Тема 2: Принципи цивільного процесуально права

1. Поняття і значення принципів ЦПП

2. Система і класифікація принципів ЦПП, їх взаємозв’язок

3. Принцип незалежності суддів, і підкорення їх тільки закону

4. Принцип колегіального і одноособового розгляду цивільних справ

5. Принцип гласності судового процесу

6. Принцип державної мови судочинства

7. Принцип законності

8. Принцип змагальності

9. Принцип диспозитивності

10. Принцип процесуальної рівності

11. Принцип безпосередності

12. Принцип усності судового розгляду

13. Принцип обов’язковості судових рішень

14. Принцип апеляційного та касаційного оскарження судових рішень

1. Суспільні відносини розвиваються, виникають нові види правовідносин, нові справи, тому і тлумачення цивільного процесу весь час змінюється.

Принцип – постулати, прийоми, аксіоми, ідеї і т.д.

Значення принципів – знання їх дає можливість уявити природу, специфіку ЦПП, а також порядок розгляду та вирішення розгляду справ у судах.

Зміст принципів залежить від природи юридичних норм, в яких вони закріплені, а також сфери їх реалізації. Більшість принципів ЦПП закріплені саме в ЦПК і безпосередньо реалізується в цивільному судочинстві. Разом з тим є група принципів, які не знайшли безпосереднього закріплення в ЦПК, але їх зміст простежується в окремих нормах. Останнім часом все частіше висловлюється думка про те, що в ЦПК слід відбити всі принципи, зокрема Тимченко.

Принципи ЦПП – це закріплені у законодавстві України (Конституція, ЗУ «Про судоустрій») основні положення, начала, засади, які відображають зміст цивільного судочинства, його специфіку,методи досягнення основної мети правосуддя в цивільних справах – захист прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб і держави.

Всі принципи цивільного судочинства тісно пов’язані між собою і складають певну систему.

2. Під системою розуміється комплекс елементів, які складають єдине ціле, знаходяться у відповідному зв’язку і з яких можна зробити певний висновок.

Система принципів ЦПП включає в себе всю сукупність принципів даних галузей права у їх співвідношенні та взаємозв’язку.

Класифікації принципів. В юридичних джерелах існує чимало класифікацій принципів права:

1. Природа джерела в якому принцип закріплений:

• Принципи, закріплені в Конституції України

• Принципи із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»

• Принципи безпосередньо із ЦПК

2. В залежності від того в 1 чи в кількох галузях реалізується той чи інший принцип:

• Організаційно-функціональні принципи:

• Принцип здійснення правосуддя виключно судом

• Рівності громадян перед законом і судом

• Гласності судового процесу

• Доступності мови судочинства

• Незалежності

• Функціональні принципи – визначають діяльність суду:

• Диспозитивності

• Змагальності

• Безпосередності

• Процесуальної рівності сторін

• Усності тощо

Всі принципи, їх поділ на групи є достатньо умовним, всі вони взаємопов’язані та обумовлені.

3. Принцип незалежності суддів закріплений в ст. 126, 129 Конституції України, ст. 8 ЦПК, ППВСУ № 4 від 12.04.96 року «Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів» - полягає в тому, що судді повинні розглядати та вирішувати справи у спосіб, який виключає можливість впливу на них як зовні (з боку органів влади) так і всередині (з боку суддів).

Принцип здійснення правосуддя виключно судом – ст. 124 Конституція України, ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у ЦПК цей принцип не закріплений(

4. Принцип колегіального і одноособового розгляду справ – ст. 127 Конституція України, ст. 1, 15 ЗУ «Про судоустрій статус суддів», ст. 18 ЦПК. Усі цивільні справи у судах І інстанції розглядаються суддею одноособово. Виключення: деякі справи окремого провадження розглядаються у складі 1 судді і 2 присяжних: усиновлення, емансипація, дієздатність.

Апеляційна інстанція – 1 суддя – доповідач, підготовка здійснюється тим же суддею – доповідачем, в кінці він робить доповідь колегії суддів, з числа яких призначається головуючий (ч. 3 ст. 18 ЦПК)

Суд касаційної інстанції. Питання про відкриття провадження здійснює суддя – доповідач. Підготовку справи до касаційного розгляду здійснює той самий суддя – доповідач. Попередній розгляд – не менше 3 суддів. Розгляд справи – не менше 5 суддів.

