5. Правова охорона водних ресурсів та порядок використання та охорони надр

Водний кодекс України регулює правові від­носини з метою забезпечення збереження, наукового обґрунтування, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмі­чення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їхніх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водовикористання.

Усі води на території України становлять її водний фонд. До водного фонду належать: по­верхневі води — природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) й канали; підземні води та джерела; внутріш­ні морські води й територіальне море.

Води є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води через верховну раду України, Верховну Раду АРК і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, рибальство тощо) безкоштовно, без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них стічних вод. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Воно може бути короткостроковим ( до 3-х років) та довгостроковим (від 3-х до 25 років).

Спори з питань використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів розглядаються держав­ними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцеви­ми радами народних депутатів, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановле­ному законодавством.

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з законодав­ством України.

Надра — частина земної кори, розташована під поверхнею суходолу та дном водоймищ; простя­гається до глибин, доступних для геологічного ви­вчення та освоєння.

Надра є виключною власністю народу України і надаються лише в користування. Угоди або дії, що в прямій чи прихованій формі порушують право влас­ності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Республіки Крим і місцеві ради депутатів.

Окремі повноваження щодо розпорядження над­рами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Державний фонд надр охоплює як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залуче­ні до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Родовища корисних копалин — це нагромаджен­ня мінеральних речовин у надрах, на поверхні зем­лі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин — це місця, де накопичилися відходи видобутку, збага­чення й переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені та мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також унаслідок втрат під час зберігання, транспортування та використан­ня продуктів переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних ко­палин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин — резерв цього фонду.

Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною Державного фонду надр. Державний фонд родовищ корисних копалин формується Державним комітетом України з геології та використання надр. Державний фонд надр формується Державним комі­тетом України з геології та використання надр разом із Державним комітетом України з нагляду за охоро­ною праці.

Корисні копалини за значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до загаль­нодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Держав­ного комітету України з геології та використання надр.

Верховна Рада України, Кабінет Міністрів Украї­ни, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, об­ласні, Київська та Севастопольська міські, сільські, селищні, міські та районні ради депутатів мають у цій сфері чітко визначені обсяги відання.

Державне управління у сфері геологічного ви­вчення, використання та охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України з геології та викорис­тання надр, Державний комітет України з нагляду за охороною праці, Рада міністрів Республіки Крим, інші державні органи, місцеві ради депутатів та ор­гани виконавчої влади на місцях відповідно до зако­нодавства України.

Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Користувачі надр мають право:

• здійснювати на наданій їм ділянці надр геоло­гічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умо­вами спеціального дозволу (ліцензії);

• розпоряджатися видобутими корисними копали­нами, якщо інше не передбачено законодавством чи умовами спеціального дозволу (ліцензії);

• здійснювати на умовах спеціального дозволу (лі­цензії) консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини.

Користувачі надр зобов'язані:

• використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

• забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охо­рону надр;

• гарантувати безпеку людей, майна та навколиш­нього природного середовища;

• приводити земельні ділянки, порушені під час користування надрами, у стан, придатний для подальшого їх використання в суспільному ви­робництві,

• виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України.

Користування надрами є платним. Плата справ­ляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Родовища, в тому числі техногенні, запаси і про­яви корисних копалин підлягають обліку в Держав­ному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин та Державному балансі запасів корисних копалин.

Державний облік родовищ, запасів і проявів ко­рисних копалин здійснюється в порядку, що вста­новлюється Кабінетом Міністрів України.

Спори з питань користування надрами розгля­даються органами державного геологічного контро­лю, державного гірничого нагляду, охорони навко­лишнього природного середовища, місцевими рада­ми депутатів, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому зако­нодавством України.