Тема 11. Розрахунок режимів різання при точінні. Загальні питання вибору режимів різання.

При призначенні елементів режимів різання враховують характер обробки, тип і розміри інструмента, матеріал його різальної частини, матеріал його різальної частини, матеріал і стан заготованки, тип і стан обладнання.

Елементи режимів різання взагалі встановлюють у такому порядку, що вказаний нижче.

1. Визначення обладнання, схеми різання, напрямку основних діючих рухів, параметрів інструменту.

Наприклад: Верстат: 16К20

Д овжина обробки:

L=Δ + ℓ + y, (мм) ,

різець прохідний

токарний відігнутий

з Т15К6 (Со –6%, ТіС-15%, WC-79%),

φ=45º, φ₁=45º, α=12º,γ=8º

Визначення глибини різання t [мм]: при чорновій обробці призначають максирисьно можливу, при чистовій – в залежності від вимог точності розмірів і шорсткості обробленої деталі. При підрізанні торців t призначається за довідником, при точінні поверхонь – визначається як:

(1) ,

де Dзаг – діаметр заготованки, мм;

dд – діаметр отриманої деталі, мм , при розточуванні:

3. Визначення подавання S [мм/об] за довідником, при чорновій обробці обирають максирисьно можливу величину S, залежно від потужності верстата; при чистовій обробці – в залежності від вимагаємої точності обробки заготованки. За довідником [2] використовують табл.. 11-15, с. 266-269 з урахуванням приміток (для точіння).

4. Визначення швидкості різання V [м/хв] за емпіричними формулами встановленими для кожного виду обробки (див. [2], розд. 4):

(2),

де Сv, m, x, y –коефіцієнт та показники ступіні визначають за таблицями (для точіння - [2], с. 269-270, табл. 17)

Т- період тривкості інструменту до зносу, хв. (при точінні Т=60 хв.);

Кv – поправочний коефіцієнт, що складається з множення ряду конкретних коефіцієнтів, важливішими і загальними для всіх видів обробки є:

Кv = Кмv * Кnv * Кuv, (3),

де Кмv – враховує якість обробляємого матеріалу ([2], табл.1-4),

Кnv – враховує стан поверхні заготованки ([2], табл.5, розд. 4),

Кuv – враховує якість інструментального матеріалу ([2], табл.6, розд. 4).

5.Визначення дійсної частоти обертання n_д , та дійсної швидкості різання Vд:

, (4), де

n – розрахункова частота обертання шпинделя, [об/хв], або [хв^-1];

Dmax - максирисьний діаметр заготованки, мм;

n_д – визначається за паспортом верстата, з наданого ряду частот найближча менша,

, (5) .

6. Визначення сили різання, тобто головної її складової Pz [H] враховує вплив різних факторів для кожного виду обробки конкретно. Для точіння:

Р x,y,z = 10Ср * t^х * S^у * Vдⁿ , (6)

де, Ср, x, y, z, n – показники ступіні і коефіцієнт визначаються з таблиць (для [2] – розд. 4, табл. 22),

Кр – поправочний коефіцієнт представляє собою множення ряду коефіцієнтів, що враховують фактичні умови різання ([2], розд. 4. табл.. 9, 10, 23), Кр = Кмр * Kφp * Kγp * Кλp *Krр.

7. Визначення потужності різання, що витрачається при обробці Nр [кВт], та обертаючого моменту Мкр [Нм], (при необхідності) залежить від виду обробки. Для точіння:

, (7).

8. Можливість обробки визначають, використовуючи паспорт верстата, за яким визначають потужність верстата N верст. [кВт], коефіцієнт корисної дії – η, розраховують потужність, яку можливо отримати на шпинделі:

N шп. = N верст. * η, (8)

Умова, необхідна для можливої обробки:

N р ≤ N шп (9).

В цьому пункті роблять висновок про можливість обробки даної заготованки на обладнані даної потужності.

Наприклад: обробка даної поверхні на верстаті 16К20 при потужності N р можлива (не можлива).

9. Визначення основного часу обробки:

[хв], (10),

де і – число робочих ходів, як що не можлива однопрохідна обробка при великому припуску t.