Сукупність джерел інформації економічного аналізу. Методика перевірки їхньої достовірності.

Ефективність організації проведення економічного аналізу багато в чому залежить від наявності інформації , її обсягів, можливостей її оперативного отримання, її достовірності.

У перші роки існування економічного аналізу як сфери наукових знань, його головною інформаційною базою був бухгалтерський баланс. І тільки в п’ятдесяті роки, коли аналіз балансу трансформувався в економічний аналіз, він почав відносно широко використовувати дані бухгалтерського, оперативного й статистичного обліку, а також технічну, технологічну інформацію, інформацію про організацію виробництва і праці, навіть дані соціального, психологічного і правового характеру.

Для ефективного управління та прийняття відповідних рішень використовується передовсім економічна інформація як частина соціальної, котра є систематизованим відображенням соціальної дійсності (реальності), життєдіяльності суспільства у відповідних документах.

Сучасний стан обліку в достатній мірі забезпечує потреби економічного аналізу, що розширює можливості останнього щодо своєчасного виявлення багатьох видів резервів виробництва.

В аналізі використовуються:

• планові джерела – усі типи планів, що розробляються на підприємстві, а також нормативні матеріали, кошториси, проектні завдання;

• облікові джерела – усі дані, які є в документах бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, а також усі види звітності, первинна облікова інформація;

• позаоблікові джерела – документи, що регулюють господарську діяльність підприємства.

Відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку інформація має відповідати таким вимогам:

• бути зрозумілою для користувачів за умови, що останні мають необхідний рівень знань з бізнесу, фінансів, економічної діяльності, бухгалтерського обліку, інших економічних дисциплін і заінтересовані у сприйманні цієї інформації.

• інформація має бути потрібною, тобто основною для прийняття рішень користувачами і такою, що дає можливість своєчасно оцінювати минулі, поточні й майбутні події, підтвердити або заперечити їх оцінку, зроблену в минулому. Потрібність бухгалтерської звітності визначається її своєчасністю, змістовністю, порівнянністю, придатністю для прогнозування.

• суттєвість інформації – це, власне, рівень точності інформації що потрапляє до звітності. Цей рівень можна визначити на підставі як кількісних, так і якісних факторів. Найпростішим прикладом застосування кількісного обмеження рівня точності є складання звітності у тис.грн. з одним знаком після коми.

• достовірність інформації передбачає брак у ній суттєвих помилок, упередженості та перекручень, які можуть негативно вплинути на рішення користувачів звітності.

• порівняність інформації означає її придатність для порівнювання діяльності як одного суб’єкта господарювання в різні періоди, так і різних суб’єктів, що, в свою чергу, забезпечить прогнозування тенденцій фінансового розвитку окремих підприємств і економіки в цілому.

Отже, зміст інформації має задовольняти всі, необхідні для прийняття управлінських рішень і регулювання діяльності підприємства, потреби користувачів інформації.

Після проведення аналізу всіх документів і усних повідомлень нескладно буде визначити обсяги потоків інформації в розрізі функції аналітичної роботи.

Органічною складовою аналітичної роботи є перевірка вірогідності джерел інформації. Достовірність аналітичних висновків за результатами проведеного економічного аналізу залежить передовсім від якості звітних матеріалів. Помилки, недоліки, неузгодженості, які іноді мають місце у звітності, можуть негативно і суттєво вплинути на результати аналітичної роботи. У процесі аналітичної роботи можна користуватися тільки об’єктивними, реальними даними.

Об’єктивність інформації забезпечується її періодичним контролюванням (ревізіями), а також установленням відповідальності за перекручування (фальсифікацію) звітності.

Уся сукупність інформаційних джерел підлягає ретельній перевірці за формою і змістом:

• з’ясовують точність арифметичних підрахунків та обчислень,

• відповідність правилам заповнення звітності,

• наявність необхідних підписів,

• узгодження даних у різних формах звітності,

• дотримання термінів подання звітності,

• повноту, якість і техніку проведення інвентаризацій;

• встановлюють відповідність звітних даних сучасному стану підприємства, діяльність якого аналізуються, доброякісність інформаційних джерел.