5. Стадії вчинення злочину

Стадії вчинення злочину — певні етапи го­тування і здійснення навмисного злочину, що різняться характером дій на кожному етапі. Відомі три стадії вчинення злочину: готування до злочину; замах на злочин; закінчений злочин.

Закінчений злочин має місце тоді, коли наявні всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину мо­же здійснюватися будь-яким способом. Це купівля, обмін або викрадення засобів чи знарядь для вчинення злочину; вико­ристання предметів побуту, підготовка транспортних засобів, добування спеціальних предметів (маски, бронежилета), під­робка документів тощо.

Пристосування засобів для вчинення злочину може бути пов’язано з їх технічним удосконаленням (наприклад, пере­творення мисливської рушниці на обріз) або їх виготовлен­ням (наприклад, виготовлення фінського ножа для вчинення розбійного нападу, кліше для виготовлення фіктивних гро­шових знаків).

Під іншим умисним створенням умов для вчинення злочину розуміють будь-які дії, що полегшують можливість виконан­ня наступних дій, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину. Це підшукування співучасників злочину шляхом їх вербування, запрошення, набору, замовлення виконавця (ви­конавців). Це може бути і змова двох або більше осіб на вчи­нення одного чи кількох злочинів, завчасне усунення пере­шкод і можливих труднощів, які можуть завадити вчиненню злочину (відключення сигналізації, телефонного зв’язку або освітлення, підкуп охоронника об’єкта). Створення умов для вчинення злочину може виявитися у збиранні необхідних ві­домостей про зручний час для вчинення злочину, в обстежен­ні місця здійснення обумовленого злочину, перебування зло­чинця у засаді, з якої можна вчинити “успішний” напад на свою жертву, тощо.

Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

У теорії кримінального права залежно від характеру при­чин, з яких злочинний наслідок не настав, прийнято розріз­няти закінчений і незакінчений замах на злочин.

Закінченим визнається такий замах, при якому, незва­жаючи на виконання винною особою всього того, що вона вважала за необхідне вчинити, злочинні наслідки не настали.

Незакінченим вважається такий замах, при якому винна особа не досягла злочинної мети внаслідок того, що не встиг­ла чи не змогла виконати все те, що вважала за потрібне для здійснення такої мети.

Наука кримінального права користується також поняттям “непридатний замах”, який поділяється на два види: а) замах на непридатний об’єкт і б) замах на злочин з непридатними засобами. Зазначимо, що обидва ці види непридатного замаху є разом з тим різновидами фактичної помилки винної особи.

Замах на непридатний об’єкт являє собою посягання на об’єкт, який не має тих властивостей, що малися на увазі при вчиненні злочину. Замах на злочин з непридатними засобами має місце тоді, коли суб’єкт застосував під час вчинення злочину такі засоби, які не відповідають бажаному призначенню і за своїми об’єк­тивними властивостями не здатні привести до злочинного на­слідку.

Добровільною відмовою від доведення злочину до кінця є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.