Тема 3. Характеристика світу професій як багатогранного явища.
Термін ”професія” (від лат.”profession” – офіційне заняття, спеціальність) – вид трудової діяльності, занять, що вимагає певної підготовки та є джерелом існування.
Окремі професії діляться на вужчі професійні групи, які вимагають деякої спеціалізації, тобто системи певних знань і вмінь у певній галузі – спеціальності. Наприклад, у професії слюсаря виділяють спеціальності слюсаря-ремонтника, слюсаря-складальника, у професії музиканта – скрипаля, піаніста, баяніста.
Таким чином, спеціальності виступають як складові певної професії.
У світі сьогодні нараховують близько 50 000 професій. Розподіл праці, що триває, вносить у цей великий перелік нові назви. Більшість професій ще зберегли незмінними свої старі назви, тоді як зміст праці в них суттєво оновлюється.
Частка кустарного виробництва, в якому одна людина виготовляє ту чи іншу річ від початку до кінця, невелика у сучасному виробництві. Праця по виготовленню матеріальних цінностей розділена між багатьма людьми.
Розділення праці відбувалось поступово у процесі розвитку суспільства. Перше велике розділення праці – відокремлення скотарства від землеробства. Надлишок продуктів спонукав до обміну, у процесі якого виникли гроші як проміжні засоби останнього.
Друге велике розділення праці – відокремлення ремесел, які стали пізніше основою розвитку промисловості.
Обмін між ремісниками, скотарями, землеробами відривав їх від виробництва. У зв’язку з цим виникає третє суспільне розділення праці – виділення спеціалістів з обміну товарів – торговців, купців.
Поступово у процесі розвитку суспільства відбулося
відокремлення виробництва духовних цінностей (наукових, художніх) від матеріальних.
Розділення праці – не просто механічне розмежування ”подрібнення” видів діяльності, а розвиток ефективніших і досконаліших. У цьому процесі Є.О.Клімов виділяє 4 типи змін:
подрібнення, спеціалізація;
об’єднання;
поява та розвиток нових видів діяльності;
відмирання та зникнення застарілих.
Людині, яка вибирає професійний шлях, необхідно орієнтуватися у світі професій. Допомогти у цьому може класифікація професій.
Загальноприйнятою вважається класифікація професій, запропонована Є.О.Клімовим, в основі якої лежать чотири ознаки (предмет праці, її мета, засоби праці, умови праці).
Для того, хто обирає професію важливим є предмет праці, мета роботи, знаряддя, якими виконується робота, нарешті умови, в яких необхідно працювати.
Залежно від предмета праці усі професії поділяють на п’ять типів:
”людина – природа” (П);
”людина – техніка” (Т);
”людина – людина” (Л);
”людина – знакова система” (З);
”людина – художній образ” (Х).
Головним предметом діяльності для професій першого типу є жива природа. Серед них існують професії, в яких необхідно працювати з рослинами (квітникар), тваринами (зоотехнік), мікроорганізмами (мікробіолог).
Особливість біологічних об’єктів у їх складності, нестандартності, мінливості. І рослини, і тварини, і мікроорганізми ростуть, розвиваються, хворіють, гинуть. Робітник повинен мати знання про процеси життєдіяльності живих організмів, вміти передбачати можливі зміни в них, які часто є незворотними.
Для другого типу професій провідним предметом праці є технічні об’єкти (машини, механізми), матеріали, види енергії. На них схожі і об’єкти неживої природи (надра Землі, ґрунт, вода, продукти лісового та сільського господарства). Праця робітників спрямована на: добування, оброблення ґрунтів, гірських порід (машиніст бульдозера); обробку матеріалів, напівфабрикатів (столяр, ткаля, швачка, інженер-технолог); виробництво і обробку металів, монтаж машин, приладів (токар, технік-металург, електрозварювальник); ремонтування, обслуговування машин, транспортних засобів (слюсар-ремонтувальник, інженер-механік); монтаж електроустаткування, приладів, апаратів (інженер-фізик, монтажник радіоапаратури); ремонтування, обслуговування електроустаткування, приладів, апаратів (електрослюсар, технік електрозв’язку, радіофізик); застосування транспортних засобів, управління ними (водій, пілот, інженер з експлуатації автомобільного транспорту); переробку продуктів сільського господарства (кухар, інженер-технолог з переробки харчових продуктів).
