4. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків

Здійснення суб'єктивного цивільного права — це можлива поведінка уповноваженої особи якій відповідає міра належної поведінки зобов’язаної особи. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Проте Цивільний кодекс України встановлює, що цивільні права та обов’язки особа здійснює у межах встановлених договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїй прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Здійснення суб'єктивного цивільного права базується на принци­пі "дозволено все, що не заборонено законом". Водно­час це має відповідати моральним принципам і пра­вилам етики й не порушувати прав та інтересів інших осіб. Наприклад суб’єкт пізно ввечері включає у своїй квартирі надто голосно телевізор, що шкодить інтересам сусідів. Суб’єктивне цивільне право слід відрізняти від правоздатності. Правоздатність є загальною, абстрактною можливістю мати права і обов’язки. Суб’єктивне право конкретне й означає наявність конкретних правомочностей.

Суб'єктивне цивільне право може бути реалізо­ване як особисто, так і через інших осіб-представ­ників.

Представництвом є правідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Воно виникає, наприклад, з огляду на відсутність юридичної здатності або фізич­ної можливості в особи, яку репрезентують, вчиняти юридичні дії.

Представництво буває обов'язковим і добровіль­ним (договірним).

Законне представництво встановлюється за­коном (представниками неповнолітніх мо­жуть бути батьки, усиновлювачі або опікуни).

Договірне представництво зале­жить від бажання конкретної особи, яку репрезенту­ють, і визначає повноваження представника вида­чею довіреності чи у формі договору. При цьому представник повинен діяти тільки в межах наданих йому повноважень.

Письмовим документом, що його видає одна особа іншій для представництва перед третіми особами є довіреність, яка залежно від межі та змісту повнова­жень може бути разовою, спеціальною чи генераль­ною. Довіреність укладається лише в письмовій фор­мі. Строк дії зазначеного документа не може переви­щувати трьох років, а якщо його не зазначено, то довіреність є дійсною тільки протягом року.

Предмет виконання юридичного обов'язку — це певні матеріальні або нематеріальні блага (наприк­лад, речі, послуги, результати інтелектуальної твор­чості тощо).

Суб'єктом виконання юридичного обов'язку є боржник, на якому лежить зобов'язання щодо вчи­нення певних дій і від якого кредитор має право ви­магати їх учинення. До зазначених суб'єктів слід та­кож віднести осіб, до яких звернуто вимогу закону щодо заборони певної поведінки, а також осіб, які взяли на себе це зобов'язання добровільно.

Місце виконання цивільно-правових обов'язків визначається законом, договором або іншим норма­тивним актом. У разі його невизначеності виконан­ня здійснюється згідно з вимогами Цивільного ко­дексу України:

• зобов'язання, стосовно передачі будівель та іншого нерухомого майна, виконуються за міс­цем їх знаходження;

• за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

• за зобов’язанням про передавання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання;

• за грошовим забов’язанням – за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання;

• за решти зобов'язань виконання здійснюється за місцем проживання боржника.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Невиконання боржником обов'язку в уста­новлений строк, тобто прострочення, призводить до негативних наслідків для суб'єктів виконання. При­міром, кредитор має право вимагати відшкодування збитків, спричинених простроченням. Якщо вико­нання цивільно-правового обов'язку внаслідок про­строчення втратило для кредитора інтерес, він має право відмовитися від прийняття простроченого ви­конання. Ризик випадкового настання неможливості виконання певного обов'язку переходить на винну в простроченні сторону.

Для належного і своєчасного виконання юридич­ного обов'язку цивільне право передбачає такі засо­би його забезпечення: неустойку, заставу, поруку, завдаток, гарантію, притримання.