ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Туристичне господарство поглинає приблизно 6% світових витрат на споживання. В багатьох країнах питома вага витрат на туризм становить у середньому 4-7% загальних витрат на споживання. Наприклад, у таких країнах, як Австрія, Бельгія, Великобританія, Італія і Франція, доля витрат на туризм у загальних витратах населення на споживання коливається від 4 до 5%, у Канаді, США, Нідерландах, Норвегії, ФРН, Швейцарії, Швеції – від 6 до 8%.

Туризм як активний вид відпочинку населення слід розглядати як підсистему у складі всієї організації відпочинку. Він потребує великих територій для своєї організації, значних капіталовкладень і трудових ресурсів. Саме це й обумовлює перетворення туризму в одну з важливих галузей господарства, яка є складовою частиною територіальної господарської системи (ТГС). Туризм володіє всіма ознаками, які визначають його як самостійну галузь національного господарства, що виникла в процесі суспільного поділу праці. Причому туристичне господарство виступає як велика система з різноманітними зв'язками між її окремими елементами як у межах господарства окремої країни, так і в межах зв'язків господарства цієї країни зі світовим господарством у цілому. Туризм варто розглядати як особливу галузь прикладення суспільної праці, що включає такі види людської діяльності, які направлені на організацію активного відпочинку населення. В цій галузі сфери послуг є свої економічні відносини. Продуктом праці тут виступають нематеріальні блага, що створюються працівниками туристичних підприємств.

Туристичне господарство нині перетворилося в одну з найбільш прибуткових галузей. На міжнародний туризм припадає 7% обороту світової торгівлі, а для деяких країн туризм став важливою статтею їх доходу в зовнішньоекономічному обороті. Туристичний бізнес дає Австрії 23% її валютних доходів, Португалії – 28, Іспанії – 41, Мексиці – 44. Канада, наприклад, отримує від туристів, які приїжджають у цю країну лісів і озер, більше, ніж від експорту своєї пшениці. Вкладення капіталів у туристичне господарство є дуже вигідним, оскільки воно порівняно швидко окуповується, причому в іноземній валюті.

Враховуючи важливість даної проблеми в житті Волинської області, що славиться великими рекреаційними потужностями, не можна не відзначити актуальність дослідження туризму в регіоні.

Об'єктом дослідження є туристичні об'єкти Волинської області. Автор обрала цю тему тому, що вона є мало досліджена.

Географічними рамками цієї курсової роботи є Волинська область за сучасним адміністративним поділом України.

Хронологічними рамками цієї курсової роботи є період від ІХ ст. до 2005 року.

Джерельна база: у написанні курсової роботи автором було опрацьовано понад 30 видань.

Насамперед потрібно назвати фундаментальні академічні праці, що дають найповнішу та всебічну детальну характеристику дослідженої території і по суті складають методологічну базу курсової роботи. Це такі видання, як Історія міст і сіл України, Географічна енциклопедія України, Игнатенко A.M. "Рекреационно-териториальные системы: научные основы развития и функционирования", Игнатенко A.M., Руденко В.П. "Природно-ресурсный потенциал территории. Географический анализ и синтез" Царфис П.Г. "Рекреационная география СССР", Заставний Ф.Д. Географія України (у двох книгах) та ін.

Природно-туристичні ресурси висвітлені у працях Стойко С.М., Ященко П.Т. "Шацький національний природний парк", Реестр заповідних об'єктів Волинської області (Укладач Й. Я. Романюк), Природа Волинської області (за ред. K.I. Геренчука), Павлов B.I., Черчик Л.М. "Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика, перспективи", Мольчак Я.О., Ільїн Л.В. "Озерні ресурси Волині", Луцишин П.В. "Природно-ресурсный потенциал Волынской области" тощо.

Найповніша інформація про історико-культурну спадщину Волинського регіону міститься в роботах таких авторів, як Луцишин П.В., Павлов B.I., Лазарук В.А., Колосок Б.В., Колосок Б.В., Якобюк A.M. та ін.

