44. Міжбюджетні відносини

Мiжбюджетнi вiдносини — це вiдносини мiж державою, Автономною Рескублiкою Крим i мiсцевим самоврядуванням iцодо забезпечення вiдповiдних бюджетiв фiнансовими ресур сами необхiдними для виконання функцiй, передбачених Конституцiєю та законами України. Метою регулювання таких вiдносин є забезпечення вiдповiдностi мiж повноваженнями на здiйснення видаткiв, закрiплених законодавчими актами за бюджетами, й бюджетними ресурсами, якi повиннi забезпечувати виконання цих повноважень.

Правове врегулювання мiжбюджетних вiдносин здiйснюються роздiлом 4 Бюджетного кодексу України.

Мiжбюджетнi вiдносини вiдбивають взаємозв’язки бюджетiв різних рiвнiв. Основоположним для таких вiдносин є принцип рiвностi. Державного бюджету у взаємовiдносинах з мiсцевими бюджетами та рiвностi мiсцевих бюджетiв у взаємовiдносинах мiж ними, що передбачає встановлення єдиних для всiх бюджетiв нормативiв вiдрахування вiд загальнодержавних податкiв i зборiв, а також єдиного порядку їхньо сплати тощо.

Бюджети повиннi мати необхiдний обсяг коштiв для реалiзацiї переданих державних повноважень, для чого доходи бюджетiв має бути належним чином розподiлено. Розподiл доходiв належить до повноважень представницьких органiв держави, оскiльки це є одним iз основних чинникiв належного функцiонування стiйкої бюджетної системи країни й життєдiяльностi України взагалi. Головну роль у цьому вiдiграє Верховна Рада України, яка встановлює постiйний розподiл закрiп лених доходiв мiж ланками бюджетної системи й щорiчний перерозподiл регулюючих.

45. Страхування: поняття, види, правові основи

Страхування є самостійною ланкою фінансової системи Ук­раїни. Воно виступає в двох відокремлених формах: у формі соціального страхування (державного й недержавного) та стра­хування, яке пов'язано з непередбачуваними надзвичайними подіями. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забез­печення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати пра­цездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також за віком і в інших випадках, передбаче­них законодавством. Це право гарантовано загальнообов'язко­вим державним соціальним страхуванням за рахунок страхо-мих внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних зак­ладів для догляду за непрацездатними.

Таким чином, за своїм змістом страхування являє собою птстему відносин із формування й використання централізованих і децентралізованих фондів, які необхідні для фінансуван­ня непередбачених потреб суспільства та його членів, відшко­дування шкоди, яка виникла внаслідок стихійного лиха та інших подібних подій.

Страхування можна класифікувати за різними підставами. Залежно від об'єкта страхування:

— майнове страхування;

— особисте страхування.

Об'єктом майнового страхування є майнові інтереси, які ікж'язано з володінням, користуванням і розпорядженням май­ном. Об'єктом особистого страхування виступають особисті блага громадянина, які пов'язано з його життям, здоров'ям, праце­здатністю та пенсійним забезпеченням.

Державне страхування здійснюють у формі обов'язкового й добровільного страхування. Добровільне здійснюють на основі договору між страхувальниками й страховиками.

Порядок його укладення, виконання та розривання регулює цивільне законо­давство.

Обов'язкове державне страхування виступає в формі со­ціального страхування, яке регулює спеціальне законодавство України. Обов'язкове державне соціальне страхування регу­люють «Основи законодавства України про обов'язкове дер­жавне страхування»2 та інші законодавчі акти, що деталізу­ють і роз'яснюють положення Основ.

страхування з окремих видів господарських опе­рацій» від 3 листопада 1998 р., а також з

Залежно від страхового випадку, Основами закріплено такі види обов'язкового державного соціального страхування:

1. Пенсійне державне страхування. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування закріплено як загальнодержав­ний збір у ст. 14 Закону України «Про систему оподаткуван­ня».

