4. Система оподаткування та її значення

Система оподаткування — сукупність по­датків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів, що справляються в установленому порядку.

Суттєвими умовами оподаткування, що характеризують податкову систему є:

• порядок встановлення і введення в дію податків;

• види податків;

• права та обов’язки платників податків;

• порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

• відповідальність учасників податкових відносин.

Ці питання регулюються Законом України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. Згідно з цим Законом установлення і скасування по­датків до бюджетів і до державних цільових фондів здійснюється Верховною Радою України, а також — у межах, установлених цим Законом, іншими зако­нами України про оподаткування, — Верховною Ра­дою Автономної Республіки Крим, сільськими, се­лищними, міськими радами. Верховна Рада Авто­номної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати додаткові пільги з оподаткування в межах сум, що надходять до їхніх бюджетів.

Ставки, механізм справляння податків і пільги з оподаткування визначаються тільки законодавчими актами про оподаткування. Зміни й доповнення до вказаного вище Закону, інших законодавчих актів про оподаткування стосовно пільг, ставок податків, механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності від початку нового бюджетного року.

Податкова система України базується на принци­пах: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов'язковості; рівнозначності й пропорційності; рівності, не­допущення будь-яких проявів податкової дискримі­нації; соціальної справедливості; стабільності; еко­номічної обґрунтованості; рівномірності сплати; компетенції; єдиного підходу й доступності.

5. Поняття податку

Податок, мито, збір - це обов'язкові вне­ски до бюджету відповідного рівня або державного ці­льового фонду, які здійснюються платниками в порядку й на умовах, визначених законодавчими актами. Податки сплачуються в певно­му розмірі та в чітко визначені строки.

До основних ознак податку належать:

• безповоротність – повернення податку можливе тільки у разі його переплати, або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку;

• примусовість та обов'язковість, відсутність у платника вибору (платити чи не платити) і вста­новлення відповідальності за ухилення від спла­ти податку;

• безоплатність, тобто спрямованість коштів від платника до держави, відсутність зустрічних зо­бов'язань із боку держави;

• безумовність, сплата податку без виконання будь-яких дій із боку держави;

• нецільовий характер, відсутність чітких вказі­вок щодо напрямків використання надходжень від певного податку;

• розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів і державними цільови­ми фондами;

Законодавство України про оподаткування не ви­значає різниці між податком, збором (обов'язковим платежем) і митом. Воно засноване на єдності їхніх основних ознак (обов'язковість сплати, примусовий характер, здійснення контролю за їх надходженням із боку єдиного органу — державної податкової адмі­ністрації).

Однак, поряд із спільними ознаками, між ними існують і певні відмінності. Податки, на відміну від зборів та інших обов'язкових платежів, мають го­ловне значення для формування бюджету, оскільки вони забезпечують 80% надходжень до його дохідної частини. Мета податків — задоволення потреб дер­жави, тоді як збори і мито спрямовані на задоволен­ня потреб або видатків окремих установ. Податки являють собою безумовні платежі, тоді як збори чи мито сплачуються у зв'язку з наданням платникові послуги з боку державної установи, що виконує свої владні повноваження. Збори і мито здебільшого мають разовий характер, тоді як податки сплачую­ться з певною періодичністю.

Різниця між збором і митом полягає в тому, що збір є платежем за надання права брати участь у чомусь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об’єкти (право брати участь у бігах на іподромі, користуватись автомобільними дорогами тощо), а ми­то — стягується за здійснення на користь платника дій і видачу документів, які мають юридичне значення (перевезення товарів через митний кордон, подання позову до суду).