3. Позавиробничі складові економічної безпеки

Позавиробничі складові економічної безпеки – це ринкова, інтерфейсна та інформаційна складова. Ринкова складова економічної безпеки відображає ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які складаються в ринковому середовищі. Про ослаблення ринкової безпеки свідчать:

• зменшення частки ринку, займаної підприємством;

• ослаблення конкурентних позицій і здатності протидіяти конкурентному тиску;

• зниження адаптаційних можливостей підприємства до змін на ринку, відставання від вимог ринку і т.д.

За цю складову економічної безпеки підприємства повинна відповідати служба маркетингу.

Оцінку рівня ринкової безпеки можна виконати на основі відомого підходу (Ильяшенко та ін., 2000), трохи видозмінивши його.

Суть підходу полягає в оцінці ступеня відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім (що генерується ринковим середовищем). Характеристики ринкового середовища й характеристики підприємства, як і в методі SWOT-аналізу (Томпсон, 1998), ділять на дві групи. Для зовнішнього середовища - можливості й погрози, для підприємства - сильні й слабкі сторони діяльності.

Вплив кожної з характеристик (як зовнішнього середовища, так і внутрішнього) на ринкову безпеку підприємства оцінюють за допомогою коефіцієнтів упевненості, які вимірюються за шкалою від -1 до +1. Кожна з характеристик розглядається як свідоцтво наявності або відсутності погрози ринкової безпеки підприємства. При цьому можливості й сильні сторони оцінюють від 0 до +1, а погрози й слабкі сторони - від 0 до -1. Значення коефіцієнта впевненості відображає ступінь упевненості в тому, що вимірювана ним характеристика збільшує (+) або зменшує (-) ступінь ринкової безпеки підприємства.

Значення коефіцієнтів упевненості характеристик визначають на підставі минулого досвіду або експертним методом (експертами можуть бути керівники й провідні спеціалісти підприємства). Отримані оцінки послідовно комбінують (до отриманої підсумкової оцінки характеристик додають оцінку наступної характеристики й т.д.) за правилами

Ко=К₁+К₂( 1-К₁), якщо К₁>0 і К₂>0; (7.11)

Ко=-(К₁+К₂(1-К₁)), якщо К₁<0 і К₂<0;

якщо К₁ і К₂ мають різні знаки

Інтегральну оцінку всього комплексу характеристик порівнюють із таблицею прийняття рішень (табл.7.2) і роблять висновок про рівень ринкової безпеки підприємства. Необхідно відзначити, що при оцінці можуть виділятися й розглядаються як характеристики зовнішнього середовища й самого підприємства, які характеризують його реальну діяльність, так і ті, які характеризують потенційні варіанти його розвитку. Відповідно провадиться оцінка: реального (наявного) рівня ринкової безпеки; потенційного, який буде досягнуто, якщо підприємство реалізує розглянутий варіант розвитку.

Таблиця 7.2 - Таблиця оцінки рівня ринкової безпеки

Значення інтегральної оцінки	Висновок про рівень ринкової безпеки
Ко-0,8	Криза
-0,8 Ко-0,6	Критичний рівень безпеки
-0,6 Ко-0,3	Передкритичний стан
-0,3 Ко+0,3	Ситуація невизначеності
+0,3  Ко+0,6	Нестійкий стан
+0,6  Ко+0,8	Нормальний рівень безпеки
Ко  +0,8	Абсолютна безпека

Інтерфейсна складова взаємодії з економічними контрагентами. Погрозу економічній безпеці підприємства становлять також можливі непередбачені зміни умов взаємодії (аж до розриву відносин) з економічними контрагентами: постачальниками, торговельними й збутовими посередниками, інвесторами, споживачами й т.д. Відповідальність за дану складову економічної безпеки несе служба маркетингу.

Екологічна складова. Негативні впливи на економічну безпеку, що належать до даної складової:

- погроза здоров'ю працівників підприємства;

- втрата прибутку внаслідок високого рівня екологічних штрафів і платежів;

- зниження конкурентоспроможності підприємства й виробленої продукції;

- підрив іміджу підприємства.

Протидією повинна займатися служба екологічної безпеки (контроль екологічності й екологізація всіх сторін діяльності підприємства).

Рівень екологічної безпеки підприємства може бути визначений як середнє рівнів окремих його факторів: пошкодження ландшафту, енергетичне забруднення середовища, утворення смітників відходів виробництва, забруднення водного й повітряного середовища (Онищенко, 1996).

Для цього спочатку розраховують середній рівень деструктивного впливу по окремим складовим:

(7.12)

де S – площа території, використовувана підприємством; S_л – площа ушкоджень ландшафту; S_э – площа енергетично забрудненої території; S_св – площа, зайнята під смітники; Z_вд – фактична концентрація забруднюючих речовин у воді; Z_пр.вд - гранично допустима концентрація забруднювальних речовин у воді; Z_вз - фактична концентрація забруднювальних речовин у повітрі; Z_пр.вз - гранично допустима концентрація забруднювальних речовин у повітрі; k_л – коефіцієнт, що враховує ступінь пошкодження ландшафту; k_э – коефіцієнт, що враховує інтенсивність енергетичного забруднення; k_св – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у відходах; k_вд – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у воді; k_вз – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у повітрі.

Рівень безпеки може бути визначений у такий спосіб:

Уд._в = 0 – абсолютна екологічна безпека;

Уд._в  0,25 – нормальна екологічна безпека;

0,25  Уд._в  0,50 - нестійкий екологічний стан;

0,50  Уд._в  0,75 – критичний рівень екологічної безпеки;

Уд._в  0,75 – екологічна криза.

Інформаційна складова. Рівень даної складової економічної безпеки визначається використанням неповної, неточної й суперечливої інформації у процесі прийняття управлінських рішень.

Протидією повинна займатися інформаційно-аналітична служба спільно зі службою охорони (аналіз вірогідності вхідної інформації, збір, накопичення, систематизація й зберігання інформації, захист інформації від несанкціонованого доступу, підтримка зв'язків з діловими партнерами й широкими верствами громадськості).

Як показники рівня інформаційної безпеки можуть бути використані наступні коефіцієнти:

- коефіцієнт повноти інформації (К_пл), що розраховується як відношення обсягу інформації, наявної в розпорядженні особи, що приймає рішення (ОПР), і обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;

- коефіцієнт точності інформації (К_т), що розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної в розпорядженні ОПР інформації;

- коефіцієнт суперечливості інформації (К_пр), що розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.

Примітка

Обсяг інформації може бути розрахований на сторінках формату А4, кількості символів тексту, Кбайт, Мбайт і т.п.

Рівень інформаційної безпеки може бути визначений на основі значень добутку трьох згаданих коефіцієнтів:

К_и = К_плК_тК_пр. (7.13)

При цьому якщо:

К_и  0,7 – рівень безпеки високий;

0,3  К_и  0,7 – рівень безпеки середній;

К_и  0,3 – рівень безпеки низький.