас­пект.

Платіж у грошовій формі. Внесення податку до бюджету відбувається в грошовій формі. Сплату податку майном чинним законодавством за загальним правилом не передбачено. Грошо­ву форму сплати податку визначає сама сутність податку, що є, як уже було сказано, внеском.

20. Класифікація податків.

Податки – це фін відносини між државою вою і платниками податків з метою створ-ня загальнодерж централіз-го фонду грошей коштів, необхідних для викон-ня д-вою своїх функцій.

Податки класифікують за такими ознаками:

1) за економічним змістом об’єкта опод-ня:

- податки на доходи

- податки на споживання

- податки на майно

2) залежно від рівня держ структур, які встановлюють податки:

- загальнодерж – встан-ся вищими органами влади

- місцеві – встан-ся місцевими органами влади

3) за способом стягнення:

- розкладні – встаг-ся у загальній сумі відпов до потреб в доходах, а потім цю суму розподіляють по окремих територіальних одиницях або платниках

- окладні – передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

4) за формою оподаткування:

- прямі – встан-ся безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об’єкта опод-ня. Вони поділяються на: *особисті (встан-ся персонально для конкретного платника – прибутковий, майновий податок, на спадщину та дарування), *реальні (передбачають опод-ня майна за зовн ознаками – земельний, домовий, промисловий податок, на грош капітал).

- Непрямі податки – встан-ся в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо на залежить від його доходів. Існує 3 види непрямих податків: *акцизи – надбавка до ціни товару (специфічні (на окремі види товарів) та універсальні (ПДВ, з продажу, з обороту)), *фіскальна монополія – це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів, *мито – встановлюється при переміщенні товарів через державний кордон, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом

21. Фінансова система України

Сукупнiсть взаємозалежних, взаємодiючих фiнансових iнститутiв становить фiнансову систему держави. Фiнансову систему часто характеризують за двома аспектами:

а) як сукупнiсть фiнансових iнститутiв, якi опосередкову ють формування й використання грошових фондiв;

б) як сукупнiсть державних органiв i установ, якi здiйснюють фiнансову дiяльнiсть.

Другий аспект буде розглянуто пiд час аналiзу компетенції органiв фiнансової дiяльностi, органiв фiнансового контролю. Змiст же фiнансової системи розкривають через систему фiнансових iнститутiв.

Фiнансова система мiстить такi ланки:

1) бюджетна система;

2) кредитна система;

3) обов’язкове державне страхуванкя;

4) фiнанси пiдприємств.

Кожний iз елементiв фiнансової системи буде докладно проаналiзовано в Особливiй частинi, тут же тiльки позначимо основнi положення, що їм властивi. Цiлiснiсть елемента фiнансової системи не виключає складну пiдпорядкованiсть, структуру, специфiчнi зв’язки, однак, зараз ми зупинимося на них як на певнiй цiлiсностi.

Бюджетна система Укрїниа складається з Державного бюд жету й мiсцевих бюджетiв. Змiст, структуру бюджетiв, їхнє спiввiдношення визначено адмiнiстративно-територiальним устроєм держави.

Кредитна система включає як державне кредитування, так i банкiвське. Однак, якщо державний кредит е безумовною сферою публiчного регулювання, де держава виступає позичальником коштiв на визначенi цiлi й у специфiчнiй формi, то банкiвське кредитування досить специфiчно входить до фiнансової системи.

Обов’язкове державне страхування пов’язано з розподiлом i перерозподiлом частини сукупного суспiльного продукту, спрямуванням коштiв на виплату пенсiй тощо.

Характеризуючи фiнанси пiдприємств як ланку фiнансової системи потрiбно враховувати таке. Фінанси державних пiдприємств безумовно є складником фiнансової системи, їм притаманний публiчний змiст i регулювання.