
- •Галузі економіки. План
- •1. Загальна характеристика та зміст державного регулювання у сфері економіки.
- •2. Система органів державного регулювання в сфері економіки, їх компетенція.
- •3. Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту економічної конкуренції.
- •4. Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері агропромислового комплексу і продовольства.
- •5. Адміністративно-правове регулювання в галузі фінансів
- •4. Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту і Зв’язку.
- •1. Мета державного управління в галузі транспорту та зв'язку:
- •2. Центральним органом виконавчої влади в галузі видобувної промисловості є:
- •3. Основні завдання органу виконавчої влади в галузі транспорту і зв'язку є:
- •4. Міністр в галузі агропромислового виробництва України призначається на посаду та звільняється з посади:
- •5. Урядовим органом державного управління, який діє у складі органу виконавчої влади в галузі транспорту та зв'язку України, і займається питаннями зв'язку та інформатизації є:
- •6. Спеціально уповноваженим органом, який реалізує державну політику у сфері підприємництва є:
- •7. Визначення агропромислового комплексу:
- •8. Центральним органом виконавчої влади в галузі агропромислового комплексу є:
- •9. Державним підприємством (Компанією), визначає та погоджує з відповідними органами тарифи на електроенергію в Україні є:
- •10. Центральним органом виконавчої влади, який не має повноважень в галузі економіки є:
- •1. Адміністративно-правове регулювання в сфері забезпечення
- •2 Адміністративно-правове регулювання у сферах національної безпеки та охорони державного кордону
- •3. Адміністративно-правове регулювання у галузі зовнішньої політики та митної справи.
- •4.Державне управління внутрішніми справами.
- •4. Адміністративно-правове регулювання в сфері юстиції.
- •9. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видає:
- •10. Вища рада юстиції формується:
- •1. Загальні засади адміністративно-правового регулювання у галузі соціально-культурної сфери.
- •2. Адміністративно-правове регулювання у галузі освіти і науки.
- •3. Адміністративно-правове регулювання культурою та туризмом
- •4. Адміністративно-правове регулювання у галузі спорту
- •5. Адміністративно-правове регулювання охороною здоров'я населення
- •5. Адміністративно-правове регулювання в сфері соціального захисту населення
- •4. Структура освіти включає в себе:
- •5. В Україні встановлюються наступні освітні рівні:
- •10. Соціальний захист включає в себе наступні напрямки:
- •Завдання 2.
- •Рекомендована наукова література
- •Рекомендована нормативна література
- •Адміністративне право України Посібник
4.Державне управління внутрішніми справами.
Сутність державного управління внутрішніми справами полягає у здійсненні організаційно-правових заходів, що забезпечують безпосередньо охорону прав та свобод громадян, а також громадський порядок та громадську безпеку. Громадський порядок - певна система відносин, належний порядок, що склався у суспільстві, який відповідає інтересам держави і всіх її громадян, а громадська безпека - це система відносин, яка складається у процесі запобігання та усунення загрози життю, здоров' ю та їх майну.
Державно-управлінська діяльність в сфері забезпечення громадського порядку та громадської безпеки регулюється Конституцією України, Законом України "Про міліцію"; Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність "; Законом України "Про боротьбу з корупцією"; Законом України " Про пожежну безпеку" , Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», Законом України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду», Законом України «Про внутрішні війська міністерства внутрішніх справ України», указами Президента України і постановами Кабінету Міністрів тощо.
До органів, що здійснюють державне управління внутрішніми справами (охороною громадського порядку та безпеки) можна віднести:
• Міністерство внутрішніх справ України та його підрозділи на
місцях;
• Державний департамент з питань виконання покарань; Центральне місце серед органів внутрішніх справ займає Міністерство
внутрішніх справ (далі - МВС), правовий статус якого закріплюється в Положенні про Міністерство внутрішніх справ України від 17 жовтня 2000 р. МВС виконує наступні завдання:
забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
запобігання правопорушенням та їх припинення;
охорона і забезпечення громадського порядку;
виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;
забезпечення безпеки дорожнього руху;
захист власності від злочинних посягань;
виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;
участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам,
сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
В основі структури Міністерства внутрішніх справ - Державний департамент автомобільної інспекції, Департамент роботи з персоналом, Департамент медичного забезпечення та реабілітації, Департамент ресурсного забезпечення МВС України. До складу структурних підрозділів Центрального апарату МВС України належать: Національне Центральне Бюро Інтерполу в Україні, Головне управління внутрішніх військ МВС, Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю, Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр, Центр громадських зв'язків МВС України.
Особливу роль відіграє така складова Міністерства внутрішніх справ як міліція, яка є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права, свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства та держави від противоправних посягань. Ії правовий статус визначається Законом України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію».
Основні завдання, що стоять перед міліцією, такі: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона й забезпечення громадського порядку; виявлення та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам; сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Служби міліції: впроваджують у життя правила паспортної і дозвільної систем; забезпечують безпеку дорожнього руху в містах та інших населених пунктах, на автомобільних шляхах; здійснюють нагляд за технічним станом автомототранспорту; забезпечують порядок у період надзвичайних обставин (аваріях і катастрофах, стихійного лиха, епідеміях, епізоотіях), під час проведення різних масових заходів і заходів цивільної оборони.
Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
Адміністративну діяльність міліції регламентують норми адміністративного права, й полягає вона в організації і практичному провадженні заходів щодо охорони правопорядку. Здійснюють її служби й підрозділи міліції громадської безпеки, а саме: патрульно-постова служба, служба дільничних інспекторів, підрозділів, що організовують роботу спеціальних установ (приймальників-розподільників), Державтоінспекція, відділи дозвільної системи та ін.
Оперативно-розшукову діяльність міліції регулюють норми різних галузей права: адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального тощо. Цю діяльність здійснюють оперативні підрозділи органів внутрішніх справ: кримінальна та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами Державтоінспекції.
Кримінально-процесуальну діяльність міліції регулює кримінально-процесуальне законодавство, здійснюють її різні служби й підрозділи кримінальної міліції та міліції громадської безпеки. Предмет цієї діяльності -провадження дізнання в кримінальних справах.
Профілактичну діяльність міліції здійснюють всі служби міліції і регулюють закони та відомчі нормативні акти, що регламентують діяльність міліції і насамперед служб і підрозділів кримінальної міліції та міліції громадської безпеки.
Міліція України складається з підрозділів:
кримінальної міліції;
міліції громадської безпеки;
місцевої міліції;
транспортної міліції;
Державної автомобільної інспекції;
міліції охорони;
судової міліції;
спеціальної міліції.
До кримінальної міліції належать служби карного розшуку, щодо боротьби з організованою злочинністю, кримінального пошуку, боротьби з економічною злочинністю, слідчої роботи і дізнання.
Міліцією громадської безпеки є служби охорони громадського порядку (патрульно-постової служби міліції, приймальники-роз-подільники для затриманих за бродяжництво, медичні витверезники, приймальники-розподільники для неповнолітніх, охорони, утримання і конвоювання затриманих та взятих під варту осіб, спец-приймальники, підрозділи міліції швидкого реагування «Беркут»), паспортної, реєстраційної та міграційної роботи, дозвільної системи, дільничних інспекторів міліції, забезпечення карантинних і ветеринарно-санітарних заходів при проведенні боротьби з епізоотією.
Місцева міліція утворюється за рішенням органів місцевого самоврядування на підставі подання місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів рад, погодженого з МВС.
Завданням місцевої міліції є забезпечення захисту життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян та охорони громадського порядку на відповідній території. До складу місцевої міліції входять підрозділи дорожньо-патрульної служби, патрульно-постової служби, служби дільничних інспекторів міліції, а також приймальники-розподільники для неповнолітніх, затриманих за бродяжництво, спеціальні приймальники для осіб, підданих адміністративному арешту.
До транспортної міліції належать відповідні підрозділи, які забезпечують охорону громадського порядку і боротьбу із злочинністю на залізничному, водному та повітряному транспорті.
Державна автомобільна інспекція у напрямі забезпечення безпеки дорожнього руху має сукупність підрозділів дорожньо-патрульної служби, дорожнього нагляду, реєстраційно-екзаменаційної роботи, технічного нагляду, розшуку транспортних засобів, пропаганди і агітації з безпеки руху.
Міліція охорони складається з підрозділів, які забезпечують на договірних засадах охорону усіх видів власності, об'єктів майна та вантажів, фізичних осіб, грошових коштів (управління, відділи охорони при територіальних органах внутрішніх справ, які мають у своєму складі окремі дивізіони, роти, взводи, спеціальні підрозділи міліції охорони «Титан»).
На спецпідрозділи судової міліції покладається виконання таких обов'язків: забезпечення згідно із законом підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу, заходів безпеки при розгляді судових справ у всіх інстанціях, працівників правоохоронних органів, інших органів, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції, членів їх сімей і близьких родичів; вжиття необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї, збереження їх майна, якщо від судді надійде відповідна заява; забезпечення безпеки при надходженні заяви учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича, звернення керівника відповідного державного органу, охорони приміщень і територій установ судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України, а також режиму утримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу; здійснення оперативно-розшукової діяльності з метою отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб; вивчення рішень (постанов) про застосування спеціальних заходів безпеки осіб, узятих під захист, та деяких інших
До спеціальної міліції належать підрозділи внутрішніх справ на закритих об'єктах (наприклад, підприємства з особливим режимом функціонування). Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції.
Певне самостійне місце займає система органів і установ виконання
покарань, що складається з Державного департаменту з питань виконання покарань, його територіальних органів; установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, кримінально-виконавчих інспекцій, підприємств, установ та організацій. Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом , який безпосередньо реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань є Державний департаменту з питань виконання покарань, до основних завдань якого належить:
здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
розроблення рекомендацій щодо організації тримання осіб, взятих під варту, забезпечення виконання вироків суду і застосування передбачених законом засобів виправлення і перевиховання засуджених;
здійснення контролю за виконанням вироків суду за окремими видами додаткових покарань;
забезпечення примусового лікування засуджених, хворих на алкоголізм та наркоманію;
забезпечення додержання вимог законодавства в органах і установах виконання покарань, запобігання злочинам, дисциплінарним проступкам з боку засуджених до позбавлення волі та щодо них, їх припинення та виявлення і розкриття злочинів, вчинених в органах і установах виконання покарань, проведення дізнання у справах про ці злочини, здійснення оперативно-розшукової діяльності;
керівництво органами і установами виконання покарань, організація виробничо-господарської діяльності з наданням засудженим роботи, забезпечення їх професійної підготовки та загальноосвітнього навчання;
правовий і соціальний захист осіб рядового і начальницького складу, працівників кримінально-виконавчої системи та членів їх сімей; удосконалення роботи з кадрами, їх професійної підготовки.