Верховний Суд України. Стадії процесу:

1. Відкриття провадження у справі – суддя – доповідач

2. Підготовка справи – суддя – доповідач

3. Судовий розгляд. Здійснюється на засіданні Верховного Суду України. Воно є повноважним, за умови присутності 2/3 від складу ВСУ.

5. Принцип гласності – ст. 129 Конституція, ст. 6 та інші ЦПК, ст. 9 ЗУ «Про судоустрій…» проблема гласності, а отже і публічності, прозорості, доступності – є однією з самих гострих сьогодні. Зміст і розгляд справ в усіх судах цивільної юрисдикції здійснюється відкрито, що означає доступність до залу судового засідання, представників засобів масової інформації, хід процесу може висвітлюватися у носіях інформації тощо, і лише у виняткових випадках, передбачених законом, цивільна справа може бути розглянута в закритому порядку (режимі). Рішення суду оголошується прилюдно, за винятками випадків, коли справи розглядалися закрито. Відео зйомка в залі судового засідання, транслювання процесу, по радіо, телебаченню можливе за згодою осіб, які беруть участь у справі. Принцип гласності діє на всіх стадіях процесу, в усіх судах. Принцип пов’язаний з принципами – безпосередності, змагальності, усності та іншими.

Винятки з права гласності:

1. Закрите судове засідання, випадки:

А) якщо відкритий розгляд справи може привести до розголошення відомостей про державну або іншу таємницю, що охороняється законом;

Б) справа про усиновлення з метою збереження таємниці усиновлення;

В) в будь-якій іншій цивільній справі може бути закритим судове засідання з метою запобігання розголошення відомостей про інтимні або інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, відомостей, що принижують їх честь та гідність.

У випадках Б, В необхідним є клопотання звернене до суду про розгляд справи у закритому порядку (ухвала про розгляд справи у закритому засіданні)

У закритому засіданні присутні особи, які беруть участь у справі, і в разі необхідності – свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти.

2. Особисті папери, листи, записи телефонних розмов, телеграми, аудіо та відео записи можуть бути оголошені в судовому засіданні лише за згодою осіб, які беруть участь у справі.

6. Принцип державної мови судочинства (принцип доступності мови спілкування процесу) – ст. 10 КУ, ст. 7 ЦПК, ЗУ «Про мови в Україні». Всі процесуальні документи в суді при розгляді цивільних справ складаються виключно українською мовою (ч.3 ст. 7 ЦПК). Кожен суддя зобов’язаний володіти українською мовою. Особи, які не володіють українською мовою, можуть реалізувати свої права через перекладача.

Порушення прав в цій частині є підставою скасування цього рішення.

Проблеми судової практики: найчастіше право використання послуг перекладача порушується в АРК Крим.

В 2008 році до КСУ надійшло звернення від татар щодо мови судочинства в АРК Крим. Вердикт КСУ: судді в усіх судах АРК Крим зобов’язані вести процес в адміністративних судах державною мовою, а кожному громадянину надається право висловлюватися рідною мовою або мовою, якою він володіє (юридичний журнал, інститут Драгоманова, № 12, 2008 рік – інтерв’ю з суддею)

7. Принцип законності. Є міжгалузевим принципом, глибоко пов’язаний з усіма принципами цивільного процесуального права – ст. 8 КУ – принцип Верховенства права. У ЦПК безпосередньо відсутня стаття по принципу законності, але всі статті ЦПК пронизані цим принципом,зокрема ст. 2 ЦПК: цивільне судочинство здійснюється відповідно до КУ, ЦПК України, а також міжнародних договорів, ст. 4 ЦПК: суд захищає права, свободи та інтереси у спосіб, визначений законами України; ст. 13 ЦПК: рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Незаконність і необґрунтованість судового рішення є основною підставою його скасування (ст. 309 ЦПК). Дія принципу законності розповсюджується не лише на суд, а й на всіх інших учасників процесу (особи, які беруть участь у справі; особи,які сприяють здійсненню правосуддя).

