28. Напрямки удосконалення податкової системи

Оцінюючи стан податкових відносин в Україні, більшість вчених, експертів і політиків сходяться на тому, що основними вадами податкової системи є її надмірна фіскальна спрямованість та нерівномірний розподіл податкового навантаження, спричинений масштабними ухиленнями від сплати податків. Наприкінці 2005р. частка ВВП, що перерозподіляється через податкову систему держави зросла до безпрецедентного рівня - 49% ВВП, наблизившись до середнього показника по 15 країнах - членах ЄС і перевищивши середній показник по країнах - нових членах ЕС.

Система оподаткування України розвивається поступово, зміни, які відбувалися за роки незалежності, були позитивні: кількість податків було зменшено, податкові ставки знижено, зменшилась також кількість звільнень від оподаткування, водночас розширилась база оподаткування, значно поліпшилось надходження податків. І все ж система оподаткування має значні недоліки. Значним недоліком системи оподаткування України є нестабільна та неузгоджена законодавча база. Це позбавило підприємства можливостей не лише перспективного планування своєї діяльності, а й оперативного, що серйозно гальмує розвиток економіки. Проблемним постає і питання про податок на додану вартість, який уже став синонімом зловживань та корупції. Підприємствам доводиться довго чекати повернення ПДВ з бюджету після його сплати, а найгостріша з проблем ПДВ полягає в тому, що і дотепер працює "вибірковий" принцип повернення ПДВ, що завдає шкоди конкурентоспроможності економіки України.

Для розв'язання зазначених проблем доцільно вжити заходи, які могли б удосконалити систему оподаткування.

1. Зменшити податкове навантаження:

а) зменшення податку на прибуток підприємств. Хоч ставка оподаткування була знижена до 25%, у деяких країнах вона значно нижча: у Росії та Сербії - 14%, Латвії - 15%, Угорщині - 18%. На думку деяких експертів зрівняння ставки податку підприємств зі ставкою податку з доходів фізичних осіб зменшить стимули до мінімізації та ухилення від несплати податків, стимулюватиме розвиток підприємництв;

б) спрощення вимог до амортизації активів підприємств стимулює тим самим інвестиційну діяльність;

в) зменшення ставки ПДВ розширює базу оподаткування за умови скасування всіх пільг. За розрахунками експертів, при скасуванні лише деяких пільг з ПДВ ставку податку можна було б негайно зменшити до 16% без будь-яких втрат доходу;

2. Зробити податкове законодавство простішим, послідовним та прозорим:

а) прийняти Податковий кодекс, який замінить чинне законодавство. Кодекс має стати головним законодавчим актом, що регулюватиме усі податкові взаємини у суспільстві і застосовуватиметься до усіх податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджету, окрім тих, що підпадають під дію Митного кодексу України;

б) скоротити кількість податків, тобто усі малоефективні податки мають бути скасовані або встановити єдиний універсальний податок.

29. Податкові правовідносини: поняття, зміст, особливості.

Податкові правовідносини як різновид фінансових є особливим видом суспільних відносин — фінансових відносин, урегульованих фінансово-правовою нормою. Державне розпорядження, що міститься в юридичній нормі, визначає умови дії правовідносин, права й обов'язки суб'єктів, заходи, що гарантують виконання вимог правової норми. Природа фінансових правовідносин визначається тим, що вони виступають як влад-но-майнові, в яких відносини влади не можна відокремити від майнових, де вони діють у сукупності.

Владно-майновий характер податкових правовідносин визначає юридичне положення суб’єктів у конкретних податкових правовідносинах.

За своїм змістом податкові правовідносини є економічними. Ю. А. Ровинський підкреслює, що головною особливістю фінансових правовідносин є те, що вони виступають юридичною формою вираження і закріплення фінансових відносин, що, у свою чергу, є формою певних економічних відносин. Фінансові відносини, що складають зміст фінансової діяльності держави, виступають як різновид економічних відносин, саме тих, котрі мають вартісну форму.

Однією з характерних рис податкових правовідносин є їх грошовий характер. Об'єкт правового регулювання — гроші у вигляді податкових надходжень з позиції саме публічно-правового регулювання. С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою метою фінансових відносин завжди є рух грошових коштів, що і виникають з приводу грошових коштів2.

Податкові правовідносини є публічними, тобто такими, що пов’язані та випливають з влади. Вони є формою реалізації імперативної фінансово-правової норми і реалізуються за принципом: команда (від держави) і виконання (яке здійснюють підлеглі суб'єкти фінансового права).

Особливості податкових правовідносин.

У податкових правовідносинах найбільш виразно, порівняно з усіма іншими формами фінансових правовідносин, простежуються державно-владна і майнова сторони. Відносини щодо зборів і податків є владно-майновими.

