5. Форма держави

Форма держави — спосіб організації і здійснення державної влади в країні.

Форма держави виражається через три елементи:

Форма державного правління	Форма державного устрою	Форма державного режиму
Порядок утворення й організації вищих органів державної влади	порядок поділу території держави на складові частини і співвідношення влади між ними і державою в цілому	порядок здійснення державної влади певними способами, методами і засобами

Форма державного правління

Розрізняють дві форми правління – монархію і республіку.

Монархія ( грец. - єдиновладдя) – форма державного правління, при якій верховна влада зосереджена повністю або частково в руках монарха, і, як правило, передається у спадок.

Юридичні ознаки монархії:

1. Монарх здійснює владу не за дорученням, а за власним правом;

2. Безстроковість влади монарха;

3. Володіння владою за спадком;

4. Непідпорядкованість влади монарха будь-яким іншим суб’єктам.

Розрізняють абсолютну і конституційну монархії.

Абсолютна (необмежена) монархія характеризується такими рисами: монарх необмежений конституцією; здійснює законодавчу діяльність; керує урядом, який формує сам; контролює правосуддя, місцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в його руках (характерний для рабовласницьких і феодальних суспільств). Збереглася в первісному вигляді (без конституції і парламенту) в одиничних країнах (султанат Оман). Сучасна абсолютна монархія, як правило, має і конституцію, і парламент. Конституція затверджує абсолютну владу монарха. Парламенту відводиться роль консультативної ради при монарху, що у будь-який час може бути розпущений (Кувейт, Саудівська Аравія).

Конституційна (обмежена) ) монархія характеризується такими рисами: влада монарха обмежена конституцією чи парламентом; монарх не може прямо впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність (Великобританія, Іспанія, Данія, Швеція, Японія й ін.).

Конституційна монархія може бути парламентською і дуалістичною. Остання форма практично відживає.

У парламентській монархії влада монарха в законодавчій, виконавчій і судовій сферах діяльності символічна. Монарх тільки підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, і формально зберігає статус глави держави — винятково з представницькими повноваженнями. Фактичним главою держави (прем'єр-міністр) стає лідер партії, що володіє найбільшим числом депутатських місць у парламенті. Уряд формується парламентом і тільки йому підзвітний.

Сучасні монархії здебільшого — парламентські (Японія, Іспанія, Швеція, Данія й ін.)

У дуалістичній монархії юридично і фактично влада розділена між урядом, що формується монархом (чи призначеним їм прем'єр-міністром), і парламентом. Монарх уже не має законодавчої влади, вона перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, який відповідальний перед ним, а не перед парламентом. Монарх своїми указами регулює багато сфер суспільних відносин. Він має право відкладного вето стосовно законів, видаваних парламентом, і право розпуску парламенту.

У деяких сучасних країнах (султанат Бруней, королівство Тонга) збереглися окремі риси дуалістичної монархії.

Республіка ( лат. – суспільна справа) - форма державного правління, за якої вищу державну владу здійснює колегіальний орган, обраний населенням на певний строк.

Юридичні ознаки республіки:

1. Виборність вищих органів державної влади;

2. Обмеження влади вищих державних органів конкретним строком;

3. Розподіл владних повноважень між органами держави;

4. Юридична відповідальність глави держави та інших посадових осіб, у випадках передбачених законом.

5. Звітність виборних органів про свою роботу перед населенням.

Республіки бувають трьох видів у залежності від того, хто призначає та контролює уряд:

Парламентська — Глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний лише йому (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина).

Президентська — Глава держави (президент) особисто чи з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам (США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Швейцарія, Іран).

Змішана (президентсько-парламентська чи парламентсько-президентська) — Глава держави (президент) пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем'єр-міністра), що підлягає обов'язковому затвердженню парламентом (Україна, Фінляндія, Франція).

Форма державного устрою

Розрізняють три форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація.

Унітарна держава — проста єдина держава, адміністративно-територіальні одиниці якої не володіють суверенітетом

Основні ознаки унітарної держави :

1) єдина конституція ;

2) єдина система вищих органів державної влади — глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію всієї країни;

3) єдине громадянство і єдина державна символіка;

4) єдина система законодавства і єдина судова система;

5) адміністративно-територіальні одиниці не можуть володіти політичною самостійністю;

6) у міжнародних відносинах виступає як один суб’єкт.

Частини унітарної держави мають різні назви: в Україні — області, в Польщі — воєводства, в Англії — графства, в Італії — провінції.

Деякі унітарні держави (Великобританія, Грузія, Данія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Португалія, Україна, Фінляндія, Шрі-Ланка) включають автономні утворення (адміністративні автономії). В Україні — це Автономна Республіка Крим. Такі держави називають децентралізованими унітарними державами чи унітарними державами з елементами федералізму.

Федерація — складна союзна держава, державні утворення якої володіють суверенітетом.

Основні ознаки федерації::

1) наявність єдиної території, що у політико-адміністративному відношенні не є єдиним цілим, а складається з територій — суб'єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний розподіл;

2) наявність загальної конституції федерації і конституцій її суб'єктів, тобто наділення суб'єктів федерації установчою владою;

3) наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів;

4) наявність федерального двопалатного парламенту і парламентів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;

5) наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єктів; у ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН, Австрія);

6) можливість суб'єктів федерації мати власну правову і судову системи (США);

7) наявність єдиної податкової і грошової системи;

8) суб'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права, однак у договірних міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний з її суб'єктів.

