3. Застосування порівняльно-історичного методу обумовлено абсолютним характером мовного знака, тобто відсутністю природного зв'язку між звучанням слова і його значенням.

Російське вовк, литовське vitkas, англійське wulf, німецьке Wolf, скр. Vrkah свідчать про матеріальну близькість порівнюваних мов, але нічого не говорять, чому дане явище об'єктивної дійсності (вовк) виражається тим або іншим звуковим комплексом.

У результаті мовних змін слово перетворюється не тільки зовні, але і внутрішньо, коли змінюється не тільки фонетичну структуру слова, але й його зміст, його значення.

Так, наприклад, етапи семантичного зміни слова рамен можуть бути представлені у вигляді: рілля ® рілля, поросла лісом ® ліс на покинутій ріллі - ліс. Аналогічно явище мало місце зі словом коровай: резень шматок ® шматок їжі ® шматок хліба ® хліб ® круглий хліб.

А ось як змінилося слово Іван, яке походить від старовинного іудейського імені Йехоханан на різних мовах:

по греческовізантійскі - Іоаннес

по-німецьки - Йоганн

по-фінськи і по естонськи - Юхан

по-іспанськи - Хуан

по-італійськи - Джованні

по-англійськи - Джон

по-російськи - Іван

по-польськи - Ян

по-французьки - Жанн

по-грузинськи - Іване

по-вірменськи - Ованес

по-португальськи - Жоан

по-болгарськи - Він.

От і вгадайте, що Йехоханан, ім'я, що містить дев'ять звуків, у тому числі чотири голосних, збігається з французьким Жаном, що складається всього з двох звуків, серед яких голосний лише один (та й той "носової") або з болгарським Він.

Простежимо історію ще одного, теж вийшов зі Сходу, імені - Йосип. Там воно звучало як Йосеф. У Греції це Йосеф стало Йосипом: у греків не було двох письмових знаків для ї і і, а древній знак е., ця, за наступні століття в грецькому стіл вимовлятися як і, іта. У такому вигляді це ім'я Йосип і було греками передано іншим народам. Ось що з ним сталося в європейських і ближнім з ними мовами:

з греко-візантійськи - Йосип

по-німецьки - Йозеф

по-іспанськи - Хосе

по-італійськи - Джузеппе

по-англійськи - Джозеф

по-російськи - Осип

по-польськи - Йузеф (Юзеф)

по-турецьки - Йусуф (Юсуф)

по-французьки - Жозеф

по-португальськи - Жузе.

І ось на місці йота ми маємо, теж в обох випадках, у німецькій мові й, в іспанському х, в англійській і італійській дж, у французів і португальців ж.

Коли ці заміни стали перевіряти на інших іменах, результат незмінно залишався тим же самим. Мабуть справа не в простій випадковості, а в якомусь законі: він діє в цих мовах, змушуючи їх у всіх випадках однаково міняти походять з інших слів однакові звуки. Така ж закономірність простежується і з іншими словами (загальними іменниками). Французьке слово juri (журі), іспанське jurar (хурар, присягати), італійське джуре - право, англійське judge (Джадж, суддя, експерт). (2, 5, 15, 16).

Отже, у зміні цих слів, як вже говорилося вище, простежується певна закономірність. Ця закономірність вже проявляється в наявності окремих типів і загальних причин семантичних змін.

Особливо яскраво подібність семантичних типів проявляється у самому процесі формування слів. Наприклад, дуже багато слів із значенням борошно представляють собою освіти від дієслів, що позначають молоти, товкти, роздрібнювати.

російське - молоти,

- Помел

сербохорватської - мліти, молоти

- Млево, размолоченное зерно

литовське - malti [мальтіт] молоти

- Miltai [мілтай] борошно

німецьке - mahlen [ма: льон] молоти

- Mahlen - помел,

- Mehl [ме: ль] борошно

ін індійське - pinasti [пінасті] дробить, товче

- Pistam [пистии] борошно

Таких рядів можна навести безліч. Їх називають семантичними рядами, аналіз яких дозволяє внести деякі елементи системності в таку важку область етимологічного дослідження, який є вивчення значень слова (2, 12, 11).