Тема 2. Профорієнтація як система взаємопов’язаних компонентів
Профорієнтація є соціальною системою, функціонує у суспільстві і пов’язана із розвитком людського фактору суспільного виробництва.
Система професійної орієнтації – це частина загальної системи соціальної орієнтації особистості у структурі виробничих сил та виробничих відносин, що склалися на певному етапі розвитку суспільства.
Профорієнтація є системою діяльності, яка включає мету, завдання, принципи, форми, методи, критерії ефективності, рівні, напрями та інші структурні компоненти.
Система профорієнтації – це цілеспрямована науково обґрунтована діяльність різних державних і суспільних організацій (школа, сім’я, професійні навчальні заклади, державна служба зайнятості), спрямована на удосконалення професійного самовизначення молоді в інтересах особистості і суспільства.
Система профорієнтаційної роботи включає діяльність за такими напрямами: професійна інформація, професійна діагностика, професійна консультація, професійний відбір та соціально-професійна адаптація. Кожний напрям пов’язаний з іншими, проте є достатньо самостійною галуззю профорієнтаційної діяльності.
Професійна інформація – ознайомлення учнів із світом професій, актуальними та перспективними, вимогами професій до людини, можливостями їх набуття та перспективами професійно-кваліфікаційного росту, станом і потребами ринку праці, формування професійних інтересів, намірів та мотивації до певного виду діяльності. Напрям реалізується через діяльність школи, сім’ї, територіального центру зайнятості, засобів масової інформації, оточення підлітка.
Професійна діагностика передбачає вивчення особистості учня для наступної профорієнтаційної роботи з ним – виявлення інтересів та здібностей особистості до тієї чи іншої професії. Профдіагностика здійснюється класними керівниками, соціальними педагогами, шкільними психологами, медичними працівниками, у школі, територіальному центрі профорієнтації населення.
З цією метою використовуються анкети, тести, апаратурні методи.
Професійна консультація націлена на індивідуальну допомогу у виборі професії з боку спеціалістів-профконсультантів. Таку консультацію учні та їхні батьки можуть одержати у школі, територіальному центрі профорієнтації населення, професійних навчальних закладах.
Роль профконсультації у профорієнтаційній роботі
Профконсультація – це поради і рекомендації спеціалістів (психологів, медиків, педагогів) з метою допомоги молоді у виборі професії. Розрізняють декілька типів професійної консультації.
Довідково-інформаційна профконсультація спрямована на глибше ознайомлення людини із змістом майбутньої професійної діяльності. Вона знайомить із вимогами професії до особистих якостей людини, шляхами одержання професії, можливостями працевлаштування, шляхами підвищення професійної майстерності. Таку консультацію проводять спеціалісти, які самі працюють за даною професією.
Діагностична профконсультація має на меті виявити інтереси, здібності, окремі професійно важливі якості особистості на основі всебічного вивчення останньої. Така профконсультація дає змогу попередньо визначити, в яких галузях діяльності може найуспішніше працювати людина з урахуванням умов оптимального вибору професії (рис.1).
Хочу Можу
2
4
1 3
Потрібно
1 –зона співпадання прагнень особистості з потребами суспільства
2 – зона співпадання прагнень і можливостей особистості
3– зона співпадання можливостей особистості з потребами суспільства
4 – зона оптимального вибору професії
Рис.1. Умови оптимального вибору професії
Діагностичні профконсультації проводять психологи. Такі консультації необхідні за умови, якщо людина не має яскраво виражених інтересів до того чи іншого виду діяльності. Результатом такого дослідження може бути визначення кола споріднених професій, одній з яких людина самостійно надає перевагу.
Медичні профконсультації проводяться з метою виявити відповідність стану здоров’я людини вимогам тієї професії, яку вона прагне обрати. Якщо людина за станом здоров’я не може опанувати професією, то лікар рекомендує іншу, близьку за інтересами і здібностями, але яка не суперечить стану здоров’я.
Коректуючи профконсультація потрібна тоді, коли професійні наміри людини не відповідають реальним можливостям і здібностям. У такій ситуації професійний план потребує перегляду або уточнення.
Вищезазначені типи профконсультації тісно пов’язані між собою. У медичній є елементи довідково-інформаційної і коректуючої, у діагностичній зустрічаються елементи медичної.
Професійний відбір має на меті відібрати особи, які з найбільшою вірогідністю зможуть успішно опанувати професією та виконувати пов’язані з нею трудові обов’язки. Профвідбір відбувається у центрах профорієнтації, профконсультаційних пунктах підприємств і організацій, професійних навчальних закладах.
Соціально-професійна адаптація здійснюється безпосередньо на робочому місці (у шкільних майстернях, під час виробничої практики учнів та студентів, на виробництві).
На сьогодні у нашій країні найповніше функціонує лише професійна консультація по лінії державної служби зайнятості (територіальні центри і пункти профорієнтації населення). Лише у виняткових випадках мають місце науково і методично відпрацьовані профвідбір у професійних навчальних закладах, організаціях і на підприємствах. Ця робота здійснюється для окремих професій і видів робіт підвищеної небезпеки.
