4. Адміністративно-правове регулювання в сфері юстиції.

Основною метою державного управління в галузі юстиції є забезпечення законності, організація захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також держави. До об'єктів державного впливу у галузі юстиції слід віднести систему судових установ, державного та приватного нотаріату, адвокатури, органів реєстрації громадянського стану, судово-експертні установи, органи виконавчої служби, систему правової освіти населення тощо. Адміністративно-правове регулювання в сфері юстиції здійснюється на підставі таких нормативно-правових актів, як: Закон України «Про нотаріат», Закон України «Про адвокатуру», Закон України «Про державну судову адміністрацію», Закон України «Про органи реєстрації актів громадянського стану», Закон України «Про державну виконавчу службу», Закон України «Про службу громадянства та реєстрацію фізичних осіб», Постанова Кабінету Міністрів України «Про систему органів юстиції», Указ Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції

України», Указ Президента «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління, що зачіпають права, свободи, законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер» тощо.

Система органів юстиції :

• Міністерство юстиції України

• Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції

• Районні управляння юстиції, районні у містах управління юстиції, міські управління юстиції

Завданнями Міністерства юстиції України є:

• підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку правової науки;

• забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у визначеній сфері; підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, розроблення проектів нормативно-правових актів та міжнародних договорів України з правових питань,

• проведення правової експертизи проектів нормативно-правових

актів,

• державна реєстрація нормативно-правових актів,

• ведення Єдиного державного реєстру таких актів;

• планування за пропозиціями інших центральних органів виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу,

• координація нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контроль за такою діяльністю;

• забезпечення реалізації державної правової політики, державної політики з питань міжнаціональних відносин;

• організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану;

• розвиток правової інформатизації,

• формування в громадян правового світогляду;

- здійснення міжнародно-правового співробітництва. Розглянемо окремі напрямки управлінської діяльності Міністерства

юстиції України. Так, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень. Департамент державної виконавчої служби здійснює керівництво органами державної виконавчої служби та контроль за їх діяльністю, добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців, організовує виконання рішень відповідно до закону, надає роз'яснення та рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом. До складу Департаменту державної виконавчої служби входять:

• державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя;

• державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

Наступним напрямком діяльності Міністерства юстиції є управлінська діяльність щодо системи реєстрації актів цивільного стану громадян. Яке безпосередньо здійснюється Управлінням у справах цивільного стану громадян, основними завданнями якого є забезпечення виконання покладених на Міністерство юстиції України завдань щодо організації роботи органів реєстрації актів цивільного стану, розвитку системи юридичних послуг.

Акти громадянського стану - це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові. Вони є юридичними фактами, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов'язків. Акти громадянського стану підлягають обов'язковій реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану. Завданнями органів реєстрації актів громадянського стану є: забезпечення повної, своєчасної і правильної реєстрації актів громадянського стану; внесення до актових записів необхідних змін, доповнень та виправлень; поновлення втрачених та анулювання повторно складених актових записів; видача громадянам свідоцтв про реєстрацію; збереження архівного фонду. Систему органів реєстрації актів громадянського стану складають:

• відділи реєстрації актів громадянського стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції;

• виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад

Важливою ділянкою роботи Міністерства юстиції України є забезпечення діяльності органів нотаріату та реєстрація адвокатських об'єднань.

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Правові засади організації і діяльності нотаріальної служби закріплено законом України від 2 вересня 1993 р., згідно з яким вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

Головними завданнями нотаріату є: захист прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, власності та держави шляхом здійснення різноманітних нотаріальних дій; попередження окремих правопорушень, зміцнення законності.

Державні нотаріуси нотаріальних контор вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину; про право власності на частку в спільному майні подружжя; видають свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів та про придбання нерухомого майна, яке було предметом іпотеки; видають дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори; накладають заборону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; засвідчують вірність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах, вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчують факт, що громадянин є живим, перебуває в певному місці, тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці, час пред'явлення документів; приймають у депозит грошові суми та цінні папери; вчиняють виконавчі написи, протести векселів; пред'являють чеки до платежу і посвідчується не оплату чеків; вчиняють морські протести; приймають на зберігання документи.

Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Державні нотаріуси мають право надавати додаткові послуги правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями (надалі - правова допомога), а також надавати послуги технічного характеру.

Правова допомога надається шляхом роз'яснень з питань чинного законодавства, консультацій правового характеру, усних та письмових довідок із законодавства, складання заяв, проектів правочинів та інших документів, а також надання консультацій та послуг з нарахування доходів (прибутків) при посвідченні договорів купівлі-продажу, міни нерухомого та рухомого майна.

Організаційне забезпечення та методологічне керівництво роботою державних нотаріусів щодо надання ними правової допомоги та послуг технічного характеру здійснюється Міністерством юстиції України та його органами на місцях.

Приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, передбачені ст. 34 Закону України «Про нотаріат», за винятком: накладання і зняття заборони відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного із подружжя; свідоцтва про право на спадщину; вжиття заходів до охорони спадкового майна; посвідчення договорів довічного утримання; засвідчення справжності підпису на документах, призначених для дії за кордоном, та посвідчення доручень для цієї мети, а також засвідчення справжності підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоді про усиновлення дитини.

У населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; накладають та знімають заборону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. Крім вищезазначених дій, ці посадові особи також: посвідчують заповіти і доручення; засвідчують вірність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах.

Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

Уповноважені посадові особи консульських установ України, що розташовані за кордоном, відповідно до закону України «Про нотаріат», Консульського статуту та інших актів здійснюють такі нотаріальні дії: посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення тощо), крім іпотечних договорів, угод про відчуження та заставу житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні; вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; засвідчують вірність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах, вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчують факт, що громадянин є живим, факт знаходження громадянина в певному місці, тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці; приймають у депозит грошові суми і цінні папери, приймають на зберігання документи; вчиняють виконавчі написи та морські протести.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.

Державні нотаріальні контори організаційно входять у систему Міністерства юстиції, що здійснює керівництво їх діяльністю. Органи юстиції призначають на посаду, переміщають і звільняють з посад державних нотаріусів, заохочують їх, накладають на них дисциплінарні стягнення, здійснюють регулярний контроль за дотриманням чинного законодавства, правил нотаріального діловодства, за виконанням нотаріусами професійних обов'язків.

Класифікацію повноважень, якими наділені Міністерство юстиції та відповідні управління юстиції щодо реалізації функцій управління нотаріатом розподіляють на наступні групи:

- повноваження, які становлять організаційну групу (керівництво державними нотаріальними конторами, забезпечення допуску до професії, а саме організація стажування осіб, що мають намір зайнятися нотаріальною діяльністю, проведення кваліфікаційних іспитів, видачі та анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, реєстраційних посвідчень приватних нотаріусів, встановлення вимог щодо робочого місця приватного нотаріуса, визначення нотаріальних округів, квотування посад приватних нотаріусів, тощо),

• по-друге, це повноваження щодо здійснення нормативних функцій (видання різноманітних наказів, інструкцій, правил та інших правових актів, що стосуються нотаріальної діяльності),

• по-третє, повноваження щодо здійснення методичних функції (узагальнення нотаріальної практики, проведення методичних семінарів, нарад, здійснення відповідної видавничої діяльності, тощо),

• по-четверте, повноваження в галузі контролю (зокрема це контроль за виконанням професійних обов'язків та контроль за дотриманням правил нотаріального діловодства).

Відповідно до Конституції України (ст. 59) кожен має право на правову допомогу. Особливе місце серед інституцій, що забезпечують реалізацію цього права, посідає адвокатура, яка покликана на професійному рівні виконувати важливі завдання щодо надання правової допомоги громадянам, підприємствам, установам, організаціям, громадським об'єднанням.

