Первинний огляд постраждалого (abc)
НІ ТАК
Технологія первинного обстеження
До постраждалого при можливості слід підходити з-боку голови. Спершу візуально оцінюється стан пацієнта в цілому (вік, стать, морфологія тіла, мова, колір шкірних покривів, поза, наявність рухів (грудної клітки, кінцівок), міміка, стан очей, видимі ураження травмуючим чинником), робиться первинний висновок про його тяжкість і подальший алгоритм допомоги.
З’ясовується стан притомності за алгоритмом AVPU:
A – Alert (притомний, дає адекватні відповіді на запитання, може виконати усвідомлені дії – на прохання медичного рятувальника);
V – Responds to Verbal stimuli – реагує на голос, точніше на гучний звук біля обох вух;
P– Responds to Pain – реагує на біль (щипок за шкіру в ділянці проекції трапецивидного мяза, лівого грудного м’яза з поворотом на 180о);
U – Unresponsive – непритомний.
Оцінка зовнішніх ознак життєдіяльності одним рятувальником
Якщо є підозра на симуляцію непритомності розкривають 2 і 5 пальцями повіки. Пацієнт, що знаходиться при свідомості, обов’язково напружить м’язи повік і вони піддадуться з напруженням.
Поряд з цим пацієнтам (хворим), які знаходяться в коматозному стані для повноцінної діагностики її степені слід застосовувати шкалу ком Глазго ( див. додаток).
Класифікація розладів свідомості
Ясна свідомість - Повна збереження свідомості, адекватне сприйняття себе і навколишнього оточення.
Оглушення - Часткове пригнічення свідомості, внаслідок чого знижена здатність до активної уваги, мовний контакт збережений, але відповіді уповільнені, односкладові. Почувши мову, відкриває очі, команди виконує правильно, але дещо сповільнено. Підвищена стомлюваність, млявість, деяке збіднення міміки, сонливість. Контроль за функціями тазових органів збережений. Неповністю орієнтований у часі і просторі.
Сопор. Хворий байдужий, очі закриті, мовний контакт неможливий, команди не виконує. Нерухомий або виконує автоматизовані рефлекторні рухи. При нанесенні больових подразнень з'являються спрямовані до вогнища подразнення захисні рухи рукою. Зіничні, корнеальні, сухожильні і періостальні рефлекси як правило збережені. Окулоцефалічний рефлекс негативний. Контроль за функціями тазових органів порушений. Вітальні функції збережені.
Легка кома. Свідомості і самовільних рухів немає, хворі не відповідають на запитання, захисні реакції адекватні, рогівковий і сухожилковий рефлекси і реакція зіниць на світло збережені, але можуть бути знижені, дихання і кровообіг мозку не порушені.
Помірна кома. Відсутні реакції на будь-які зовнішні подразники. У відповідь на дуже сильні больові подразнення з'являються розгинальні або згинальні рухи кінцівок, тонічні судоми з тенденцією до генералізації або горметонія. Захисні рухові реакції некоординовані, можливі психомоторне збудження, автоматизовані жестикуляції. Часто визначається одностороннє порушення м'язового тонусу і рефлексів у паралізованих кінцівках. Черевні рефлекси пригнічені. Сухожильні рефлекси частіше підвищені. З'являються симптоми вторинного стовбурового синдрому. Зіничні рефлекси можуть бути збережені, ковтання різко утруднене, спостерігаються позитивні рефлекси орального автоматизму, двосторонні розгинальні пірамідні рефлекси. Контроль за функціями тазових органів порушений. Відзначається порушення вісцеральних функцій (підвищення артеріального тиску, тахікардія, порушення дихання, підвищення температури тіла).
Глибока кома. Відсутні будь-які реакції на будь-які подразники. Повна відсутність спонтанних рухів, різноманітні зміни м'язового тонусу у вигляді горметонії, м'язової дистонії, дифузного зниження м'язового тонусу і рефлексів. Наявність двосторонніх патологічних рефлексів, захисних рефлексів, випадіння корнеальних рефлексів, звуження зіниць, відсутність їх реакції на світло. Відзначається глибокий розлад вегетативних реакцій, порушення дихання, зниження артеріального тиску, порушення ритму серцевої діяльності.
Позамежна кома. Розвивається двосторонній мідріаз, очні яблука нерухомі. Спостерігаються тотальна арефлексія, дифузна м'язова атонія, грубі розлади функцій життєво важливих органів (розлад ритму і частоти дихання або апное, різка тахікардія).
Діагностика частоти, характеру дихання та кровообігу проводиться впродовж 8-10 секунд (такий короткий термін особливо актуальний у потерпілих, що перебувають в глибокій комі або термінальному стані) і може здійснюватися на тлі візуального враження від загального стану потерпілого як елементу первинного обстеження: наявності супутніх ушкоджень, зміни забарвлення шкірних покровів, температури, вологості, ймовірного відставання частини грудної клітки в акті дихання, підшкірної емфіземи, відкритих проникаючих ран, тощо. Елементами первинного локального обстеження, скажімо, у потерпілих з підозрою на напружений пнемо- (гемо)торакс слід вважати оцінку шийних вен (спадіння чи набухання), положення трахеї (зміщення в здорову сторону). Це обстеження, як правило, передує накладанню шийного комірця, за виключенням об’єктивних критеріїв, які вимагатимуть проведення інтубації трахеї, коли комірець накладається після виконання даної маніпуляції. Водночас, у ряді випадків рання інтубація не є пріоритетною, враховуючи стан потерпілого: наявність механічних ушкоджень верхніх дихальних шляхів, оцінка ступеня дихальної недостатності, показники гемодинаміки, зокрема шокового індексу Альговера, насичення киснем крові, капнографія. В таких випадках можна проводити інгаляцію 100% кисню до вкладання пацієнта на щит. Правильне транспортування та вкладання потерпілого на щит - також один із важливих елементів командної роботи бригади, в першу чергу з метою убезпечення від додаткового травмування потерпілого.
Після оцінки стану притомності слід визначити частоту дихання та пульсу, попередньо забезпечивши прохідність дихальних шляхів (принцип АВС). Забезпечення прохідності дихальних шляхів (air way open) здійснюється за допомогою потрійного прийому П.Сафара, а саме: запрокидування голови (прийом № 1), висування нижньої щелепи донизу і вперед (прийом № 2), відкривання ротової порожнини з її подальшою ревізією (прийом № 3).