8. Принцип змагальності! Основоположний принцип цивільного процесу. Закріплений безпосередньо у ч.4 ст. 129 КУ і названий однією з основних засад здійснення судочинства. Закріплений у ЦПК – ст. 10, 27.традиційно цей принцип відносять до функціональних принципів цивільно-процесуального права. Змагальна форма цивільного судочинства характеризується тим, що незважаючи на те, що суд є основним суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин, сам процес заснований на свободі його учасників (сторін, третіх осіб, представників тощо) у доведенні обставин справи, на які вони посилаються з метою вимог обгрунтування. Ідея переходу цивільного процесу від слідчого до змагального існували в усі часи розвитку цивільного процесуального права. Сьогодні поступово цивільний процес в нашій країні набуває змагального характеру, оскільки основний обов’язок по доказуванню покладається на сторони, але абсолютної змагальності у нас не має і поки що бути не може. Принцип був закріплений в ЦПК 1963 року, але активність доказування була необмеженою.

Принцип змагальності у ЦПК – це визначений цивільним процесуальним законодавством порядок розгляду і вирішення справ, при якому з’ясування обставин, які мають значення для справи, здійснюються шляхом змагання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, яке спрямоване на доведення ними фактів на які фони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Гарантії, що встановлені цивільним законодавством для змагальності:

• Подавати докази

• Брати участь у дослідженні доказів

• Задавати питання особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам

• Оскаржувати рішення та ухвали суду (однією з підстав оскарження судового рішення є його необґрунтованість – рішення, ухвалене без повного і всебічного ухвалення справи)

• Для реалізації змагальних прав особами, які беруть участь у справі (суддя зобов’язаний перед початком розгляду справи роз’яснити права сторін)

Змагальні права – це комплекс визначених, передбачених цивільних процесуальних прав, які дають особам, які беруть участь у справі, вільно здійснювати доказову діяльність і сприяють суду у встановленні фактичних обставин справи.

Позовне провадження – пасивна роль суду в процесі доказування, тому що обов’язок по доказуванню покладається на сторони процесу. Суд – арбітр. У справах цього провадження не має права витребувати докази за своєю ініціативою без надходження клопотання з боку особи, яка бере участь у справі.

Окреме провадження – зберігається слідчий характер доказування. Згідно ч.2 ст. 235 ЦПК суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Сьогодні виникла дискусія з приводу того чи можна надавати право суду витребувати докази за своєю ініціативою, що розглядаються в порядку окремого порядку. Ті справи окремого провадження, які стосуються прав неповнолітніх (про усиновлення, про визнання особи недієздатною, обмежено дієздатною, справи про визнання майна відумерлим) є активними для суду.

Наказне провадження – як такого провадження у справах немає. Змагальні права комплексно не реалізуються. В цих справах заявник лише подає докази в обґрунтування заявних вимог. Враховуючи стадії цивільного процесу в суді І інстанції можна виділити:

• Відкриття провадження у справі (змагальності сторін ще не має; відбувається лише подання доказів в обґрунтування вимог зазначається в позовній заяві)

• Провадження у справах до судового розгляду (характерна активність реалізації змагальності прав сторін та інших осіб, може подаватись подання доказів, попередня оцінка доказів)

• Судовий розгляд характеризується найбільш повним та всебічним проявом реалізації змагальності прав (дебати – промови сторін по суті дослідження доказів) – 4 етапи.

Як співвідноситься загальна форма цивільного судочинства з інститутом заочного розгляду цивільних прав? Заочний розгляд справи – це розгляд або вирішення цивільної справи за відсутності відповідача. Захищати права позивача у такий спосіб дещо нівелюється змагальність, але інститут заочного розгляду цивільних справ передбачає і ЦПКФР і прав Англії, і у США, ФРН та інших країнах. Для ухвалення такого рішення має бути згода позивача.

Ст. 10 ЦПК має назву змагальність сторін, таким чином виникає хибна думка, що змагальність права належить тільки сторонам. Вони належать усім особам, що беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК).

9. Принцип диспозитивності.

Враховуючи положення ст. 11 ЦПК та інших, слід зробити висновок, що змістом диспозитивних прав, принцип диспозитивності є ніщо інше як права розпоряджатися позовом. Змагатися – доказувати, реалізовувати диспозитивні права – розпоряджатися позовом. Цей принцип завжди відносили і відносять до функціональних принципів ЦПП. Диспозитивність процесу означає:

1. Порядок відкриття провадження у справі і виникнення цивільного процесу можливе лише за зверненням заінтересованої особи (фізичної чи юридичної) з позовом (заявою). Ніхто не може бути примушений до пред’явлення позову, а суд не має права відкривати провадження справи за своєю ініціативою (в нашій країні)

2. Диспозитивність процесу означає порядок змін в процедурі вирішення справи. Згідно ч.2 ст. 11 ЦПК особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Зокрема, в наслідок відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди сторонами (позовне провадження), процес може бути завершений в будь-якій стадії, момент.

