Покази та протипокази

Покази та протипокази, в основному, тi самi, що й для дiадiнамотерапiї.

Електродiагностика - метод дослiдження функцiонального стану нервiв та м"язiв та реєстрацiя наступної реакцiї, пiд час та після подразнення їх електричним струмом.

Апаратура.

Для класичної електродiагностики використовують унiверсальний електроiмпульсатором УЄI-1 та iн. Окрiм ритмiчної модуляцiї iснує ручна. Вимiрювальний пристрiй має 4 шкали, забезпечує вимiр амплiтудного значення струму та напруги. Осцилографiчний пристрiй дозволяє вести вiзуальний нагляд .

Для електродiагностики застосовують такi струми: тетанiзуючий, Ледюка - iмпульси прямокутної форми, Лапiка - iмпульси експоненцiальної форми.

Методика

Класичну електродiагностику проводять по руховим точкам нервiв та м"язiв. Рухова точка нерва - це мiсце де стовбур нерву розташований найбiльш поверхнево. Рухова точка м"яза-проекцiя зони входження та розгалуження нерву в м"язi. Найбiльш типове розташування рухових точок є у спецiальних таблицях Ерба. Ураженi м"язи дослiджують пiсля здорових, показники яких приймають за вiдносну норму.

Використовують одно- та двополюсну методики. Однополюсна - активний гудзиковий електрод(катод) площею 1-1,5 кв. см, з кнопочним переривателем встановлюють на вiдповiдну рухову точку, другий електрод площею 100-150 кв.см фiксують по середнiй лiнiї тiла у мiжлопатковiй дiлянцi (при дослiдженнi обличча та верхнiх кiнцiвок), та в поперековiй при дослiдженнi нижнiх кiнцiвок. Двополюсна (використовується рiдше), в основному при значному зниженнi електрозбудливостi. Методика: роздвоєний електрод катод, анод , кнопочний перериватель, електроди мають одну площу, розташовують їх вдовж м"яза.

Електростимуляцiя - метод електротерапiї при якому штучний електричний сигнал замiнює природнiй нервовий iмпульс, спонукаючи організм до дiї. Спочатку електростимуляцiю використовували для гiмнастики м"язiв iмпульсним струмом низької частоти. Зараз знайшли широке застосування новi види iмпульсних струмiв - дiадiнамiчний, синусоїдальний та iн., а також бiопотенцiали нормальних м"язiв.

Апаратура

Для електростимуляцiї використовують такi апарати: УЕI-1, СНIМ-1, Амплiпульс – 3,

Амплiпульс -3М, Стiмул – 1, Ендотон – 1.

Методика I технiка електростимуляцiї

Електростимуляцiю попереково-смугастих м"язiв проводять по руховим точкам нервiв та м"язiв. Площа електродiв залежить вiд розмiру м"яза, що стимулюється. Активний електрод з вологою гiдрофiльною прокладкою вiдповiдного розмiру щiльно фiксують до тiла бинтуванням. Пасивний електрод з прокладкою розташовують по середнiй лiнiї тiла у мiжлопатковiй чи поперековiй зонi. Полярнiсть активного електроду встановлюють у вiдповiдностi з полярною формулою, визначеною при електродiагностицi. При значному зниженнi електрозбудливостi м"язiв, та при неможливостi отримати iзольоване скорочення, обидва електроди фiксують поздовж м"яза (двополюсна методика).

Iснує так звана методика пасивної стимуляцiї, коли хворий не приймає участi у активному скороченнi м"яза, не здатного до навмисного скорочення. Активна стимуляцiя дає можливiсть швидше вiдновити втрачену функцiю м,яза, так як дiя струму спiвпадає з надсиланням хворим вольового iмпульсу для вiдповiдного руху.

Для електростимуляцiї мiмiчних м"язiв використовують тiж електроди, що й для електродiагностики. При стимуляцiї гладенької мускулатури внутрiшнiх органiв, пластинчатi електроди, площа яких залежить вiд розмiру органу, накладають поперечно вiдповiднiй зонi проекцiї органу. Для стимуляцiї шлунково-кишкового тракту iснує апарат "Ендотон-1", з набором зовнiшнiх та спецiальних порожнинних електродiв.

