12. Структура фінансово-правових відносин

Фiнансовi правовiдносини, як i будь-якi iншi правовiдносини мають свою структуру, елементами якої є: 1) суб’єкти, тобто учасники правовiдносин; 2) об ‘єкт; 3) юридичний i фактичний змiст.

Суб’єктами фiнансових правовiдносин вважають осiб, якi на пiдставi фiнансово-правових норм є реальними їх учасниками. Але слід розрiзняти суб’єктiв фiнансових правовiдносин i суб’єктiв фiнансового права. Суб’єкт фiнансового права — це носiй передбачених правовими нормами суб’єктивних прав i сбов’язкiв у сферi фiнансової дiяльностi держави, що має потенцiйну можливiсть участi в правовiдносинах. Права й обо ‘язки належать їм у силу дії фiнансово-правових норм, незалежно вiд їхньої участi в конкретних правовiдносинах.

Суб’єкт права -поняття бiлъш ширше, нiж суб’єкт правовiдносин. Наприклад, вiдповiдно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» в редакцiї вiд 18 лютого 1997 року усi юридичнi й фiзичні особи, на яких вiдповiдно до законiв України покладено обов’язок сплачувати податки й збори (обов’язковi платежi), є суб’єктами фiнансового (податкового) права. Але як тiльки цi особи реалiзують цей обов’язок, вони стають реальними учасниками (суб’єктами) фiнансових правовiдносин, якi своїми дiями забезпечують той практичний ефект, на досягнення якого нацiлено норму фiнансоного права.

Традицiйно виділяють таких суб’єктiв фiнансових правовiдносин:

1) адмiнiстративно-територiальнi утворення;

До адмiнiстративно-територiальних утворень належить держава, що здебiльшого виступає в особi вповноважених нею органiв (Верховної Ради, Кабiнету Мiнiстрiв, Президента України, Мiнiстерства фiнансів, Державної податкової адмiнiстрацiї, Державного казначейства тощо),

2) колективнi суб’єкти;

До колективних суб’єктiв належать органи державної влади й управлiння, територiальнi громади в особi органів мiсцевого самоврядування, пiдприємства та установи рiзних форм власностi, громадськi органiзацiї.

З) iндивiдуальнi суб’єкти

Iндивiдуальними суб’єктами фiнансових правовідносин є фiзичнi особи — громадяни України, iноземні громадяни й особи без громадянства, права й обов’язки яких бiльш пов’язано зi сплатою податкiв i неподаткових платежiв.

О6’єктом фiнансових правовiдносин є централiзованi й децентралiзованi фонди коштiв. Об’єкт фiнансових правовiдносин завжди пов’язано з iнтересом держави, яку пред ставляє управомочений орган. Саме за допомогою рiзних фондiв держава забезпечує потрiбними фiнансовими ресурсами всi заходи, здiйснення яких передбачено на сучасному етапi розвитку країни.

Невiд’ємним структурним елементом фiнансових правовiдносин є також їх юридичний i фактичний змiст. Фактичним (матерiальним) змiстом фiнансових правовiдносин є реальна поведiнка їх суб’єктiв, тодi як юридичним змiстом суб’єктивнi юридичнi права й обов ‘язки, що встановлено фінансово-правовою нормою.

13. Стадії Бюджетного процесу

Традиційним є визначення бю­джетного процесу як сукупності дій уповноважених органів держави та місцевого самоврядування щодо складання, роз­гляду, затвердження й виконання бюджетів, а також складан­ня, розгляду й затвердження звітів про їхнє виконання, здійсню­вана на підставі норм бюджетного права.

Бюджетний процес складається з відповідних стадій, які визначено змістом і характером діяльності державних органів, внаслідок чого така діяльність набуває нових якостей.

Традиційно в бюджетному процесі виокремлюють п'ять стадій:

1) розробка та складання проекту бюджету;

2) розгляд проекту бюджету;

3) затвердження проекту бюджету;

4) виконання бюджету;

5)складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету1.

Але в ст. 19 Бюджетного кодексу України закріплено чотири стадії бюджетного процесу, а саме:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд і прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі в разі потреби внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету й прийняття рішення щодо нього.

На кожній стадії бюджетного процесу розв'язують питання, які не можуть бути розглянуті в інший час. Наприклад, питан­ня надання міжбюджетних трансфертів, закріплення процент­них відрахувань від загальнодержавних податків і зборів вирі­шують на стадії складання бюджету, а остаточно затверджують на стадії прийняття закону про Державний бюджет.

14. Непрямі податки: поняття, види, переваги.

Непрямі податки встановл-ся в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Стягуються в ціні товарів, тб їх види залежать від особливостей ціноутворення.

До непрямих под-в відн-ся:

-акцизи (непрямі под-ки, які встановл-сяч у вигляді надбавки до ринкової ціни). Від методу встан-ня

надбавки розрізняють: фіксовані ставки акцизів (у грош виразі на одиницю товарів); пропорційні ставки акцизів (в процентах до обсягу реалізації). Від охоплення товарів опод-ням пропорційні акцизи поділ-ся на специфічні й універсальні. Викор-ть 3 форми універс-х акцизів: -под-к з продажу, под-к з обороту, ПДВ.

-фіск-на монополія – це прибуток дер-ви від реаліз-ї монополіз-х дер-ою тов-в. Монополія д-ви може бути часткою або повною;

-мито, встан-ся при переміщенні тов-в через митний кордон дер-ви при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом.

