3. Етика укладення угоди про надання правової допомоги. Відносини адвоката з клієнтом.

Прийняття доручення - укладення угоди з клієнтом на ведення справи - це важлива і відповідальна процедура. Закон України «Про адвокатуру» (ст. 7) позбавляє адвоката права «...відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного», за винятком випадків чітко передбачених у ст. 41 Правил адвокатської етики. Тому, укладаючи угоду на ведення справи, адвокат зобов'язаний ретельно зважити свої можливості: усвідомити характер, обсяг і можливу тривалість роботи, з'ясувати специфіку справи і тверезо зважити свої пізнання в цій сфері, уточнити позицію й особистість обвинувачуваного, характер побажань клієнтів, а деколи і передісторію справи (наприклад, якщо перед тим був залучений інший адвокат). Слід перевірити чи прийняття доручення не порушить принципи конфіденційності, законності, прав інших адвокатів, права клієнта на свободу і виборі адвокатів та інше, що детально регулюється Правилами адвокатської етики. Не досить зважений підхід до прийняття доручення приховує у собі чимало можливих ускладнень, а нерідко і неприємностей.

Правила адвокатської етики містять детальні вимоги до форми та змісту угоди про надання правової допомоги (ст.ст.16-17), але крім того, містить і положення про дотримання принципу компетентності, добросовісності та законності на цьому етапі його роботи. Приймаючи доручення на надання правової допомоги (ст.18 Правил), адвокат повинен зважити свої можливості по його виконанню і зобов'язаний відмовитись від прийняття доручення, якщо є розумно достатні підстави вважати, що стосовно даного доручення норми цих Правил, в яких втілений принцип компетентності, не можуть бути адвокатом дотримані. У випадку, коли для досягнення рівня компетентності, необхідного для належного виконання доручення, адвокату потрібна спеціальна підготовка, то виходить за межі звичайної підготовки до справи і вимагає значного часу через відсутність у адвоката спеціальних знань законодавства, що підлягає застосуванню в даному випадку, або досвіду ведення відповідної категорії справ, адвокат зобов'язаний до укладення угоди з клієнтом попередити його про необхідність такої підготовки.

Адвокат не повинен приймати доручення на надання правової допомоги, якщо він через обсяг зайнятості не зможе забезпечити розумно необхідну сумлінність виконання доручення, досконалість, ретельність підготовки, оперативність при виконанні доручення, окрім випадків, коли відмова від прийняття доручення в конкретній ситуації може призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів клієнта, або коли клієнт дає згоду на запропоновані йому строки виконання доручення, якщо відстрочка об'єктивно не повинна суттєво позначитись на можливості належного виконання доручення. В будь-якому випадку до укладення угоди з клієнтом адвокат зобов'язаний попередити клієнта про складнощі і можливі негативні наслідки для результату виконання доручення, пов'язані з обсягом зайнятості цього адвоката.

До підписання угоди про надання правової допомоги у справі, що підлягає судовому розгляду, адвокат повинен з'ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта.

Адвокату забороняється (ст.22 Правил) приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними, адвокат повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату. Якщо і при цьому не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов'язаний відмовитись від укладення з клієнтом угоди.

Взаємини адвоката з клієнтом повинні будуватися на офіційній основі і ні в якому разі не переростати в дружбу та інші «близькі відносини», у будь-якому на період ведення справи. У середовищі адвокатів прижилося прислів'я: клієнт - твій потенційний ворог. Ця «істина» справедлива для ситуацій, коли між адвокатом і клієнтом установлюються «нестатутні» відносини, що припускають не передбачені законом взаєморозрахунки, необгрунтовані запевнення і обіцянки. Тому ст. 18 Правил говорить, що адвокат не повинен приймати доручення на виконання дій, що виходять за межі його професійних прав та обов'язків. Трапляються ситуації, коли клієнт, раніше благав про допомогу, раптом без видимих причин перетворюється в злісного і непримиренного ворога. Найгостріші конфлікти між адвокатом і його клієнтами виникають на ґрунті незадоволення наслідком справи. Особливу гостроту вони приймають, коли адвокат за укладення угоди чи в процесі подальшого спілкування з клієнтами мав необережність дати будь-яке запевнення, безпідставно вселити надію клієнтам або не чітко висловити свої припущення.

Наприклад, Після оголошення досить суворого вироку у кримінальній справі про великі крадіжки і грабежі державного майна на одного з адвокатів надійшла в прокуратуру області вкрай злісна й агресивна скарга - засуджений обвинувачував адвоката в тім, що той шляхом обману виманив у його дружини 8 тис. крб.

Почалося розслідування, внаслідок якого з'ясувалося, що під час укладення угоди дружина підсудного запитала в адвоката чи потрібно відшкодовувати заподіяний збиток, оскільки слідчий стверджує, що «тоді менше дадуть». Адвокат пояснив клієнтці, що відповідно до закону суд при призначенні покарання враховує прагнення підсудного до відшкодування заподіяного збитку. Обмежившись абстрактним роз'ясненням закону, адвокат надав клієнтці можливість самостійно вирішувати питання про відшкодування заподіяних злочином збитків, не подумавши однак про можливі наслідки такого кроку. Дружина підсудного невірно зрозумівши відповідь адвоката , внесла в касу підприємства, де була зроблена крадіжка, 8 тис. крб. Суд не надав цьому факту великого значення і засудив винного до десяти років позбавлення волі. Тоді засуджений усю свою злість на адвоката виклав у скарзі на ім'я прокурора області, звинувативши захисника у присвоєнні 8 тис. крб.