При обробці, перетворенні, переміщенні технічних об’єктів від робітника вимагається точність, визначеність дій. Оскільки технічні об’єкти створюються людиною, світ техніки має широкі можливості для новаторства, технічної творчості.
Головним предметом праці для професій типу ”людина – людина” є люди. Здібності та інтерес до цієї галузі праці проявляються під час суспільної праці, участі в організації та проведенні колективних заходів.
До професій цього типу відносять: професії, пов’язані із управлінням виробництвом, керівництвом людьми, колективами (інженер-економіст з організації виробництва); професії, пов’язані із побутовим обслуговуванням, сферою послуг (перукар, продавець); професії, пов’язані з інформаційним обслуговуванням (телефоніст, робітник довідкового бюро, екскурсовод); професії, пов’язані з інформаційно-художнім обслуговуванням людей і керівництвом художніми колективами (клубний працівник, диригент); професії, пов’язані з медичним обслуговуванням (медична сестра, лікар).
Для успішної праці за професіями цього типу необхідно навчитися встановлювати та підтримувати контакти з людьми, розуміти їх, володіти знаннями у галузі виробництва, науки, техніки, мистецтва.
Для професій типу ”людина – знакова система” головний предмет праці – умовні знаки, цифри, коди, природні та штучні мови. Сучасна людина знаходиться у світі знаків та знакових систем: текстів, креслень схем, таблиць.
Професії типу ”людина – знакова система” включають: професії, пов’язані з оформленням документів, аналізом текстів та їх перетворенням, перекодуванням (перекладач, секретар, технічний редактор); професії, в яких предметом праці є числа, кількісні співвідношення (контролер-касир, програміст, бухгалтер, технік-плановик); професії, пов’язані з обробкою інформації у вигляді системи умовних знаків, схематичних зображень об’єктів (кресляр, топограф, інженер).
Під час обробки інформації у вигляді умовних знаків виникають завдання контролю, перевірки, обліку, обробки відомостей, а також створення нових знаків, знакових систем.
Для професій типу ”людина – художній образ” провідним предметом праці є художній образ, способи його побудови. Ці професії передбачають: зображувальну діяльність (різбляр по дереву, художник-графік, модельєр-конструктор); музичну діяльність (артист оркестру, композитор); літературно-художню діяльність (редактор художньої літератури, літературний працівник); сценічну діяльність (актор театру, артист естради).
Головна особливість професій цього типу полягає у тому, що значна частина витрат робітника залишається прихованою від стороннього спостерігача. Нерідко докладаються додаткові зусилля для створення ефекту легкості, невимушеності кінцевого результату праці.
Суттєвою характеристикою змісту діяльності людини є мета праці. Незважаючи на різноманітність, цілі праці можна звести до трьох великих груп: дізнатися, перетворити, вигадати (винайти).
На цій основі Є.О.Клімов виділяє три класи професій: гностичні (Г), перетворюючі (П), пошукові (П).
Назва ”гностичні” професії походить від латинської ”гносис” – знання, пізнання. Мета праці у цьому класі професій різноманітна: сортувати, перевіряти за заздалегідь визначеними ознаками, оцінювати.
Існує багато професій, пов’язаних з пізнавальною працею безпосередньо у матеріальному виробництві, наприклад, контролери, сортувальники.
Гностичні професії є у кожному з п’яти типів. Наприклад, тип ”людина – природа” – лаборант хіміко-біологічного аналізу, тип ”людина – техніка” – контролер радіоапаратури, тип ”людина – людина” – санітарний лікар, тип ”людина – знакова система” – коректор, тип ”людина – художній образ” – редактор.
