Роль саморегулюючих організацій на ринку цінних паперів

В Україні саморегулюючі організації ринку цінних паперів здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Ук­раїні" та Положення про саморегулюючу організацію ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Комісії від 11.11.97 № 45.

Саморегулююча ор­ганізація - це добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одержання прибутку і створюється з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів. Професійні учасники ринку цінних па­перів об'єднуються у СРО за видами професійної діяльності. Кожний учасник ринку може входити до складу кількох СРО згідно з функціями, які він виконує відповідно до дозволів, або бути учасником однієї саморегулюючої організації.

На сьогодні в Україні зареєстровано Комісією і здійсню­ють свою діяльність 9 саморегулюючих організацій:

• Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (свідоцтво № І від 31.10.97), 265 членів.

• Асоціація "Позабіржова Фондова Торговельна Систе­ма" (свідоцтво № 2 від 31.10.97), 263 члени.

• Українська Асоціація інвестиційного Бізнесу (свідоцтво № 3 від 31.10.97) включає 91 члена.

• Асоціація "Південноукраїнська торговельно-інформаційна система" (свідоцтво № 4 від 31.12.97) включає 155 членів.

• АТ "Київська міжнародна фондова біржа" (свідоцтво № 5 від 28.05,98) включає 159 членів.

• ЗАТ "Українська фондова біржа" (свідоцтво № 6 від 11.06.98) включає 140 членів.

• Придніпровська фондова біржа (свідоцтво № 7 від 28.05.99) включає 30 членів.

• Донецька фондова біржа (свідоцтво № 8 від 28.05.99) включає 25 членів.

• Асоціація учасників фондового ринку України (свідоцтво № 9 від 28.05.99) включає 110 членів.

6. Вплив податкової політики держави на розвиток та функціонування юридичних осіб, що надають фінансові послуги

Останнім часом багато приділяється уваги оподаткуванню банківської діяльності. Різниця між податковим та бухгалтерським обліком, свідоме приховування реальних доходів при наданні податкової звітності і їх штучне завищення при надані офіційної звітності для широкої маси користувачів (вкладників і інвесторів) привертають увагу податкової адміністрації та уряду. У той же час, рівень оподаткування інших видів економічної діяльності у сфері надання фінансових послуг є ще нижчим за рівень оподаткування банківської діяльності, що зумовлюється специфікою надання та оподаткування цих послуг. Проблематичним є проведення аналізу податкового навантаження на банківську та страхову діяльність через відсутність методики визначення доданої вартості в даних видах діяльності. Тому аналіз ефективності оподаткування можна провести тільки використовуючи показник рівня оподаткування, а саме відношення всіх податкових платежів, сплачених суб’єктами господарювання, до валового доходу.

В нашій країні податкова політика не носить галузевого характеру. Пріоритетами податкової політики на даному етапі є сприяння розвитку малого бізнесу та інноваційних технологій. Що стосується діяльності у сфері надання фінансових послуг, то вона не передбачає ні наявності малих підприємств, що могли б надавати фінансові послуги, ні впровадження інноваційних технологій. Юридичні особи, які надають фінансові послуги, оподатковуються за загальною системою оподаткування. Однак деякі нюанси в оподаткування операцій особливого виду стосуються в основному оподаткування саме фінансової діяльності. Так, в Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” і в Законі України „Про податок на додану вартість” окремі статті присвячені оподаткуванню лізингових операцій, діяльності інститутів спільного інвестування, послуг з недержавного пенсійного страхування, дяльності фінансових посередників, банківських установ та страхових компаній. Зупинимось детальніше на оподаткуванні банківських установ та страхових послуг. Спільним в оподаткування даних видів фінансових операцій є те, що вони майже повністю звільненні від оподаткування податком на додану вартість, окрім операцій з прердачі права власності на заставу кредитору (банківські послуги), у такому випадку вартість заставного майна повинна бути збільшена на суму ПДВ. Інші ж операці, що стосуються безпосередньо надання фінансових послуг даних видів діяльності, звільняються від оподаткування. Таким чином, один з основних податків в структурі зведеного бюджету, банківськими установами та страховими компаніями сплачується у дуже невеликих розмірах.

Іншим найбільшим податком у доходах державного бюджету є податок на прибуток. Методика розрахунку та ставка цього податку для суб’єктів господарювання, що надають страхові послуги є особливими.

Страхова діяльність оподатковується за ставками:

• 0% – у разі отримання доходу від операцій по довгостроковому страхуванню життя та при отриманні доходу за договорами недержавного пенсійного страхування;

• 3% – при отриманні доходів з інших видів страхування.

Під оподатковуваним доходом у даному випадку розуміється сума валових внесків (страхових платежів, страхових внесків та премій) одержаних страховиками на протязі звітного періоду, зменшена на суму страхових платежів, сплачених за договорами перестрахування страховику-резиденту.

До валових внесків включається вся сума отриманих платежів за договорами страхування та перестрахування, а до страхових платежів сплачених страховиком – тільки сума внесків по перестрахуванню ризиків. Якщо ж перестрахування не було здійснено, то податок на прибуток сплачується у сумі 3% від валових доходів, незважаючи на те, чи були здійсненні виплати у разі настання страхових випадків.

На перший погляд, методика стягнення податку на прибуток для страхових компаній здається менш вигідною ніж для банківських установ, які сплачують податок у розмірі 25% від оподатковуваного прибутку і мають право на включення до складу валових витрат, всі витрати, пов’язані з здійсненням діяльності. Однак, відношення платежів до бюджетів всіх рівнів, що були сплачені страховими організаціями, до валових доходів, отриманих цими організаціями, є набагато меншим ніж аналогічний показник по банківській діяльності. Так, у 2003 році таке відношення склало 0,95%, у 2004 – 0,88%, а у 2005 році – 1,05% [3, с. 56]. Тоді як такий же показник у банківській діяльності у середньому складає 8,21% [4].