Адвокатура - це добровільне професійне громадське об'єднання, яке покликане сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Відповідно до Закону України від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру» юридична допомога адвокатами здійснюється шляхом: надання консультацій, роз'яснень, довідок, рекомендацій, порад з правових питань; складання документів юридичного характеру (позови, скарги й ін.); представництва в судах загальної юрисдикції з цивільних, адміністративних та кримінальних справ; юридичного обслуговування підприємств, установ, організацій, окремих громадян на підставах складених окремих договорів.

Законом України «Про адвокатуру» встановлено, що адвокат надає правові послуги індивідуально або об'єднавшись з іншими адвокатами у адвокатські колегії, фірми, об'єднання.

Вищим органом колегії адвокатів є загальні збори чи конференція членів колегії, що обирають президію колегії адвокатів, ревізійну комісію; встановлюють чисельний склад, штати колегії; заслуховують і затверджують звіти про діяльність президії і ревізійної комісії колегії; розглядають скарги на постанови президії колегії і т. д.

З огляду на те, що адвокатура - це громадська організація, яка діє на засадах самоврядування і самостійно вирішує всі свої питання, її взаємовідносини з Міністерством юстиції та його органами будуються в основному на засадах співробітництва.

Водночас органи юстиції здійснюють організуючий вплив на адвокатську діяльність: Міністерство юстиції реєструє адвокатські колегії, фірми та об'єднання, узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність, фінансує оплату праці адвокатів за рахунок держави у разі участі адвоката в кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги; Головне управління юстиції в АРК, управління юстиції областей, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій формують кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури і здійснюють ор­ганізаційне забезпечення їх діяльності. Названі комісії, до складу яких входять представники органів юстиції, беруть участь у визначенні рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю та вирішують питання про дисциплінарну відповідальність адвокатів.

Забезпечення виконання покладених на Міністерство юстиції України завдань щодо розвитку системи нотаріальних послуг, організації роботи органів нотаріату та адвокатських об'єднань покладено на Департамент нотаріату та реєстрації адвокатських об'єднань.

Значною є діяльність Міністерства юстиції в галузі правової роботи та освіти. Відповідно основними завданнями Управління координації правової роботи та правової освіти є:

• здійснення методичного керівництва правовою роботою у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади;

• координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій щодо правової освіти населення, здійснення методичного забезпечення цієї освіти, формування у громадян правового світогляду, вивчення стану правового інформування у навчальних закладах, на підприємствах, установах та організаціях, надання їм необхідної допомоги;

• підготовка проектів нормативно-правових актів з питань, що віднесені до компетенції Управління;

• участь у розробці пропозицій, спрямованих на реалізацію державної правової політики та здійснення в Україні правової реформи.

Державний вплив на формування та функціонування системи юстиції, здійснюється також таким органом як Вища рада юстиції. На Вищу раду юстиції покладено вирішення низки питань, які стосуються функціонування не тільки судової, а й прокурорської систем. До її відання належать: внесення подань про призначення на посади суддів та звільнення їх з посад, розгляд справ про порушення суддями вимог щодо несумісності. Вища рада юстиції не прагне до будь-якого контролю за судовою системою та здійсненням правосуддя. Основне її завдання — це формування високопрофесійного суддівського корпусу із висококваліфікованих правознавців, здатних неухильно дотримуватись законів, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя.

Вища рада юстиції формується трьома гілками влади - законодавчою, виконавчою і судовою, а також прокурорською системою та інститутами громадського суспільства - адвокатурою, навчальними та науковими юридичними колами. Відповідно до Конституції України Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України Роботу Вищої ради юстиції координує Голова Вищої ради юстиції, а в разі його відсутності - заступник Голови Вищої ради юстиції. Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції працюють на постійній основі. Голова Вищої ради юстиції обирається з членів Вищої ради юстиції на три роки, без права переобрання, на першому засіданні Вищої ради юстиції таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-якою кількістю кандидатур, запропонованих членами Вищої ради юстиції