Професії цього типу ставлять певні конкретні вимоги до працівників: висока пізнавальна активність, спостережливість, висока працездатність та стійкість уваги, пам’яті, мислення. Через те, що контролююча функція та будь-яка оцінка ситуації у представників цього класу професій торкаються інтересів інших людей, необхідно бути об’єктивним, принциповим і твердим у своїх висновках.
Перетворююча діяльність людини може спрямовуватися на предмети, види енергії, інформацію, процеси, організацію суспільного життя. Цей клас широко представлений у кожному з п’яти типів професій.
У пошукових професіях метою діяльності є пошук невідомого, нерідко в умовах обмеженого часу (контролер, закрійник тканин, шкіри). Наприклад, закрійник шкіри повинен постійно вирішувати складне практичне завдання – як знайти найекономніший і якісний варіант розкроювання матеріалу.
Поділ професій на три класи деякою мірою умовний. Існують професії, які поєднують у собі ознаки двох або трьох класів. Наприклад, професія педагога відноситься до класу перетворюючих, але під час екзаменів праця педагога набуває гностичного характеру, оскільки відбувається процес оцінювання знань і вмінь учнів.
Проте, для будь-якої професії можна встановити головну мету праці і за цією метою віднести її до певного класу.
Залежно від засобів праці професії класифікують на відділи.
Професії, пов’язані з використанням ручної праці (Р) – столяр, ювелір, музикант, хірург. Люди цих професій використовують ручні і механізовані знаряддя праці: викрутку, скальпель, штихель (інструмент для гравіювання на дереві, металі), електричну дриль.
Професії, пов’язані з використанням машин із ручним управлінням (М) – токар, фрезерувальник, тракторист, водій.
Професії, пов’язані з використанням напівавтоматів, автоматизованих систем (А). Залежно від ступеня автоматизації працюючий може виконувати різні функції – від управління агрегатом в цілому і його ремонту до спостереження за роботою автоматів. Представники цих професій – сталевар, оператор прокатного стану, диспетчер, апаратник хімічного виробництва.
Професії, в яких домінують функціональні засоби, знаряддя праці (Ф). До функціональних засобів поведінки і мови людини відносять: жести, вимову звуків, слів, фраз, міміку обличчя. До цього відділу відносять професії: диктор, диригент, актор, режисер, вчитель. Функціональним засобом може виступати організм людини (артист балету, спортивний педагог-тренер, співак, цирковий акробат).
Для людей цих професій характерна здатність утримувати в пам’яті велику кількість відомостей, здійснювати самоконтроль та самоуправління.
За умовами праці професії поділяють на групи:
праця в умовах звичайного (побутового) мікроклімату (П) – економіст, кресляр, учитель;
праця на відкритому повітрі з різними змінами температури, вологості (В) – будівельник, пожежник;
праця у незвичайних умовах (Н): під землею, під водою, на висоті, у повітрі, у гарячих цехах, у шкідливих умовах – пілот, водолаз, шахтар;
праця з підвищеною моральною відповідальністю за здоров’я життя людей, за великі суспільні матеріальні цінності (М) – учитель, лікар, інженер з техніки безпеки, інспектор міліції.
Поділ професій за умовами праці також умовний. Нерідко праця людини певної професії протікає у різних умовах. У цьому випадку для визначення групи професії вибирають головні умови роботи.
Схематично класифікацію професій за Є.О. Клімовим можна подати у вигляді піраміди з чотирьох ярусів: типи, класи, відділи, групи професій (рис.2). Вершина – формула конкретної професії, яку обирає людина.
Формула професії
Групи професій (П В Н М)
Відділи професій (Р М А Ф)
Класи професій (Г П П)
Типи професій (П Т Л З Х)
Рис. 2. Схема класифікації професій.
Після подання інформації про класифікацію професій учням пропонується скласти формулу вибору професії. Потрібно записати за допомогою умовно визначених великих літер тип, клас, відділ, групу професій, якими учень надає перевагу. Такий пошук дозволить попередньо вийти на конкретний вид праці та визначити формулу професії.