Таким чином, у більшості випадків випускники шкіл не знають своїх можливостей щодо оволодіння тією чи іншою професією. Перевірку знань і вмінь абітурієнтів та короткочасну співбесіду з ними не можна вважати профвідбором, оскільки при цьому не враховуються психофізіологічні та фізичні можливості молодої людини відповідно з вимогами професії, якою вона прагне оволодіти.
Перший напрям у системі профорієнтації (професійна діагностика) забезпечується школою. Школа відіграє домінуючу роль у професійній інформації учнів спільно з органами державної служби зайнятості та професійними навчальними закладами має здійснювати професійну консультацію.
Крім того, професійна діагностика повинна проводитись протягом усього періоду перебування учня у школі, оскільки вона дає змогу корегувати профорієнтаційну роботу, особливо у старших класах. Сукупність матеріалів багаторічного вивчення особистості (інтереси, нахили, окремі психофізіологічні показники, стан здоров’я) є основою для заключної профконсультаційної бесіди із старшокласником.
Напрями профорієнтації не мають ієрархічної послідовності і підпорядкованості.
Можна представити систему профорієнтаційної молоді поетапно.
На першому початковому етапі здійснюється ознайомлення молодих школярів з найпоширенішими професіями, формується у них позитивне ставлення до праці і професій, інтерес до пізнання своєї особистості, а також перші політехнічні уміння і навички, здатність до спілкування у колективі у процесі праці.
На другому пізнавально-пошуковому етапі в учнів середніх класів формуються ціннісні орієнтації, прагнення до самопізнання, вміння самооцінки та самоаналізу з метою визначення своєї професійної спрямованості. Проводиться консультація щодо вибору профілю подальшої освіти і форм трудової підготовки.
На базовому визначальному етапі у старших класах відбувається вивчення наукових основ вибору професії, класифікаційних ознак професії, вимог професії до людини, основних професійно важливих якостей, правил вибору професії, формуються вміння зіставляти свої можливості з конкретною професією та ринком праці. Проводиться консультування старшокласників і батьків стосовно вибору професії та навчального закладу, визначається перспективний план самовдосконалення за обраною професією, розвиваються професійно необхідні якості.
Результатом допрофесійного періоду профорієнтаційної роботи є сформованість професійних намірів і планів оволодіння професією, готовність до можливої зміни професійної спрямованості та переорієнтації на суміжні професії відповідно до індивідуальних особливостей та результатів профвідбору.
Наступний період – професійний умовно можна поділити на два етапи: оволодіння професією та адаптація у професійній діяльності.
На етапі набуття професії відбувається оволодіннями професійними знаннями, вміннями, навичками, адаптація до професійного навчального закладу, формування професійної мобільності, готовності до продовження освіти і самовдосконалення, розвиток професійних інтересів і професійно важливих якостей. Уточнюється подальша професійна перспектива (продовження навчання, наприклад в аспірантурі) чи трудова діяльність за набутою професією.
Заключний етап – адаптаційний. На цьому етапі створюються умови для професійного зростання, повноцінної самореалізації в процесі праці, адаптація до трудового колективу, професії, свого нового соціального статусу. Успішність професійної адаптації є показником правильного вибору професії.
Основу функціонування системи профорієнтації складають певні принципи:
комплексний характер профорієнтаційних послуг – надання необхідної допомоги особистості по всіх напрямах профорієнтації;
узгодження інтересів особи та суспільства через ринок праці, тобто вибір однієї з професій, яка максимально відповідає можливостям особистості і користується попитом на ринку праці, особливо попитом у перспективі;
діяльнісний підхід до визначення професійної придатності (активна діяльність самої особистості у виборі професії, випробування сил у різних видах трудової діяльності, використання професійного досвіду і порад батьків, школи, читання необхідної літератури);
рівні можливості отримання профорієнтаційних послуг усіма громадянами України незалежно від місця роботи чи навчання, віку, статі, національності, релігійних переконань;
доступність професійної та іншої інформації профорієнтаційного характеру (можливості вибору чи заміни професії, форм навчання та працевлаштування);
добровільність і безкоштовність профорієнтаційних послуг усім групам населення на гарантованому державному рівні;
конфіденційний та рекомендуючий характер висновків профконсультації та профвідбору, дотримання працівниками профорієнтаційних центрів норм професійної етики;
принцип розвитку особистості – вибір професії, яка давала б можливість підвищення кваліфікації, задоволення культурних, духовних, побутових потреб особистості;
загальнодержавний характер профорієнтації, який передбачає розв’язання проблем профорієнтації у тісній взаємодії з соціально-економічним розвитком держави;
систематичність і наступність у профорієнтаційній роботі.
Контрольні запитання і завдання:
Що таке система профорієнтації?
Визначте роль соціального педагога на різних етапах профорієнтаційної роботи.
Розкрийте зміст профорієнтації.
Порівняйте зміст різних видів профконсультації.
Основна література: 1; 11.
Додаткова література: 3; 4.