1. Правова природа фінансових санкцій

Виходячи з вищезазначеного, фінансові санкції – це явище, яке абсолютно чітко належить до юридичної відповідальності й виступає як її міра, тобто примусовий захід впливу, який викликає у суб’єкта, до якого вони застосовані, позбавлення майнового характеру, виражені виключно у грошовій формі. У зв’язку з цим наступним питанням, яке потребує вирішення, є те, до якого виду юридичної відповідальності слід відносити фінансові санкції.

Одним із аспектів проблеми визначення правової природи фінансових санкцій є віднесення їх, переважно представниками науки фінансового права, до особливого виду юридичної відповідальності – фінансової відповідальності.

-стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу в бюджет у формі податку;

-штрафу (що накладається податковим органом);

-пені, що стягується з платника за затримку сплати податку.

Штрафною санкцiєю (штрафом) є плата в фiксованiй сумi або у виглядi відсоткiв вiд суми податкового зобов’язання (без урахування пенi та штрафних санкцiй), яку стягують iз платника податкiв у зв‘язку з порушенням ним правил оподатковування, визначених вiдповiдними законами. Штрафнi санкцiії накладають контролюючi органи, а в окремих випадках самостiйно нараховує й сплачує платник податкiв.

Поряд зi штрафом, сплату пенi також слiд розглядати як мiру фiнансової вiдповiдальностi, а саме як плату у виглядi вiдсот нарахованих на суму податкового борту (без ураху вання пенi), що стягують iз платника податкiв у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов‘язання.

1. Поняття, структура та особливості фінансово правових норм

Фiнансове право як галузь права становить складну систему, вихiдним, первинним елементом якої є фiнансово-правовi норми. Саме фiнансово-правовi норми регулюють вiдносини, що виникають, змiнюються й припиняються в процесi мобiлiзацiї, розподiлу та використання централiзованих i децентра лiзованих фондiв фiнансових ресурсiв.

Норми фiнансового права, як i будь-якої iншої галузi права, є загальнообов ‘язковими правилами поведiнки суб‘єктiв суспiльних вiдносин, що встановленi державою та забезпеченi її примусовою силою, тому їм властивi загальнi риси правової норми, а саме: вони є правилом поведiнки суб’єктiв, владним приписом держави, мають регулятивний, формально визначений i загальнообов’язковий характер.

Саме те, що фiнансово-правовi норми регулюють вiдносини в галузi фiнансової дiяльностi держави й виступають засобом реалiзацiї публiчних iнтересiв, надає їм iмперативного характеру.

Розкриваючи iмперативний характер фiнансово-правових норм, потрiбно виокремити кiлька аспектiв. По-перше, це означає, що в таких нормах мiстяться категоричнi приписи (дозволи, заборони та iн.)

По-дру ге, категорична форма припису виключає змiну умов i обставин, що містяться в фiнансово-правових нормах, самими учасниками відносин, тобто виключас можливiсть змiни положень норм за волевиявленням будь якої зi сторiн. По-третє, iмперативність таких норм поширено не тiльки на суб’єктiв, якi повиннi їх дотримуватися, але й на суб’єктiв, якi видають такi приписи.

Залежно вiд змiсту, фiнансово-правовi норми подiляють на:

1) матерiальнi, такi, що закрiплюють види й обсяг доходiв і видаткiв вiдповiдних фондiв. Цi норми визначають матерiальний змiст юридичних прав i обов’язкiв учасникiв фiнансових правовiдносин;

2) процесуальнi, такi, що закрiплюють порядок (процедуру) дiй у процесi мобiлiзацiї, розподiлу й витрачання фондiв коштiв. Фiнансове право, на вiдмiну вiд iнших галузей права, поєднує в собi матерiальнi й процесуальнi норми.

Таким чином, фiнансово-правовi норми — це встановленi державою та забезпеченi її примусовою силою загальнообов’язковi правила поведiнки суб’єктiв суспiльних вiдносин, що виникають i розвиваються в процесi мо6iлiзацiї, розподiлу й витрачання централiзова них i децентралiзованих фондiв коштів, встановлюють права та обов’язки їх учасникiв i ма ють iмперативний характер.

Внутрішня будова, тобто структура фiнансово-правової норми така сама, як i у iнших норм права, але в її складових частинах вiдбиваються особливостi фiнансових вiдносин, якi вона регулює. Гiпотеза фiнансово-правової норми вказує умови, за яких дiє норма, а в суб’єктiв виникають передбаченi нею права й обов’язки в сферi фiнансiв. Вона встановлює типовi фактичні обставини, з якими пов’язують виникненкя правовiдносин.

Диспозицiя роэкриває змiст правил поведiнки, вказує, якою саме повинна бути поведiнка учасникiв вiдносин за наявностi передбачених гiпотезою фактичних обставин, вимагає вiдповiдної поведiнки сторiн фiнансових вiдносин i не допускає вiдхилення вiд неї.

Санкцiя фiнансово-правової норми передбачає наслiдки за невиконання чи неналежне виконання приписiв норми, визначає вид i міру юридичної (адмiнiстративної, кримiнальної, фiнаясово-правової тощо) вiдповiдальностi порушникам.