Наприклад, людина має бажання працювати з рослинами, займатися активною перетворюючою діяльністю з використанням ручних знарядь праці, але так, щоб праця відбувалася в умовах близьких до звичайних, побутових. Формула професій буде такою: ППРП (професія типу ”людина – природа”, перетворююча, з ручною працею, умови праці – побутові). Цілеспрямований пошук допоможе знайти вид занять – професія квітникаря, що працює в умовах захищеного ґрунту, у парнику. Якщо ж є бажання поєднати ознаки професій різних типів (наприклад ”людина – природа” і ”людина – художній образ” – ПХ), одна з можливих – квітникар-декоратор.
Якщо одержану формулу не можна підлаштувати під жодну існуючу професію, то необхідно формулу перебудувати, наближаючи її до реальності.
Проте базова класифікація професій в залежності від предмета, цілей, знарядь та умов праці, запропонована Є.О.Клімовим, не враховує інтелектуальних характеристик різних видів праці.
Різнорівневі за освітнім цензом професії мають принципові відмінності в інтелектуальних вимогах до людини (інженер з експлуатації автомобільного транспорту та водій вирішують завдання різного рівня складності).
З точки зору роботодавця на перше місце ставиться сьогодні не стільки професійний зміст одержаної людиною освіти, скільки результат готовності до тих видів праці, які відповідають її інтелектуальним можливостям. Вважається, що добре підготовлений в інтелектуальному плані спеціаліст відносно широкого профілю має переваги перед вузько спеціалізованим професіоналом, навіть якщо останній має більший запас спеціальних знань.
Це доводить необхідність розробки нової класифікації професій, яка б спиралася на інтелектуальні характеристики праці.
Одне з важливих джерел інформації про професію – професіограма. Професіограма – характеристика, опис професії, яка містить основні вимоги, що ставляться професією до особистих якостей людини: розумових, психологічних, фізичних тощо.
Усі професіограми побудовані приблизно за однією схемою: назва професії, значення та місце професії у народному господарстві; характер праці (ручна, механізована, автоматизована); предмет і продукт праці; знання і уміння, необхідні для виконання роботи; умови роботи, робоче місце; режим праці і відпочинку, медичні протипоказання, вимоги до вольових, ділових та інших якостей; вплив професії на особистість (на формування загального культурного рівня, розвиток розумових здібностей, характеру); шляхи одержання професії, характеристика навчальних закладів; перспективи професійного зростання, споріднені професії.
Професіограма професії агронома
Загальна характеристика професії, її значення.
Агроном – спеціаліст сільського господарства з вищою освітою, що має знання у галузі землеробства та рослинництва. В сучасних умовах агроном – організатор та технолог виробництва.
Професія постійно розвивається. Із агрономічної професії виділилися спеціалісти: агроном-рільник, агроном-овочівник, агроном-садівник тощо.
Привабливість праці агронома у його творчості, широкому спілкуванні з природою, у можливостях спостерігати за життям рослин, експериментувати з ними.
Опис трудового процесу. Агроном – професія розумової праці. Основні функції агронома – технологічна, керівна, педагогічна, дослідницька.
У зміст роботи за цією професією входять: розробка технологічних карток з вирощування та збирання сільськогосподарських культур, створення умов раціонального використання землі та суворого дотримання сівозмін, забезпечення проведення всіх сільськогосподарських робіт у рослинництві у відповідності до правил агротехніки і прогресивної технології, розробка карток складу ґрунту, засміченості полів, балансу поживних речовин у ґрунті, підготовка інструкцій, розпоряджень агротехнічного характеру.
У зміст керівної функції агронома входить організація праці робітників, проведення інструктажів тощо.
Зміст педагогічної функції професії складає навчання робітників основам рослинництва, пропаганда досягнень сучасної агрономії, передового сільськогосподарського досвіду.
Агроном – провідник науки у господарстві, її популяризатор. На конкретних дослідах він перевіряє вплив різних факторів на врожайність культур (волога, тепло, мінеральні та органічні добрива, терміни проведення робіт, способи обробки ґрунту, нові технології, сорти рослин, прийоми обробки.
З кожним роком зростає важливість дослідницьких умінь у цій професії.