3. Диспозитивність визначає порядок розвитку процесу у справі. Перехід однієї стадії в іншу (Н: не визнає відповідач позовних вимог позивача під час судового засідання, заінтересована особа не згодна з рішенням суду І інстанції, вона можу звернутися з апеляційною скаргою до суду)

4. –ІІ- визначає порядок завершення судочинства. Рішення суду завжди залежить від того як були реалізовані диспозитивні права.

Принцип диспозитивності – це комплекс нормативно-керівних законів ЦП закону, які закріплюють право заінтересованих осіб звернутися з позовом (заявою) до суду, окрім третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, розпоряджатися позовом на власний розсуд, але в рамках, визначених або встановлених законом і у такий спосіб впливати на рух процесу і його завершення. Диспозитивні права - комплекс матеріальних та процесуальних прав, які надані або передбачені цивільним процесуальним законом сторонам або іншим особам (сторонам або іншим) щодо розпорядження позовом.

Класичні диспозитивні права позивача:

1. Подати позов

2. Відмовитись від позову (має право протягом усього часу розгляду справи)

3. Збільшити або зменшити/збільшити розмір позовних вимог (протягом усього часу розгляду справи)

4. Змінити предмет або підставу позову (до початку розгляду судом справи по суті)

5. Ініціювати укласти мирову угоду (протягом усього часу розгляду справи)

Диспозитивні права відповідача, а також третьої особи:

1. Визнати позов повністю або частково (протягом усього часу)

2. Пред’явити зустрічний позов (до початку розгляду справи судом по суті)

3. Мирова угода (протягом усього часу)

10. Принцип процесуальної рівності означає, що у відповідача і у позивача є передбачені цивільним процесуальним законодавством можливості для захисту своїх прав та інтересів у суді. Рівність – рівність сторін позивача та відповідача, на початку провадження у справі: позивач подає позов, а відповідач має повне право подати зустрічний. Рівні можливості захисту прав у провадженні у справі: позивач має право відмовитись від позову, а відповідач відмовитись від зустрічного позову, сторони мають право укласти мирову угоду, як позивач так і відповідач мають право подати касаційну скаргу. Сторони рівні в доказовій діяльності.

11. Принцип безпосередності! Відносять до функціональних принципів ЦПП, регламентує процес доказування, а також реалізацію цивільної процесуальної форми. Безпосередність судового розгляду закріплена у ст. 129 ЦПК. Зміст її зводиться до наступного:

• Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі. Тільки при безпосередньому, особистому сприйнятті суддею доказів (заслуховування сторін, третіх осіб, їхніх представників, дослідження письмових доказів, заслуховування показань свідка, висновку експерта тощо), може бути реалізована вимога ЦП закону про обґрунтованість судового рішення (ч.3 ст. 213 ЦПК обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі доказів, які були дослідженні в судовому засіданні)

• Справа одним і тим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду, справа розглядається спочатку

• У судовому засіданні можуть бути оголошені перерви (тривалість яких визначається залежно характеру справи, на розсуду судді)

Безпосерність щодо реалізації змагальних прав:

• Суд досліджує докази безпосередньо під час розгляду справи по суті. Винятки з дії прав безпосередності: інститут судових доручень щодо збирання доказів ст. 132 ЦПК: суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної юрисдикції, доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії – ухвала про судове доручення, допит свідка відбувається у судовому засіданні, оформлюється у протокол допиту свідка

• Безпосередній щодо дотримання цивільної процесуальної форми

12. Принцип усності – ч.1 ст. 6 ЦПК. Полягає в наступному:

1. На початку судового засідання суддя усно роз’яснює особам, які беруть участь у справі та особам, які сприяють їх участі у справі. Перерви, інші дії оголошуються суддею усно

2. Пояснення сторін, третіх осіб, представників даються в усній формі, що сприяє реалізації змагальних прав (судові дебати, усні промови осіб, які беруть участь у справі)

3. Всі рішення суду оголошуються в усній формі (окрім судового наказу)

13. Принцип обов’язковості судових рішень – ст. 129 КУ, ст. 11 ЗУ «Про судоустрій і …», ст. 14 ЦПК.

14. Апеляційне та касаційне провадження у справі – ч.3 ст. 129, ст. 12 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ст. 13 ЦПК.