62.Правовий статус та функції нбу

Верхній рівень банківської системи України представлено єдиним органом — Національним банком України. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року1 (далі — Закон про НБУ) Національний банк України є центральним банком України, особливим цент­ральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції і повноваження якого визначено Конститу­цією України2, цим Законом та іншими законами України.

Центральний банк у будь-якій державі є особливим органом.

Найважливішою функцією центральних банків є забезпечення стабільності національної валюти. Про це свідчить ст. 99 Кон­ституції України: «Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Націо­нального банку України».

Правовий статус центрального банку як системна категорія поряд із функціональною характеристикою включає також пе­редбачену нормами права спеціальну правоздатність суб'єкта права в питаннях відання, а також його повноваження, що, вра­ховуючи публічні функції Національного банку, становлять його компетенцію3.

Визначальним елементом правового статусу Національного банку України є положення, закріплене в ст. 2 Закону про ІІБУ: Національний банк України є особливим центральним органом державного управління. Використання законодавцем терміну «особливий центральний орган державного управлін­ня» під час характеристики Національного банку України є універсальним підходом за двома підставами1.

Принцип незалежності центрального банку спрямовано на забезпечення ефективної реалізації його основної функції.

Зміст принципу незалежності Національного банку України розкривається шляхом аналізу інституційного та бюджетного аспектів.

Відповідно до ст. 54 Закону про НБУ Національному банку заборонено надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України.

63. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Обговоривши матеріали узагальнення судової практики в справах про порушення правил про валютні операції, Пленум Верховного Суду в кримінальних справах зазначає, що суди в основному вірно застосовують чинне законодавство. Однак мають місце окремі розбіжності у визначенні змісту поняття валютних операцій, за порушення правил проведення яких передбачено відповідальність, неправильне розуміння адміністративної преюдиції, неоднаковий підхід до визначення долі предметів незаконних валютних операцій тощо.

В зв’язку з цим слід звернути увагу судді на те, що перелік валютних цінностей, наведений у ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет), є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає. Цим Декретом до валютних цінностей віднесені:

а) валюта України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього: але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу: кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

б) іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

в) монетарні метали – золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Операції з валютними цінностями, вчинені фізичними особами через посередництво юридичної особи, яка має відповідну ліцензію, складу злочину не містять.

Слід звернути увагу на те, що при розгляді справ, у яких дії винного кваліфіковано за ч.1 ст.80 КК за ознакою порушення правил про валютні операції, вчиненого протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж дії, необхідно перевіряти обґрунтованість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.162 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також за змістом закону порушення правил про валютні операції, вчинене у незначних розмірах особою, раніше судимою за ст.80 КК, саме по собі не містить складу злочину і тягне адміністративну відповідальність за ст.162 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це стосується тих випадів, коли раніше особа була засуджена за ч.1 ст.80 КК за повторне адміністративне правопорушення.

Разом з тим за ч.2 ст.80 КК можуть бути кваліфіковані дії особи, яка, будучи судимою за ст.80 КК, вчинила порушення правил про валютні операції в незначних розмірах, зазнала за це адміністративної відповідальності і протягом року вчинила таке саме порушення.

В інших випадках за ч.2 ст.80 КК кваліфікуються дії осіб, які мають незняту й непогашену судимість за ст.80 КК і знову вчинили порушення правил про валютні операції у значному або великому розмірі, в тому числі організованою групою.

При розгляді справ про порушення правил про валютні операції слід дотримуватись вимог закону щодо індивідуалізації покарання, звертаючись при цьому особливу увагу на ступінь суспільної небезпечності злочину, який визначається обставинами його вчинення ( мотив, спосіб вчинення, тяжкість наслідків, що настали, роль винного при співучасті, та даними, які характеризують особу підсудного (наявність або відсутність судимості, поведінка в побуті, ставлення до навчання тощо).

64. Принципи банківського кредитування

Принципи банківського кредитування (в широкому розумінні — принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) — це основні вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу.

Можна виділити три основні рівні системи принципів банківського кредитування:

1) загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні принципи кредитування, або правила кредитування, які випливають з кожного особливого принципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних кредитних операціях.

Загальноекономічні та особливі принципи кредитування, а також правила кредитування взаємозв'язані, певним чином вони взаємопереходять одне в одне.

Принцип раціональності та ефективності банківського кредитування характеризує економічність використання позики як з позицій інтересів банку, так і з позицій позичальників — господарських суб'єктів.

Принцип комплексності банківського кредитування передбачає побудову кредитного механізму на основі врахування всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції. Безумовно, що насамперед слід брати до уваги економічні чинники та умови.

Принцип розвитку банківського кредитування відображає постійний рух і динаміку кредитного механізму. Зміна економічних відносин призводить і до зміни кредитних відносин, підходів до їх практичної організації.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Мета реалізації цього принципу — зменшити ризик кредитної операції.

Принцип строковості означає, що позичка має бути повернена позичальником банкові у визначений в кредитному договорі строк.

Принцип платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банкові з відповідною оплатою за його користування.

Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором. Позичальник не може витрачати кредит на інші цілі. Цільовий характер кредитування означає спрямованість позички на певний господарський об'єкт.