Вимоги професії до особистості. Для виконання роботи необхідні такі риси особистості як ініціативність, творче ставлення до праці, почуття відповідальності за прийняті рішення та емоційна стабільність.
Агрономові часто доводиться на основі спостережень та ретельного аналізу змін, що відбуваються у природі, приймати екстрені рішення.
Високі вимоги ставляться до спостережливості та мислення агронома. Йому необхідно постійно спостерігати за життям рослин, за біологічними та метеорологічними змінами, тому потрібні сенсорні уміння: розпізнавати зміни ступеня вологості та стану рослин, температурних та атмосферних коливань.
Постійна робота з людьми потребує наявності педагогічних здібностей. Він повинен уміти планувати і організовувати працю механізаторів, рільників, уміти переконувати , пробуджувати у людей інтерес до роботи та ініціативу. Уміти встановлювати правильні стосунки у колективах, бути уважним до людей, з розумінням ставитися до їхніх потреб та інтересів.
На навчання за цією професією приймають хлопців та дівчат, які не мають захворювань серцево-судинної, нервової, кістково-м’язевої систем. Протипоказання для цієї професії мають люди, що хворіють на хронічні захворювання нирок, шлунку, печінки, жовчних шляхів, шкіри.
Ті, що прагнуть одержати професію агронома, повинні любити природу і мати міцні знання з хімії, біології, ботаніки, природознавства, фізики, математики.
Умови праці. Агроном працює в одну зміну, робочий день не нормований. Має робочий кабінет. У великих господарствах може проводити досліди у спеціальних агроном-лабораторіях.
Більшу частину дня агроном проводить у полі. Для пересування у більшості господарств агроному виділяють автомобіль.
Необхідні знання. Агроном повинен знати: агрохімічний склад ґрунту, наукові основи землеробства, системи обробки ґрунту, способи боротьби з ерозією ґрунту, принципи побудови сівозміни; анатомію і фізіологію рослин, нові сорти сільськогосподарських культур, склад і властивості добрив, способи внесення їх у ґрунт; агротехніку і технологію вирощування та збирання сільськогосподарських культур; основи тваринництва та кормовиробництва; призначення, принцип роботи і основу експлуатації машинно-тракторного парку; охорону праці та заходи пожежної безпеки у сільськогосподарському виробництві.
Необхідні вміння. Агроном повинен уміти: проводити лабораторні аналізи агрохімічного складу ґрунтів, мінеральних та органічних добрив; визначати якість насіння, врожайність сільськогосподарських культур, розробляти та опановувати раціональні сівозміни, технологічні карти з вирощування та збирання сільськогосподарських культур, визначати економічну ефективність окремих агро прийомів.
Де можна одержати професію. Професію агронома можна одержати у сільськогосподарських академіях та інститутах.
Економічні умови праці. Оплата праці агронома залежить від продукції, що виробляється у господарстві, стажу роботи та освіти. Щорічна відпустка складає 24 робочі дні. Агроном має великі можливості професійного зростання і підвищення кваліфікації. Він займає посаду агронома ділянки, агронома господарства певної галузі (овочівництво, садівництво), головного агронома господарства.
Виробничу кваліфікацію агрономи можуть підвищити, беручи участь у семінарах, конференціях, симпозіумах. Крім того, існують факультети перепідготовки кадрів у вищих школах.
Для закріплення одержаних знань старшокласники складають професіограми своєї майбутньої професії за запропонованою вище схемою. Така робота дозволить учням чіткіше осмислити зміст майбутньої діяльності, визначити, якими знаннями учень ще не володіє, спонукатиме цілеспрямовано займатися професійною освітою, самовдосконаленням.
Контрольні запитання і завдання:
У чому суть понять “професія”, “спеціальність”?
За якими ознаками побудована класифікація професій Є.О.Клімова? Чи можна вважати її універсальною? Відповідь обґрунтуйте.
Проведіть аналіз однієї з професій за схемою: тип-клас-відділ-група.
Основна література: 6; 7; 8; 9.
Додаткова література: 5; 14.