Взаємодія педагогів і вихованців у закладах освіти, під час якої реалізуються цілі освіти і виховання, утворює педагогічний (навчально-виховний) процес.

Педагогічний процес (лат. processus - просування вперед) - спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і вихованців, метою якої є вирішення освітніх проблем і розвиток особистості

Поняття "навчально-виховний процес" позначає сукупність навчальних занять безпосередньо в навчальному закладі та виховної роботи за межами класу, яку здійснюють педагогічний та учнівський колективи за єдиним планом.

Організація педагогічного процесу потребує цілісного підходу в колективному вирішенні завдань освіти і виховання на кожному навчальному занятті, супроводження навчальної діяльності різноманітною позаурочною роботою, умілого поєднання зусиль педагогічного колективу з учнівським самоврядуванням, налагодження зв'язків із сім'єю, громадськістю, церквою тощо.

Педагогічний процес (лат. processus - просування вперед) - спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і вихованців, метою якої є вирішення освітніх проблем і розвиток особистості.

1. Суть педагогічного процесу

Термін процес (від лат. processus - просування) означає рух уперед, послідовну зміну станів, стадій розвитку; сукупність послідовних дій з метою досягнення якогось результату. Словосполучення педагогічний процес означає виховний рух, проходження, просування вперед.

Хто ж рухається в педагогічному процесі? Педагог ставить завдання виховання і прагне їх реалізувати. Вихованець, сприймаючи виховний вплив, проявляє власну активність, впливає на педагога й самого себе. Взаємна активність вихователів і вихованців у педагогіці позначається термінами педагогічна взаємодія, педагогічне співробітництво, педагогічне партнерство. Взаємодія - це своєрідне втілення зв'язків, взаємин між людьми, котрі, вирішуючи спільні завдання, взаємовпливають, доповнюють один одного і досягають успіху в розв'язанні поставлених завдань. Природно, що змін зазнають і суб'єкти, і ті об'єкти, на які спрямована взаємодія. Разом - означає не сумарно, а взаємодоповнюючи.

Педагогічний процес - це динамічна взаємодія вихователів і вихованців, спрямована на досягнення поставленої виховної мети.

Педагогічна взаємодія своєрідна; ЇЇ зміст та способи визначаються завданнями виховання і навчання людей. Завдання заздалегідь передбачають зміну стану, перетворення властивостей і якостей вихованців. Тому можна констатувати, що педагогічний процес є процесом, у якому соціальні ідеї перетворюються в якості особистості.

У педагогічній практиці та педагогічній літературі попередніх років вживається поняття "навчально-виховний процес". В основному терміни "навчально-виховний процес" і "педагогічний процес" тотожні. Однак, поняття "навчально-виховний процес не відображає, як показали дослідження П. Ф. Каптерева, А . П. Пінкевича, Ю. К. Бабанського, М. М. Скаткіна та інших педагогів, усієї складності процесу і, найперше, його найважливіших рис - цілісності та спільності. Головна ж суть педагогічного процесу - єдність навчання, виховання та розвитку на основі цілісності й спільності.

1.2. Логіка і методика педагогічних досліджень

Сутність і особливості наукових досліджень у педагогіці

Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень.

Наукове дослідження - особлива форма процесу пізнання, систематичне, цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовують засоби і методи науки, що завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт.

У педагогіці використовують фундаментальні дослідження (покликані розкрити сутність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, науково обґрунтувати їх) та прикладні дослідження (охоплюють безпосередньо пов'язані з практикою питання).

В Україні фундаментальні теоретичні педагогічні дослідження здійснюють науково-дослідні інститути, об'єднані в Академію педагогічних наук України, прикладні - науково-методичні центри вищої, середньої, професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України та ін.

Дослідження педагогічних явищ і процесів мають враховувати такі їх характерні особливості: а) неоднозначність їх перебігу (результати навчання, розвитку і виховання залежать від одночасного впливу багатьох чинників); 6) неповторність педагогічних процесів (під час повторного дослідження педагог має справу вже з іншим "матеріалом", навіть попередні умови не вдається зберегти); в) участь у педагогічних процесах людей усіх вікових категорій (тому експерименти, що суперечать моральності й етичним нормам, заборонені); г) об'єктивні висновки у процесі дослідження можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій, узагальненій формі.

Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань, покликаних сприяти удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей, ефективному та якісному вирішенню конкретних навчально-виховних завдань.

Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким вимогам, як суспільна актуальність, наукова новизна, теоретична і практична значущість, наукова об'єктивність і достовірність, доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності, з'ясування міри, меж і умов ефективного використання отриманих результатів.

Попри суттєві зрушення в організації педагогічних досліджень, негативно позначаються на їх розвитку надмірна зосередженість їх в адміністративному центрі, недостатня мобільність вітчизняної дослідницької системи, відчутна ізольованість її від зарубіжної педагогічної науки, слабке матеріально-технічне забезпечення досліджень, недостатнє втілення в педагогічну практику їх результатів.

Національною доктриною розвитку освіти в Україні окреслено стратегічні завдання випереджувальної інноваційної розбудови національної системи освіти і науки як основи розвитку особистості, суспільства, нації, держави. Відповідно до неї Академія педагогічних наук України затвердила "Основні напрями досліджень педагогічних і психологічних наук в Україні", в яких сформульовано актуальні проблеми педагогіки і психології, що потребують дослідження. У них ідеться про необхідність досліджень з методології, філософії з метою подальшого уточнення цілей та ідеалів освіти, її зміст, що є основою формування типу культури суспільства, нової української політичної нації.

Актуальними є дослідження теоретико-методологічних проблем виховання, змісту і динаміки цілісного виховного процесу, взаємодії особи, сім'ї, суспільства, навчального закладу. Не менш важливими є дослідження особистісно орієнтованого виховання дітей і молоді в різних соціальних умовах, утвердження цінностей гуманістичної педагогіки, гармонійного формування розумових, моральних і фізичних якостей особистості.

Не втрачає своєї актуальності проблема обґрунтування змісту загальної середньої освіти, розроблення дидактичного і методичного забезпечення його реалізації у 12-річ-ній школі.

Особливої уваги потребують сучасні педагогічні технології, що ґрунтуються на використанні психології, вікової фізіології, соціології та інших наук про людину, нових інформаційних технологій і враховують вікові та індивідуальні особливості учнів.

Пріоритетними є також наукове обґрунтування й конкретизація поняття "якість освіти", принципів і методик вимірювання навчальних досягнень учнів і студентів, порівняльного оцінювання рівня освіти в українській і зарубіжній школах. Відчутною є необхідність вироблення системи об'єктивних критеріїв оцінювання ефективності та якості роботи навчальних закладів різних типів, рівнів акредитації та форм власності, а також управлінської діяльності.

Більшість дослідницьких проблем стосуються дошкільної, загальної середньої, спеціальної, професійної, професійно-технічної та вищої освіти.