Переваги непрямих под-в: 1.переваги організ.хар-ру-простота та швидкість сплати, вилучення таких под-в не потребує зб-ня под-го апарату; 2.бюджетні переваги. Непрямі под.є регулярними доходами бюджету і відносно стабільними, повне надх-ня до бюджету; 3.непрямі под.вплив-ть на сук-не спож-ня і т.ч.через непрямі под.дер-ва може впливати на спож-ня та стр-ру попиту і регулювати його.4. рівномірність територ розподілу. 5. не впливають на процеси нагромадження.

Недоліки: 1. Недоліки соц-екон.хар-ру. Непрямі под.не зал-ть від доходу окремих осіб – пл-в под-в; мають вплив на загал процеси ціноутв-ня. 2.непрямі под.обмеж-ть розмір прибутку під-в.3. необхідність правильного вибору товарів для опод-ня.

У 2001 році податкові надходження складали 68% всіх доходів Зведеного бюджету України. Непрямі под-ки складали 40% податкових надх-нь Зведеного бюджету України 2001 року, в тому числі ПДВ – 28%, акцизний збір – 7%, мито – 5%. Найб. поширений ПДВ – нескладний в обчисленні та сталі надх-ня. Даний под-к спрощує проблему взаємовідносин між центральним та місцевими под-ми (рівномірний його розподіл).

15. Джерела Фінансового права України.

Традицiйно джерелом права вважають нормативно-правовi акти, санкцiонованi звичаї, прецеденти (судовi чи адмiнiстративнi), мiжнароднi угоди.

Таким чином, джерелом фiнансового права є форма вираження правотворчої дiяльностi держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актiв, що встановлюють норми фiнансового права.

Джерела фiнансового права можуть бути подiленi за декiлькома принципами:

І. На основi владно-територiальної ознаки (в основному це стосується видiв нормативних актiв):

1) Загальнодержавнi нормативні акти.

2) Республiканськi (Автономна Реслублiка Крим).

3) Мiсцевi нормативні акти.

ІІ. За характером правових норм:

1) Нормативні акти, що мiстять правовi норми загального характеру, прийнятi компетентними органами у встановленому порядку.

2) Ненормативнi — акти, що не мiстять правових норм загального характеру.

III. За особливостями правового регулювання i характером встановлення:

1) Звичай, санкцiонований компетентними органами у встановленому порядку.

2)Мiжнароднi договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування, iнших питань оподаткування. Застосування цього джерела не завждя є однозначним. Мiжнародні договори надiлено рiзною юридичною чиннiстю.

Нормативний правовий акт — найважливiше, а iнодi єдине джерело фiнансового права. В деяких випадках iншi джерела розглядають як похiднi вiд нормативного акта.

Норми фiнансового права, що мiстяться в рiзноманiтних нормативно-правових актах, представленi, насамперед, у актах представницьких i виконавчих органiв, i органiв мiсцевого самоврядування. Саме вони й становлять джерела фiнансового права. Отже, джерела фiнансового права — це правовi акти представницьких, виконавчих органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, що мiстять фiнансово-правовi норми.

16. Проблеми систематизації фінансового законодавства.

17. Податки з доходів фізичних осіб.

Найважливішим видом податків із фізичних осіб, який при­таманний будь-якій податковій системі, є прибутковий податок. До 2004 року його справляння в Україні регулював Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з гро­мадян» від 26 грудня 1992 року. З 1 січня 2004 року сплату цього обов'язкового платежу здійснюють на підставі Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року1, який суттєво змінив механізм його справляння.

Платниками податку (суб'єктами оподаткування) згідно з вищевказаним Законом є фізичні особи — громадяни України, особи без громадянства та громадяни іноземної держави —

1) резиденти, які отримують як доходи з джерелом їхнього походження з території України, так і іноземні доходи.

2)нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їхнього по­ ходження з території України.

Об'єктом оподатку­вання податком на доходи фізичних осіб є доходи (загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковува­ний дохід, загальний річний оподатковуваний дохід) чи їхня частина (є суми, які не включають у оподатковуваний подат­ком дохід), а також отримання доходу (частіше це зустрічаєть­ся в суб'єктів підприємницької діяльності), пов'язане з несен­ням витрат.

Із 01.01.11 р. уводиться малопрогресивне оподаткування фізичних осіб. Якщо відповідно до Закону № 889 податок справлявся за ставкою 15 % незалежно від суми отриманого доходу, то за Кодексом уводиться дві ставки: 15 та 17%.

За ставкою 15% оподатковуються доходи в розмірі, що не перевищує 10-кратного розміру мінімальної зарплати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, одержані у формі:

зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку із трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами;

виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри, та інші доходи.

Якщо загальна сума доходу, отриманого платником податку у звітному податковому місяці, пере-вищує цей поріг, то із суми перевищення податок справляється за ставкою 17 % (п. 167.1 ПК).

Збережено 10%-ву ставку оподаткування заробітної плати шахтарів, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 % і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у вугільній промисловості, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

За ставкою 5% оподатковуються доходи у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок

Обчислення податку протягом року провадять відповідно до суми загального оподатковуваного доходу, що складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів, а також іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного року.

Нарахування, утримання й сплату податку провадять по­датковий агент, яким є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерези­дент або його представництво, які незалежно від їхнього орга­нізаційно-правового статусу та способу оподаткування інши­ми податками зобов'язані нараховувати, утримувати та спла­чувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.