Література

1. Водний кодекс України.

2. Земельний кодекс України.

3. Кодекс про надра України.

4. Лісовий кодекс України.

5. Повітряний кодекс України.

6. Аграрне право України / За ред. В.З. Янчука. – К., 2000.

7. Баб’як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України. – К., 2000.

8. Ковтун М.Г. Земельне право. – К., 2001.

9. Малишко М.І. Екологічне право України. – К., 2001.

Глава X. Основи фінансового права україни

1. Фінансове право України: поняття і предмет правового регулювання

Предмет фінансового права – це сукупність суспільних відносин, які складаються у сфері фінансової діяльності держави та її місцевих утворень. Ця діяльність являє собою процес планомірного утворення, розподілу, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують виконання державою своїх завдань і функцій. У цих відносинах завжди виявляється владно-організуюча роль держави у розподілі і перерозподілі національного доходу, тому вони мають владно-грошовий характер. У фінансових відносинах інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями. Слід розрізняти фінансові та цивільно-правові відносини, які мають владно-майновий характер. На­приклад, відносини державних ощадкас і громадян, які здають грошові вклади на зберігання, мають ци­вільно-правовий характер, а не фінансовий.

Важливими рисами, що характеризують предмет фінансового права є:

1. ці відносини існують у сфері публічної фінансової діяльності з метою утворення необхідних суспільству грошових фондів, тобто мають організаційний характер;

2. у цих відносинах беруть участь уповноважені державою органи, наділені відповідними владними повноваженнями ( фінансовою компетенцією) стосовно інших суб’єктів, тобто вони мають владний характер;

3. ці відносини мають грошовий характер, тобто об’єктом є гроші або грошові зобов’язання, пов’язані з утворенням і використанням грошових фондів.

Предмет регулювання фінансового права станов­лять: бюджетна система України, порядок розподілу доходів і видатків між її ланками; порядок готуван­ня, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; система оподатку­вання, види, розміри і строки сплати податків, збо­рів та інших обов'язкових платежів до бюджету; за­сади створення фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; порядок державного фі­нансування та кредитування, утворення й погашен­ня державного внутрішнього і зовнішнього боргу; статус національної валюти, а також статус інозем­них валют на території України; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Фінансово-правові відносини можуть виникати між: державою в цілому та її адміністративно-тери­торіальними утвореннями (Автономною Республі­кою Крим, областями, районами, містами, районами в містах, селищами і селами); центральними та міс­цевими органами виконавчої влади й місцевого са­моврядування; державними фінансовими органами і підприємствами, установами та організаціями; дер­жавними фінансовими органами та населенням.

Ще однією ознакою, яка відрізняє фінансове пра­во від інших галузей, є метод правового регулюван­ня. У фінансовому праві використовується метод владних приписів. Причому, на відміну від конституційних та адміністративних відносин, суб'єкти яких мають певні рамки для вибору форми поведінки, у фінансових відносинах вони мають діяти суворо в межах правових норм. Специфіка методу владних приписів проявляється у самому змісті конкретних правовідносин, в колі органів, уповноважених державою на владні дії. За своїм змістом ці приписи стосуються порядку і розмірів стягнення податків, внесків до бюджету; напрямку використання державних і місцевих грошових фондів тощо.

Фінансове право — сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері зби­рання, розподілу та використання органами держав­ної влади та місцевого самоврядування коштів із ме­тою забезпечення виконання покладених на ці орга­ни завдань і функцій.