35 Мова – духовне надбання народу

Століттями мова народу була тією повноводною рікою, яку ми називаємо поетичністю, адже вона виражає наші емоції та найінтимнініі почуття. Поетичність жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима річка без води, повновод-ність - без глибини, душа - без дихання.

Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, народної пісні і казки, той засуджує себе на душевну злиден­ність, на бездуховність.

Батьківщина - це рідне слово. Юначе, знай, бережи, збага­чуй велике духовне надбання свого народу - рідну українську мову. Це мова великого народу, великої культури. Україн­ська мова живе в прекрасних піснях твого народу.

Любов до Батьківщини неможлива без любові до її мови. Хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям родини, той любить Віт ­чизну. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це людина без роду й племені.

Мова - цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги, той не матиме успіху.

(165 слів) За В. Сухомлинським

25

36

Рідна мова

Мова - явище суспільне. Суспільство здорове, життєздатне, коли воно складається не з безликих індивідуумів, а з грома­дян, патріотів своєї землі. Патріотизм починається зі став­лення до своєї рідної мови. Об’єктивно поняття рідної мови виступає поряд з поняттями рідного дому, батьківської хати, материнського тепла, Вітчизни. Тобто мова сприймається не просто як засіб комунікації і навіть не тільки як знаряддя формування думок, а значно інтимніше - як одне з головних джерел, що відживлюють патріотичні почуття, як рецептор духовного й емоційного життя людини.

Рідна мова є одним з тих засобів, за допомогою яких ство­рюється соціальний механізм успадкування культури від по­коління до покоління, тобто вироблення національної куль­турної традиції.

Мова єднає між собою представників певного народу в часі й просторі. Прилучення дитини до рідної мови - це входження її в суспільство, підключення до колективного розуму. Усві­домлення себе як особистості здійснюється через мову рідних людей, а тому протягом усього свого життя кожен сприймає цю першу мову в оточенні спогадів про батька й матір, братів і сестер, спогадів про рідний дім.

(160 слів) За В. Русанівським

37 Культура мовлення

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотри­мання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними й стилістичними засобами мови. Проте цим поняття мовлен­нєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманіт­ним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню й наукову літературу, звертаючи увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень, користуватися словни­ками. Треба активно розвивати своє мовлення: тренуватися усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудо­вувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання.

Культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мов­лення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими сло-

26

вами, непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи, легко сприймається.

Грамотне, багате мовлення - це вияв поваги до людей.

(162 слова) Із часопису

38 Слово

Слово є однією з основних одиниць мови. Воно дає найме­нування всім пізнаним людиною предметам, явищам природи й суспільства, усім відношенням і залежностям, почуттям, емоційним реакціям і волевиявленням. Отже, фактично слово бере на себе називальну функцію мови.

Слово - центральна одиниця мови. Інші одиниці живуть у слові або для слова в реченні й тексті.

Слова в мові існують у певній системі та взаємовідноніен-нях. Вони якнайтісніше пов’язані з позамовною дійсністю, частини якої позначають і на зміни в якій оперативно реагу­ють, відбиваючи широкий соціально-історичний досвід носіїв мови. Тому словникова система є найрухливіпюю складовою мови. У ній постійно виникають нові слова й значення, певні слова стають рідковживаними, а то й зовсім забуваються, за­лишаючись тільки в писемних пам’ятках.

Коли ми говоримо про те, що мова пов’язує минулі поко-ління із сучасними, зберігає і передає досвід, то маємо на

увазі насамперед слова. Багатий, розвинений словниковий

склад забезпечує чутливіше сприйняття навколишнього світу, глибше проникнення в нього й точніше мислення як для всього суспільства, так і для кожної окремої людини.