3. Податкова політика в Україні: загальна характеристика

Податкова політика — це діяльність орга­нів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів; далі — податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподат­кування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування. По­даткова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави.

Загальні засади податкової політики викладено в "Основних положеннях податкової політики в Ук­раїні", затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. Згідно з "Основними положеннями..." система оподаткування в Україні має будуватися на засадах:

• стимулювання підприємницької виробничої ді­яльності та інвестиційної активності — введен­ня пільг щодо оподаткування прибутку (дохо­ду), спрямованого на розвиток виробництва;

• обов'язковості — впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі досто­вірних даних про об'єкти оподаткування за звіт­ний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначності й пропорційності — справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рів­них податків на рівні прибутки і пропорційно більших податків на більші доходи;

• рівності, недопущення будь-яких проявів подат­кової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридич­них і фізичних осіб, включно з нерезидентами) у визначенні обов'язків щодо сплати податків;

• соціальної справедливості — забезпечення соціа­льної підтримки малозабезпечених верств населення через запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які от­римують високі та надвисокі доходи;

• стабільності — забезпечення незмінності подат­ків та їх ставок, а також податкових пільг про­тягом бюджетного року;

• економічної обґрунтованості — встановлення податків на підставі показників розвитку націо­нальної економіки та фінансових можливостей, з огляду на необхідність досягнення збалансова­ності витрат бюджету з його доходами;

• рівномірності сплати — встановлення строків податків із метою забезпечення своєчасного над­ходження коштів до бюджету для фінансування видатків;

• компетенції — встановлення і скасування подат­ків, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до чинного законодавства про оподат­кування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами;

• єдиного підходу до розроблення податкових за­конів з обов'язковим визначенням платника по­датку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку, строків і порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

• доступності податкового законодавства для платників податків.

Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх прин­ципи податкової політики забезпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринко­вих відносин.