Ставки збору, що справля­ють до Пенсійного фонду, диференційовано залежно від плат­ника й об'єкта оподаткування, наприклад:

1) для суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності, їхніх об'єднань, бюджетних, суспільних та інших установ і організацій, їхніх філій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприєм­ ницької діяльності, які використовують труд найманих праців­ ників, — 32% від об'єкта оподаткування;

2) з фізичних осіб, які працюють на умовах трудового дого­вору (контракту), та з фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) за цивільно-правовими договорами, — у розмірі 1% від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо такий дохід не перевищує 150 гривень і 2% — якщо такий дохідперевищує 150 гривень;

3) з юридичних і фізичних осіб, які здійснюють операції з купівлі-продажу валюти, збір до Пенсійного фонду справля­ють із суми операцій з купівлі-продажу валюти в розмірі 1,5%;

4) із суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), пла­тини й дорогоцінного каміння, цей збір справляють у розмірі 5% від вартості реалізованих ювелірних виробів; з юридичних і фізичних осіб під час відчуження легкових автомобілів (крім тих, якими забезпечують інвалідів, і тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за зако­ном) збір до Пенсійного фонду справляють у розмірі 3% від вартості легкового автомобіля тощо

Державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасо­вою втратою працездатності й итратами, зумовленими народженням і похованням. Щей вид збору на обов'язкове со­ціальне страхування справляюсь на основі Закону України «Про загальнообов'язкове державнее соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлени­ми народженням та похованням» від 18 січня 2001 року1. Встановлено такі розміри щього платежу:

1) для роботодавців - 22,9% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші зао­хочувальні й компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які визначають згідшо з нормативно-правовими акта­ми, прийнятими відповідно /до Закону України «Про оплату праці», та підлягають оподаткуванню податком з доходів фізич­них осіб;

2) для найманих працівників - від суми оплати праці, що виключає основну та додатковзу заробітну плату, а також інші заохочувальні й компенсацій ні виплати, в тому числі в нату­ральній формі, які підлягають оподаткуванню Податком з до­ходів фізичних осіб:

0,25% - для найманих працівників-інвалідів, які працю­ють на підприємствах і в організаціях українських товариств глухих і сліпих;0,5% - для найманих працівників.

3. Медичне страхування. Відповідно до ст. 49 Конституції Ук­раїни громадянам України гарантовано право на охорону здо­ров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Світова стра­хова медицина, як правило, складається із загальнообов'яз­кового і добровільного медичного страхування.

Другим видом медичного страхування є добровільне медич­не страхування (ст. 6 Закону України «Про страхування»), при якому за рахунок страхових внесків страхувальників (яки­ми можуть бути самі застраховані особи або треті особи) фор­мують страхові резерви страхових компаній, з яких при настанні страхового випадку і оплачують медичні послуги, що надають застрахованій особі.

4. Державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини­ли втрату працездатності. Цей вид соціального збору справ­ляють згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року1. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство. Розрахунок розміру страхо­вого внеску для кожного підприємства здійснює Фонд соціаль­ного страхування від нещасних випадків згідно з Порядком визначення страхових тарифів для підприємств, установ і орга­нізацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворювання, який затверджує Кабінет Міністрів України.

5. Державне соціальне страхування на випадок безробіт­тя є системою гарантованого забезпечення застрахованих осіб грошовою допомогою, яку здійснюють за рахунок страхових внесків відповідно до законодавства.

46. Форми державного внутрішнього кредиту

Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позикового фонду, казначейські позики, гарантовані позики.

Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Облігація — це вид державних цінних паперів, які символізують державне боргове зобов'язання і дає право її власникові після закінчення певного терміну одержати назад суму боргу і проценти.

Казначейські зобов'язання (векселі) - мають характер боргового зобов'язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів.

Перетворення частини внесків населення в державні позики, призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформлення безоблігаційних позик.

Використання державою коштів позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду

Казначейські позики як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади й управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і поворотності.