Конкретизація податкових правовідносин передбачає два елементи:

1)реалізацію волі держави як власника коштів;

2)певну поведінку учасників податкових відносин.

Податкові правовідносини стосуються різних суб'єктів (держави, юридичних, фізичних осіб), між якими формується певна підпорядкованість. Безперечно, що обов'язок платника має безумовний характер, за якого немає рівності сторін.

Отже, податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають відповідно до податкових норм (регулюють встановлення, зміну і скасування податкових платежів) і юридичних фактів, учасники цих відносин наділені суб’єктивними правами і мають юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів і фондів.

30. Аудит, як вид недержавного фінансового контролю.

Основне завдання аудиторського контролю — отримання об’єктивної iнформацiї про фiнансовий стан суб’єкта, який перевiряють, вiдповiднiсть його господарської дiяльностi чинному законодавству. В iснуваннi такого виду контролю зацiкавленi як держава, так i пiдприємцi, вiн дозволяє сполучати їхнi iнтереси без додаткового навантаження на бюджет. Але слiд вiдзначити, що аудит у жодному разi не замiнює державний фiнансовий контроль.

Законодавець ототожнює поняття «аудит» і «аудиторська перевiрка», закрiплюючи аудит як перевiрку публiчної бухгалтерської звiтностi, облiку, первинних документiв i iншої інформацiї щодо фiнансово-господарської дiяльностi суб’єктiв господарювання з метою визначення вiрогiдностi їхньої звiтностi, облiку, його повноти та вiдповiдностi чинному законодавству й встановленим нормативам (ст. 4 Закону України «Про аудиторську дiяльнiсть»).

Аудит в Українi здiйснюють як фiзичнi особи (аудитори), так i юридичнi особи (аудиторськi фiрми). Громадянин України може стати аудитором (від лат. auditor — слухач) за умови наявностi квалiфiкацiйного сертифiката на право заняття аудиторською дiяльнiстю на території України й отримання на його основi лiцензiї. Аудиторам заборонено безпосередньо займатися торговою, посередницькою та виробничою дiяльнiстю, ними не можуть бути особи, що мають судимiсть за корисливi злочини.

Пiд час проведення перевiрки аудитори (аудиторськi фiрми) мають право:

— самостiйно встановлювати форми й методи аудита на основi чинного законодавства, наявних норм i стандартiв, умов договору з замовником, професiйних знань i досвiду;

— отримувати необхiднi документи щодо предмета перевiрки, якi знаходяться як у замовника, так i в третiх осiб;

— отримувати потрiбнi пояснення в письмовiй або уснiй формi вiд керiвництва й працiвникiв замовника;

— перевiряти наявнiсть майна, грошей, цiнностей, вимагати вiд керiвництва господарюючого суб’єкта проведення контрольних оглядiв, вимiрiв виконаних робiт, визначення якостi продукції, щодо яких проводять перевiрку документiв;

— залучати на договiрних умовах до участi в перевiрцi фахiвцiв рiзного профiлю.

Аудиторська перевiрка може бути добровiльною (iнiцiативною, проведеною за рiшенням самого господарюючого суб’єкта) та обов’язковою.

Проведення аудиторської перевiрки можна роздiлити на три етапи:

а) пiдготовчий;

б) аналiтичний;

в) пiдсумковий.

За результатами аудиторської перевiрки складають аудиторський висновок, дотримуючись вiдповiдних норм i стандартiв. Вiн повинен мiстити пiдтвердження або аргументоване вiдмовлення вiд пiдтвердження вiрогiдностi, повноти й вiдповiдностi законодавству бухгалтерської звiтностi замовника. Виконання договору на проведення аудита пiдтверджують актом прийому передачi аудиторського висновку.

31. Державний нагляд за страховою діяльністю

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою додержання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюють Міністерство фінансів України та його органи на місцях, що діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Здійснюючи державний нагляд за страховою діяльністю, Міністерство фінансів України має право:

1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, у тому числі банків та громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій;

2) проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік, призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України про страхову діяльність давати їм приписи про їх усунення, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків). Спори про відкликання ліцензії розглядає суд або арбітражний суд. Поновлення дії ліцензії після її відкликання здійснюється у порядку, передбаченому статтями 38 і 39 Закону України "Про страхування";

4) звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених ст. 8 Закону України "Про підприємництво".

Як одну з форм державного регулювання страхової діяльності можна розглядати примусову санацію страховика, яку Міністерство фінансів України має право провести у випадках:

- невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців;

- недосягнення страховиком визначеного законодавством України розміру статутного фонду;

- інших випадках, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:

- проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

- встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Міністерства фінансів України;

- встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;

- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.