3. Основні напрями формування та розвитку системи професійної орієнтації

Основними напрямами формування та розвитку системи професійної орієнтації населення є:

- формування правових, соціально-економічних, інформа­ційно-методичних, матеріально-технічних і фінансових засад розвитку державної системи професійної орієнтації, організація науково-методичного та нормативного забезпечення її функціонування;

- удосконалення структури управління системою профорієнтаційних підрозділів на загальнодержавному і регіональному рівнях;

- комплексний підхід до роботи у сфері професійної орієнтації, посилення її соціально-економічної спрямованості;

- створення мережі недержавних установ і об'єднань, які надають профорієнтаційні послуги;

- підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері професійної орієнтації;

- оновлення форм і методів профорієнтаційної роботи, визначення її нормативів і стандартів на рівні сучасних вимог;

- розробка пакета відповідних нормативно-правових документів, необхідних для реалізації Концепції, та внесення змін до чинних законодавчих актів;

• організація міжнародного співробітництва у сфері професійної орієнтації з метою обміну досвідом роботи;

• створення, розширення та удосконалення існуючих профорієнтаційних підрозділів у системі освіти, у соціальній службі для молоді, у державній службі зайнятості, на виробництві та в установах соціального захисту населення;

• підвищення ефективності праці зайнятих професійною орієнтацією, запровадження дійових форм їх матеріального та морального заохочення.

4. Організаційна структура системи професійної орієнтації населення

Організаційна структура системи професійної орієнтації покликана забезпечити свідомий вибір професій для всіх груп населення. Основну роботу, спрямовану на сприяння професійному самовизначенню дітей дошкільного віку, підлітків і молоді, яка навчається, повинні виконувати соціально-психологічні служби в системі освіти.

До штату шкіл, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, позашкільних, професійних і вищих навчальних закладів має бути введено посади профконсультантів, їх фінансування здійснюватиметься за рахунок місцевих бюджетів, коштів громадських і молодіжних фондів.

В апараті Міністерства освіти, відділах (центрах) соціально-психологічної служби на місцях слід виділяти працівників, відповідальних за профорієнтаційну роботу з молоддю, яка навчається.

Профорієнтаційна робота з допризовною молоддю повинна проводитися військовими комісаріатами й організаціями сприяння Збройним силам та іншим військовим формуванням України.

Професійному інформуванню молоді, яка має певний професійний досвід або освіту, сприятимуть соціальні служби для молоді системи Мінмолодьспорту та Фонду соціальної адаптації молоді.

Медичні аспекти профорієнтації підростаючого покоління, особливо підлітків із тим чи іншим видом патології, повинні вирішуватися лікарями районних, міських медичних установ. У МОЗ та його територіальних органах управління повинні бути визначені працівники, відповідальні за цю ділянку роботи.

Професійна орієнтація працівників, вивільнюваних у резуль­таті структурної перебудови економіки, і незайнятого населення має здійснюватися відповідними консультаційними пунктами (бюро) та територіальними центрами професійної орієнтації при організаційно-методичному керівництві державного центру зайнятості.

Професійну орієнтацію серед зайнятого населення на під­приємствах різних форм власності рекомендується здійснювати службам соціального розвитку і кадровим службам цих підприємств.

Поряд із державною системою профорієнтації можуть створюватися бюро та агентства, у тому числі комерційні, які надаватимуть платні послуги з профорієнтації громадянам і підприємствам.

Проведення профорієнтаційної роботи серед осіб з обмеженою працездатністю має бути покладено на Мінсоцзахист та МОЗ, у системі яких на всіх рівнях управління мають бути визначені працівники, відповідальні за цю роботу.

У вищих і професійних навчальних закладах повинна бути створена мережа спеціалізованих підрозділів (збільшена кількість навчальних місць) для отримання професійної підготовки інвалідами з певними видами патології.

На загальнодержавному рівні координацію організаційних питань професійної орієнтації дорослого населення та молоді, яка навчається, мають здійснювати Міністерство праці та Міністерство освіти. Координацію досліджень соціально-економічних проблем професійної орієнтації доцільно покласти на науково-дослідний центр із проблем зайнятості та ринку праці Академії наук і Міністерство праці; психолого-педагогічних аспектів професійної орієнтації на науково-дослідні інститути Академії педагогічних наук, а її медичних аспектів - на Інститут медицини праці Академії наук і Український науково-дослідний інститут охорони дітей та підлітків МОЗ.