5. Хеджери, спекулянти та арбітражери як основні учасники ринку термінових контрактів

З погляду переслідуваних цілей учасників термінового ринку можна розподілити на три групи – спекулянтів, хеджерів і арбтражерів.

Спекулянт – це особа, що прагне дістати прибуток за ра­хунок різниць в курсах фінансових інструментів, що може виник­нути в часі. Спекулянт купує (продає) активи з метою продати (купити) їх у майбутньому (у тому числі через кілька хвилин чи годин) по більш сприятливій ціні. Своїми діями спекулянт, по-перше, збільшує ліквідність ринку, по-друге, приймає на себе ри­зик зміни ціни, що перекладають на нього хеджери. Іншими сло­вами, спекулянт – це учасник ринку, що приймає на себе розра­хований ризик за плату.

Хеджер – це учасник ринку, що страхує на терміновому ринку свої спотові активи (активи на спотовому ринку). Іншими словами, хеджер – це інвестор, тобто учасник ринку, що уникає ризику і готовий платити за це.

Арбітражер – це особа, що отримує прибуток за рахунок одночасної купівлі-продажу того самого активу. Вважається, що арбітражна операція – це операція, що дозволяє отримати при­буток без ризику і не потребує яких-небудь інвестицій. Здійснен­ня арбітражних операцій сприяє вирівнюванню виниклих відхи­лень у цінах на ті самі активи на різних ринках і відновленню па­ритетних співвідношень між взаємозалежними активами.

Даний розподіл здійснено умовно, оскільки спекулянт прагне тим чи іншим способом підстрахуватися (у протилежному випадку він стане гравцем, тобто учасником ринку, що йде на будь-який ри­зик), а хеджер завжди трошки спекулянт, але точно ні спекулянт, ні хеджер не пройдуть повз можливість арбітражу.

Природним є питання про джерела прибутку спекулянтів як групи в цілому з врахуванням того, що при кожній зміні ціни кон­тракту виграє завжди тільки одна сторона. Відповідь на це питан­ня пов'язана з тим, що основну масу учасників ринку складають не спекулянти, а хеджери, що виходять на ринок з метою не спеку­ляції, а захисту своїх прибутків, одержаних від основної діяльності Спекулянти по відношенню дохеджерів відіграють роль страхової компанії, що за плату приймає на себе ризик раптової зміни ціни.

6. Проблеми організації ф'ючерсної торгівлі на сучасному етапі розвитку української економіки

За багато років успішного функціонування ф'ючерсної торгівлі у світовій практиці біржової діяльності накопичений ве­личезний досвід, дуже корисний сьогодні для України. Уповільнений розвиток ф'ючерсного ринку пов'язаний зі склад­ними умовами становлення ринкової економіки України, відсутністю необхідної інфраструктури ф'ючерсної торгівлі, кваліфікованих кадрів біржовиків, економістів-біржовиків, здат­них організувати біржову діяльність, інфляцією, кризою вироб­ництва. Головна причина, що заважає розвитку ф'ючерсної торгівлі в Україні – це слабкий розвиток самих ринкових відно­син, ринкового середовища.

Слаборозвинена інфраструктура ф'ючерсного ринку в нашій країні перешкоджає залученню у ф'ючерсну торгівлю ти­сяч підприємств, організацій і широких верств населення. На більшості українських підприємств і організацій немає фахівців, що мають необхідний рівень знань і розуміння важливості ф'ючерсної торгівлі. Як правило, на підприємствах і організаціях цілком відсутні кадри економістів-біржовиків, здатних брати участь у біржових справах.

В Україні впровадженням ф'ючерсних контрактів у біржовий оборот займаються багато біржових структур. В даний час розробляються ф'ючерсні контракти на продукцію нафтово­го профілю, кольорових металів, зерна та інших біржових то­варів, а також на валюту. Українські біржі освоюють механізм ф'ючерсної торгівлі і створюють необхідні передумови для май­бутнього розвитку ф’ючерсного ринку.

Особливості хеджування в Україні визначаються насам­перед законодавством, що регулює питання випуску і обігу деривативів в Україні. Таким документом с наказ Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 24 червня 1997 року "Правила випуску і обігу фондових деривативів" та Рішення Дер­жавної комісії з генних паперів та фондового ринку від 1999.04.13. № 70 "Про впорядкування випуску та обігу деривативів".

Так у ньому визначено, що базисним активом ф'ючерсів мо­жуть бути тільки товарні чи ресурсні засоби (валютні цінності). У наказі так само передбачений випуск ф’ючерсів по фондових індек­сах (показниках), але тільки у випадку, якщо їм привласнений офіційний статус відповідно нормативним актам ДУЦПФР, і якщо їх значення регулярно публікуються в періодичній пресі.

Для реєстрації випуску опціонів на покупку емітент опціону зобов'язаний володіти не менш 80 відсотками базового активу. Так само заборонений випуск опціонів, базовим активом якого є акції емітента, що не опублікував ніякої регулярної інформації згідно статті 24 закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

В іншому, стосовно хеджування, українське законодавство ставить такі умови випуску опціонів і ф'ючерсів, що це не впливає на схеми хеджування. Однак нерозвиненість українського фондо­вого ринку унеможливлює застосування яких-небудь стратегій хе­джування. Так, опціонів і ф’ючерсів по валютах не існує взагалі, оскільки ніхто не береться брати на себе величезні ризики, пов'язані з коливаннями курсів валют Та й взагалі, в Україні не стоїть питання про те, чи підніметься курс долара, євро, марки сто­совно гривні, чи знизиться. Усі знають, що підніметься, і питання тільки в тому, на скільки. З деривативів по інших базових активах в спеціалізованих періодичних виданнях згадується тільки інфор­мація про форвардні угоди на Українській Аграрній Біржі.

Важливою умовою існування ф'ючерсного ринку в ук­раїнській економіці має стати його самоокупність. Біржова ф'ючерсна торгівля повинна бути організована таким чином, щоб доходи від неї покривали витрати біржі на її проведення. Ос­таннє можливе тільки за умови великих обсягів біржових угод на ф'ючерсному ринку.