Правові основи регулювання банківського кредитування

Кредитування є основним видом активних операцій ко­мерційних банків. Воно дає можливість банкам отримувати значні доходи і водночас супроводжується певними ризиками. Вони пов'язані із неповерненням позичальниками основного боргу і відсотків за позичками.

Комерційні банки повинні володіти певними заходами для запобігання виникнення збитків від кредитної діяльності, се­ред яких найважливіше значення мають правові.

Головними елементами ефективного управління кредитами є: ретельно розроблена кредитна політика, якісне управління портфелем, ефективний контроль за креди­тами і добре підготовлений для цієї роботи персонал.

Кредитування – процес складний та багатогранний і в умовах переходу до ринкової економіки набуває нових й ефективних шляхів застосування і розвитку. У даний час кредитні операції носять рівноправний і добровільний характер і обидві сторони (кредитор і позичальник) виконують активну роль щодо своїх обов'язків і прав.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" ст. 17, 50 та Положенням "Про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій" п. 2.2. Національний банк України видає банкам ліцензію на здійснення кредиту­вання юридичних і фізичних осіб. Банк може отримати ліцензію на надання кредитів за та­ких умов:

1. Якщо у банку є стабільна діяльність протягом півріччя, що передує зверненню.

2. Стан кредитного портфеля банку не повинен загрожу­вати інтересам його вкладників і кредиторів.

3. Здійснення операцій, які ліцензуються, не повинно нега­тивно вплинути на діяльність банку.

4. Відсутність порушень банком вимог чинного законо­давства, нормативних актів Національного банку і внутрішніх документів протягом року, що передує зверненню банку до НБУ з клопотанням на отримання ліцензії.

Із моменту реєстрації комерційні банки (юридичні особи, які набувають цей статус тільки після отримання ліцензії) мають право здійснювати кредитування. Ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою допущення на ринок банківських операцій українських комерційних банків, діяльність яких відповідно до встановлених НБУ обов'язкових вимог, не загрожу­вала б інтересам їх клієнтів.

Кредитування – головний вид активних операцій коме­рційних банків, що пов'язані з наданням клієнтам позичок. Саме кредитні операції становлять головну сферу діяльності комерційно­го банку, отже, і приносять їм значну частку прибутку. Незважаю­чи на масовий характер кредитування, процес надання позичок у комерційних банках суворо індивідуалізований, тому позбавлений автоматизму.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банку кредитування позичальників здійснюється згідно із чинним зако­нодавством України з додержанням встановлених Національним банком України обов'язкових економічних нормативів регулю­вання діяльності банків та вимог щодо формування обов'язко­вих, страхових і резервних коштів. Видача кредиту здійснюється конкретній юридичній особі, зареєстрованій як суб'єкт підприємництва відповідно до Положення "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємниць­кої діяльності" від 29.04.94 або фізичній особі.

Про кожний випадок надання кредиту позичальнику в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу (великі кре­дити), банк повідомляє Національному банку України. Загаль­ний розмір кредитів, наданих банком стосовно всіх позичаль­ників, з урахуванням 100 відсоткових позабалансових зо­бов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Рішення про надання кредитів позичальникам прий­мається колегіально-кредитними комітетами (відділення, ди­рекції банку) більшістю голосів і оформляється протоколом.