2. Бюджет і бюджетна система

21 червня 2001 року Верховна Рада України прийняла Бюджетний кодекс України, який складається із загальної та особливої частини, 6 розділів, 18 глав і 125 статей. Бюджетним кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Бюджет являє собою план формування та використання фінансо­вих ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійсню­ються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевого само­врядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система України – сукупність державного та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. Зведений бюджет України складається з сукупності всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи Украї­ни. Він використовується для аналізу й визначення засад державного регулювання соціально-економіч­ного розвитку України.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюд­жети.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет і бюджети районів і міст республіканського підпорядкування, бюджет облас­ті — обласний бюджет і бюджети районів і міст об­ласного підпорядкування, бюджет району — район­ний бюджет, бюджети міст районного підпорядку­вання, селищні та сільські бюджети. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет і бюджети районів, що входять до його складу.

Бюджетна система України базується на принципах:

• єдності бюджетної системи – єдність забезпечується єдиними правовою базою, грошовою системою, бюджетною класифікацією тощо;

• збалансованості – повноваження та здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

• самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними щодо утворення, формування та використання коштів відповідного бюджету;

• повноти – до складу бюджетів включаються всі надходження та витрати;

• обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави;

• ефективності – при складанні та використанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

• субсидіарності – розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних коштів до споживача;

• цільового використання коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

• справедливості і неупередженості – справедливий і неупереджений розподіл суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

• публічності і прозорості – Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідними радами;

• відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затверджен­ням бюджетів, їх виконанням і контролем за виконан­ням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Стадіями бюджетного процесу визнаються:

1. складання проектів бюджетів;

2. розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3. виконання бюджету, в т. ч. у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4. підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Державний бюджет України затверджується що­річно Верховною Радою України на період із 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше ніж 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради Ук­раїни проект Закону "Про Державний бюджет Ук­раїни" на наступний рік. Разом із проектом подаєть­ся доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Закон "Про Державний бюджет Ук­раїни" приймається Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому.

Регулярні звіти про доходи й видатки Державно­го бюджету України оприлюднюються в засобах ма­сової інформації.

Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.

Бюджет Автономної Республі­ки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети затверджуються Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим та від­повідними місцевими радами.

Бюджетний рік розпочинається 1 січня і закін­чується 31 грудня.

Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу доходів, видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників здійснюється бюджетна класифікація.

Бюджетна класифікація — єдине систематизова­не згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою тощо відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України і затвер­джується Верховною Радою України.

Бюджетна класифікація має такі складові:

• класифікація доходів бюджету;

• класифікація видатків;

• класифікація фінансування бюджету;

• класифікація боргу.

Правила складання і виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, за­тверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доходи й видатки бюджетів по­винні повністю в них відображатися. Їх взаємозалік і компенсація забороняються, крім винятків, уста­новлених у законах України. Передача бюджетних коштів з одного бюджету до іншого того самого рів­ня забороняється.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок надхо­джень від сплати фізичними та юридичними особа­ми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, установлених законодавством України. Доходи бюджетів України поді­ляються на доходи Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Кошти Державного бюджету України витрачаю­ться лише на цілі та в межах, затверджених Зако­ном України "Про Державний бюджет України". Кошти республіканського бюджету Автономної Рес­публіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються ли­ше на цілі та в межах, затверджених відповідно Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим, місце­вими радами. До Державного бюджету України не включаються видатки, не пе­редбачені законами України.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підпри­ємств, установ, організацій та органів, яка діє на по­чаток бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та ін­ших заходів, що не належать до видатків розвитку.

У складі поточних видатків вирізняються видат­ки бюджету, зумовлені зростанням мережі переліче­них вище об'єктів із зазначенням усіх чинників, що вплинули на обсяг видатків. Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, як-от: фінансування ка­пітальних вкладень виробничого й невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.