Тривалiсть процедури - 10-15 хв. Процедури проводяться щоденно, а iнодi по декiлька разiв на день. При необхiдностi курс електростимуляцiї повторюють з iнтервалом у 2-3 недiлi.

Хворий не повинен вiдчувати болю. Вiдсутнiсть скорочення м"язiв, недиференцiйоване скорочення чи рiзкий бiль свiдчать про неправильне проведен-

ня процедури.

Покази та протипокази до електростимуляцiї тi ж, що й до електродiаг-

ностики.

Інтерференцтерапія — метод лікувального використан­ня інтерференціальних струмів, які утворюються в тканині внаслідок накладання один на одного двох змінних струмів однакової амплітуди, але різної частоти.

При проведенні інтерференцтерапії викорис­товуються одночасно два змінних струми середньої частоти. При цьому на задану ділянку тіла накладають дві самостійні пари електродів таким чином, щоб силові лінії струму пере­хрещувались в патологічному вогнищі. Усередині тка­нин ці два самостійні струми після накладання один на одно­го внаслідок інтерференції утворюють один діючий струм з частотою від 1 до 100 Гц.

Інтерференційовані струми викликають м'язові скоро­чення, масуючу дію-легку вібрації. Наступає покращення периферичного кровообігу і лімфотоку, підвищується обмін речо­вин, зменшується набряк тканин, прискорюється виведення з них токсичних речовин, покращується їх живлення. В корі головного мозку виникає домінуюче вогнище ритмічного збуд­ження, яке гасить на деякий час домінанту болю. Інтерфе­ренційні струми стимулюють регенерацію кісток та перифе­ричних нервів.

Показання. Інтерференцтерапія застосовується при захворюваннях периферичного відділу нервової системи, особ­ливо з наявністю больового синдрому і вираженими вегетатив­но-судинними порушеннями (радикуліти, плексити, неврити, невралгії та інші); травми кістково-м'язевої системи (удари м'язів, надкістниці, суглобів, розтягування зв'язок, переломи кісток та інші); порушення периферичного кровообігу та тро­фіки тканин при ангіоспазмах, облітеруючих захворюваннях судин кінцівок, вібраційна хвороба, хвороба Рейно; захворю­вання шлунково-кишкового тракту (функціональні розлади шлунку, езофагіти, гастрити, при подразненнях сонячного сплетіння та інші); гіпертонічна хвороба; атрофії м'язів після довгої адинамії, операцій, травм.

Флюктуоризація — це метод електролікування з вико­ристанням змінного струму з шумовим спектром. Такий струм складається з хаотичного змінення синусоїдальних коливань в певному діапазоні . При флюктуоризації внаслідок випадкової зміни струму виключається можливість адаптації тканин. Клінічні і експе­риментальні дослідження показали, що флюктуоризація по­силює крово- і лімфообіг, підвищує проникливість судин, покращує трофіку тканин і процеси регенерації за рахунок епітелізації ран, викликае знеболюючу та протизапальну дію, сприяе обмеженню за­палення та його розсмоктуванню. У випрямленому режимі флюктуоризуючі струми використовують для введення ліків (флюктуоелектрофорез).

Показання. Стоматологічні захворювання після опе­ративного лікування гострих гнійних запальних процесів (флег­мони, абсцеси, паротити, хвороби слинних залоз), артрит ниж­ньощелепного суглобу, невралгії язиково-пролигового нерва, під'язикового нерва, альвеоліт, парадонтоз, деформуючий артроз, артралгії, міозити, міалгії.

Протипоказання. Новоутворення, крововилив або кровотеча, тромбооблітеруючі процеси, декомпенсовані зах­ворювання системи кровообігу.

Прочитавши цей матеріал, і, відповівши собі на наступні запитання, Ви гарантовано отримаєте задоволення і позитив від участі у практичному заняттіпо темі :)