У Вищій раді юстиції створені наступні секції: з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад; дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

Щодо судової системи слід розглянути і організаційні функції Державної судової адміністрації, яка:

• забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, Академії суддів України;

• вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;

• вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує необхідну потребу у спеціалістах, здійснює через Міністерство юстиції України та інші органи замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;

• веде статистичний і персональний облік даних про кадри судів, готує матеріали щодо призначення, обрання та звільнення суддів;

• забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації;

• організовує проходження навчальної практики в судових установах і розробляє відповідні програми;

• організовує роботу по веденню судової статистики, діловодства та

архіву;

- контролює стан діловодства в судах загальної юрисдикції.

Ключові терміни:

Адміністративно-політична сфера, оборона, національна безпека, громадський порядок, громадська безпека, державна таємниця, внутрішні справи, адміністративний режим, дипломатична служба, дипломатичне представництво, консульська установа, місія, міграція, надзвичайна ситуація, юстиція, закордонні справи.

Питання для самоконтролю

1. Особливості адміністративно-правового регулювання у галузі оборони в Україні.

2. Специфіка адміністративно-правового регулювання у сфері національної безпеки в Україні.

3. Повноваження і структура Ради національної безпеки і оборони України.

4. Роль і значення Служби безпеки України в адміністративно-правовому регулюванні в адміністративно-політичній сфері в Україні.

5. Адміністративно-правове регулювання у сфері зовнішніх відносин.

6. Організаційна структура Міністерства внутрішніх справ України.

7. Митні та прикордонні органи в адміністративно-правовому регулюванні адміністративно-політичної сфери України.

8. Адміністративно-правове регулювання у галузі охорони громадського порядку та громадської безпеки в Україні.

9. Юстиція як об'єкт адміністративно-правового регулювання в Україні.

10. Організаційна структура та повноваження Міністерства юстиції України.

Тести-тренінги:

1. Головою Ради національної безпеки і оборони України є:

А) Президент України

Б) Голова Верховної Ради України

В)Секретар Ради національної безпеки і оборони України Г) Прем'єр-міністр України

2. Міністра оборони України призначає і звільняє в установленому порядку:

A) Рада національної безпеки та оборони

Б) Коаліційна більшість депутатів Верховної Ради України

B) Президент України

3. Організаційна структура Служби безпеки України визначається :

1. Президентом України за згоди Верховної Ради України Б) Президентом України

2. Прем'єр-міністром України

Г) Головою Служби безпеки України

4. Систему органів дипломатичної служби складають:

А) Міністерство закордонних справ України, представництва Міністерства закордонних справ України на території України, закордонні дипломатичні установи України.

Б) Міністерство закордонних справ України, Дипломатична академія при МЗС, посольства, постійні представництва і місії, генеральні консульства, представництва МЗС у регіонах.

В) Міністерство закордонних справ України, закордонні дипломатичні установи України, митні органи

5. Діяльність Державної митної служби України координується та спрямовується:

A) РНБОУ

Б)Президентом України

В)Кабінетом Міністрів України

Г) Головою Державної митної служби України

6. Правовий статус міліції визначено:

А)Законом України "Про міліцію"

Б) Законом України "Про міліцейську діяльність"

B) Положенням про Міністерство внутрішніх справ України

7. Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який безпосередньо реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань є:

A) Державний департамент з питань виконання покарань

Б) Державний департамент з питань виконання покарань як структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України

B) Міністерство внутрішніх справ України

8. До об'єктів державного впливу у галузі юстиції слід віднести:

A) систему судових установ, державного та приватного нотаріату, адвокатури, органів реєстрації громадянського стану, судово-експертні установи, органи виконавчої служби, систему правової освіти населення

Б) систему державного та приватного нотаріату, адвокатури, органів реєстрації громадянського стану, органи виконавчої служби, систему правової освіти населення, прокуратуру

B) систему судових установ, судово-експертні установи, органи виконавчої служби