До федеративних належать – США ( 50 штатів), Росія (21 республіка), Австрія ( 9 земель), Швейцарія (26 кантонів), ФРН (16 земель), Канада (10 провінцій), Мексика ( 31 штат), Бразилія ( 23 провінцій), Аргентина (22 провінції), Венесуела (20 штатів), Індія (25 штатів), Малайзія (11 штатів), Австралія (6 штатів) й ін.

Конфедерація — тимчасовий союз суверенних держав, що об'єдналися для досягнення певних цілей (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа, грошово-кредитна система і т.д.) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Основні ознаки конфедерації :

1) відсутність загальної для всієї конфедерації єдиної території і державного кордону;

2) відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;

3) відсутність загальної для всієї конфедерації конституції,

системи законодавства, громадянства, судової і фінансової систем;

4) збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу учасників конфедерації;

5) наявність загального конфедеративного органа, що складається з делегатів суверенних держав;

6) рішення загальних конфедеративних органів не є обов'язковим і не тягне ніяких санкцій;

7) наявність права виходу зі складу конфедерації в кожного з її суб'єктів.

Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або перетворюються у федерацію. Нині у світі не має конфедерацій, проте через етап конфедерації пройшли США, Нідерланди, Швейцарія.

Імперія – складна держава, в якій головна держава (метрополія) утримує колонії за допомогою примусу.

Основні ознаки імперії:

1) застосування силових засобів підтримки панування центральної влади над залежними територіями;

2) беззастережна протидія будь-яким проявам сепаратизму та автономії, національної свідомості до суверенітету;

3) закабалення народів;

4) прагнення до захоплення нових територій, ринків збуту товарів;

5) примусове запровадження метрополією норм права.

Форма державного режиму

Державний режим – це сукупність способів, прийомів, методів здійснення державної влади в суспільстві, що відображають її характер з точки зору співвідношення демократичних і антидемократичних засад.

Сучасні державні режими поділяються на види: демократичні й антидемократичні.

Демократичний режим – це режим, при якому державна влада здійснюється з дотриманням прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути.

Характерні ознаки демократичного режиму: формування органів влади виборним шляхом; участь народу у здійсненні державної влади; забезпечення вільного розвитку особи, захищеність прав і законних інтересів; плюралізм у економічній, політичній, ідеологічній сферах; легальна дія опозиційних партій; демократизм правосуддя; реалізується принцип «поділу влади» та ін.

Антидемократичний режим – це режим, при якому державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення прав людини, коли забороняється легальна діяльність опозиційних політичних партій і громадських об’єднань.

Для авторитарного режиму характерні ознаки: порушення прав і свобод людини; придушення опозиції; не виключається скасування представницького вищого органа (парламенту) чи перетворення його в маріонеткову установу; формування уряду армією, що захопила владу; звуження чи припинення можливості громадян і їхніх об'єднань впливати на управління державою; відсутність або формальність виборності державних органів; зосередження реальної влади в руках групи осіб або однієї особи; заборона діяльності опозиційних партій і організацій; застосування політичних репресій. антидемократичні режими поділяються на авторитарні й тоталітарні.

Тоталітарний режим — крайня форма антидемократичного режиму. Вона характеризується повним пануванням держави над особою і суспільством; одержавленням усіх легальних громадських організацій; забороною демократичних організацій; фактичною ліквідацією формально проголошених конституційних прав і свобод; тотальним контролем над діяльністю громадян і громадських організацій; політичною цензурою; відсутністю гласності; нетерпимістю до інакомислячих; репресіями стосовно опозиції; мілітаризацією громадського життя; прагненням до зовнішньої експансії. Наприклад, колишній СРСР, гітлерівська Німеччина.

Авторитарний режим не настільки реакційний, як тоталітарний режим. Він поєднує в собі риси тоталітарного і демократичного режимів. Він зберігає автономію особи і суспільства в сферах, що не відносяться до політики; не намагається радикально перебудувати суспільство на ідеологічній основі; допускає економічний, соціальний, культурний, а частково й ідеологічний плюралізм; не прагне ввести планове управління економікою й встановити загальний контроль над населенням, обмежується твердим політичним контролем; може базуватися на праві, моральних началах. Права людини обмежуються, дії державних органів і громадських організацій суворо регламентуються, допускаються політичні репресії.

Влада при авторитарному режимі займається, у першу чергу, питаннями забезпечення власної безпеки, суспільного порядку, оборони і зовнішньої політики, хоча вона може впливати на стратегію економічного розвитку, здійснювати структурні перетворення, не руйнуючи при цьому механізм ринкового саморегулювання, проводити досить активну соціальну політику. Авторитарні режими мають, як правило, консервативний характер.

Завдання до самостійної роботи студентів:

І. Дайте відповіді на поставлені запитання:

1. Назвіть теорії походження держави.

2. Визначте переваги та недоліки кожної з названої теорії походження держави.

3. Назвіть причини виникнення держави.

4. Поясніть кожну ознаку держави.

5. Наведіть приклади внутрішніх та зовнішніх функцій держави.

6. Наведіть приклади держав, які мають монархічну та республіканську форми правління.

7. Наведіть приклади держав, які мають унітарну та федеративну форми устрою.

ІІ. Підготуйте реферати на запропоновані теми:

1. “ Суверенітет як одна із ознак держави”

2. “Порівняльна характеристика тоталітарної та демократичної держави”.