Значний масив інформації автор знайшла у виданнях туристично-екскурсійного характеру, а саме путівниках, проспектах, буклетах тощо.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів Волинської області. Для реалізації зазначеної мети автор ставить перед собою конкретні завдання:

• загальна характеристика регіону;

• характеристика природи;

• культурний потенціал Волинського регіону;

проаналізувати сучасний стан і перспективи розвитку туризму у Волинській області;

Структурно курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Серед пам'яток, що приваблюють туристів у Волинській області, є такі: архітектурно-історичний заповідник "Старе місто", на Замковій площі розміщується комплекс монастиря єзуїтів, який складається з колишніх будинку колегіуму, житлових і службових будівель монастиря, костелу Святого Петра і Павла (1606-І610 р.), костел і монастир тринітаріїв (пам'ятка архітектури початку 18 ст.), монастир ширіток (1829-1864 рр.), Покровська церква, Христо­воздвиженська церква (17 ст.), Євангелістська кірха, збудована в кінці минулого століття на руїнах костелу кармелітів, Успенський собор у Володимирі-Волинському, Святогорський монастир в селі Зимне Володимир-Волинського району, Василівська церква-ротонда у Володимирі-Волинському, в Берестечку зберігся монастирський комплекс тринітаріїв з дівочим монастирем і костелом (1765 р), на місці Берестечківської битви споруджено храм-пам'ятник "Козацькі могили" тощо.

Загальна характеристика регіону

Волинська область розміщена у крайній північно-західній частині країни і має надзвичайно вигідне економіко-географічне і транспортне положення на шляхах до сусідніх країн – Білорусі та Польщі.

Волинь – історико-географічна область на Північному Заході країни, у басейні правих приток Прип'яті та верхів'ях Бугу. У 1939 р. Волинь була приєднана до УРСР після окупації Західної України радянськими військами.

Волинська область розташована на крайньому північному заході України (дод. 1). Утворена 4 грудня 1939 р. Площа – 20,14 тис. кв. км (3,3 % території України). За площею Волинь займає 20 місце серед областей України) і перевищує територію більше ніж 40 держав світу, в тому числі таких, як Ізраїль, Ліван, Сінгапур, Ямайка, Кіпр, Люксембург та ін. Загальна протяжність меж області – 930 км. На півночі вона межує з Брестською областю Республіки Білорусь (протяжність кордону – 205 км). На сході і південному сході область межує з Рівненською (410 км), а на півдні – з Львівською (125 км) областями. На заході по річці Західний Буг проходить державний кордон України з Республікою Польща (протяжність -190 км) [7; 13].

Територія області за конфігурацією є компактною (коефіцієнт компактності – 0,39) і розташована між 50°16' та 51°58' північної широти і 23°36' та 26°07' східної довготи (дод 1).

Область займає західну окраїну Східноєвропейської рівнини і знаходиться на заході рівнинних просторів двох природно-географічних зон України – Полісся і Лісостепу. Волинь займає вигідне для господарської і життєвої діяльності людей фізико-географічне положення, яке визначає особливості природних умов та природно-ресурсного потенціалу краю. Територія має рівнинний рельєф і характеризується порівняно теплим помірно-континентальним кліматом з достатньою кількістю тепла і вологи, наявністю родючих чорноземних ґрунтів на півдні та збіднених дерново-підзолистих ґрунтів у північній частині. Волинь – це край великих лісових масивів, густої мережі річок та озер, найбільших в Україні масивів заболочених земель і луків. Загалом територія не має яскраво виражених природних рубежів і меж, тому природні умови змінюються поступово в усіх напрямках. Це зумовлює зрівноважену динаміку природних процесів.

Природні умови сприяють компактному заселенню території, розвитку сухопутних транспортних зв'язків та інтенсивного сільськогосподарського виробництва, великій господарській освоєності території. Природно-географічне положення в двох природнокліматичних зонах відзначається різницею в рельєфі, геологічній будові, рослинному світі, ландшафтах території і визначає спеціалізацію господарства та особливості структури народногосподарського комплексу області. Рівнинність території виступає сприятливим чинником у будівництві шляхів сполучення, розташуванні та будівництві населених пунктів, промислових об'єктів, розвитку сільського господарства [2].

Один із важливих чинників розвитку і територіальної організації продуктивних сил Волині – це порівняно вигідне суспільно-географічне положення (СГП). Суспільно-географічне положення Волині визначається територіальними, компонентними і композиційними відношеннями, соціально-економічними відносинами і зв'язками області з іншими регіонами та областями України, сусідніми та віддаленими територіями. Перевага СГП області в тому, що вона є складовою частиною України, яка посідає чільне місце в суспільному житті європейського континенту. Розташування Волині в межах Північно-Західного економічного макрорегіону держави на межі різнотипних історико-географічних і етнографічних регіонів, сусідство із густозаселеними і досить розвинутими в промисловому і господарському відношенні територіями, які мало відрізняються поєднанням природних ресурсів і структурою господарства, сприяє тісній взаємодії з ними. Область порівняно близько розташована до основних наукових, культурних та освітніх центрів України, що здійснює позитивний вплив на розвиток її соціальної інфраструктури. При аналізі суспільно-географічного положення розрізняють декілька його видів: соціально-, політико- і економіко-географічне, демографічне та інші види положення. Найважливішим видом серед них є економіко-географічне положення (ЕГП)