4. Припинення трудового договору

В юридичній літературі і законодавстві про працю Украї­ни застосовуються різні терміни, пов'язані з припиненням трудових правовідносин і розірванням трудового договору. Термін припинення трудового договору означає припинення трудових правовідносин в усіх випадках, передбачених чин­ним законодавством про працю. Термін розірвання означає припинення трудового договору за одностороннім волевияв­ленням (власника або уповноваженого ним органу, праців­ника або на вимогу третіх осіб). Термін звільнення вживає законодавець стосовно конкретного працівника, і означає він те, що і термін припинення стосовно трудового договору.

Слід розрізняти загальні і додаткові підстави припинення трудового договору. Загальними підставами припинення тру­дового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про припинення їх;

3) призов або вступ працівника на військову службу, на­правлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на пред­ставництво трудовим колективом органу;

5) переведення працівника за його згодою на інше підпри­ємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівни­ка засуджено (крім випадків умовного засудження і відстроч­ки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8) підстави, передбачені контрактом.

Додаткові підстави припинення трудового договору з де­якими категоріями працівників передбачено статтями 7, 41 КЗпП, а також окремими законодавчими актами (відносно сумісників, тимчасових і сезонних працівників, державних службовців, суддів та ін.).

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника залежить від того, який було укладено договір: безстроковий чи строковий.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладе­ний на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (пе­реїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання в даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до ме­дичного висновку або за інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поваж­них причин), власник або уповноважений ним орган зобов'я­заний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, має право до закінчення строку попере­дження відкликати свою заяву, і звільнення в цьому разі не проводиться, якщо на місце працівника не запрошено іншу особу в порядку переведення з іншого підприємства, устано­ви, організації.

Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не було розірвано, і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не дотримується законодавства про охорону праці і не виконує умови колективного договору з цих питань.

Для деякої категорії працівників законодавством введено обмеження щодо припинення трудового договору в певний період за власним бажанням. Такі обмеження поширюються на молодих спеціалістів, а також до осіб засуджених до виправних робіт без позбавлення волі. Однак, молодий спеціаліст може розірвати угоду до закінчення трьох років з таких поважних причин: встановлення інвалідності І або II групи, внаслі­док чого випускник не в змозі виїхати на роботу за призначенням; встановлення інвалідності І або II групи у дру­жини (чоловіка) випускника, одного з батьків (чи осіб, які їх заступають) випускника; якщо молодий спеціаліст — вагітна жінка; мати чи батько, які мають дитину у віці до трьох ро­ків, або дитину, яка згідно з медичним виснов­ком потребує догляду (до досягнення нею 6-річного віку); одинока мати чи батько, які мають дитину до 14 років або дитину-інваліда; проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі за контр­актом, на посадах рядового, сержантського й старшинського складу, прапорщиків, мічманів та офіцерів у Збройних Силах, Прикордонних військах, Службі безпе­ки, а також в інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, та служби в органах внутрішніх справ поза міс­цем розташування замовника-спеціаліста; вступу до вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації для випускників вищих на­вчальних закладів І—II рівнів акредитації.

Строковий трудовий договір підлягає розірванню достро­ково на вимогу працівника в разі його захворювання або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за дого­вором, порушення власником або уповноваженим ним орга­ном законодавства про працю, колективного або трудового договору або у випадках, коли не потрібно попередження за два тижні.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначено КЗпП. Чинне законодавство допускає розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу тільки в передбачених законом випадках. Загальні підстави розі­рвання трудового договору з ініціативи власника або упов­новаженого ним органу закріплено в ст. 40 КЗпП України, а додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціати­ви власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов — у ст. 41 КЗпП.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а та­кож строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірвано власником або уповноваже­ним ним органом тільки в разі:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Власник зобов'язаний письмово попередити працівника про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці. Необ­хідна попередня згода профспілкового органу, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації. Переважне право на залишення на роботі при вивіль­ненні працівників у зв'язку зі змінами в організації вироб­ництва і праці мають працівники з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. При рівних умовах перевага у залишенні на роботі надається: сімейним, при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком; працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві; працівникам, які навчаються без відриву від виробництва та ін. Водночас з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Коли немає роботи за відповідною професією чи спеціальні­стю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації він, на свій розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно;

2) виявлення невідповідності працівника посаді, яку він обіймає, або виконуваній роботі внаслідок недостатньої ква­ліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовжен­ню даної роботи.

У цьому разі також необхідна попередня згода профспілко­вого органу. Власник зобов'язаний запропонувати працівни­кові іншу роботу. Звільнення допускається, якщо неможли­во перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу;

3) систематичного невиконання працівником без поваж­них причин обов'язків, покладених на нього трудовим дого­вором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисцип­лінарного чи громадського стягнення.

На цій підставі звільнення можливе за таких умов: вин­ного порушення трудових обов'язків; систематичного неви­конання трудових обов'язків (тими, хто систематично пору­шує трудову дисципліну, вважаються працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення тру­дової дисципліни та протягом одного року порушили її знову); застосування рані­ше до працівника заходів дисциплінарного або громадського стягнення; попередньої згоди профспілкового органу;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше 3-х годин безпе­рервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, поміщення до медвитверезника, само­вільне використання без погодження з власником або упов­новаженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого або середнього спе­ціального навчального закладу).

У цьому разі теж необхідна попередня згода профспілко­вого органу;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як 4-х місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, без врахуван­ня відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами, якщо законо­давством не передбачено тривалішого строку збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За праців­никами, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (по­сади) зберігається до відновлення працездатності або вста­новлення інвалідності. Також необхідна попередня згода профспілкового органу;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше викону­вав цю роботу. У цьому разі звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Попередня згода профспілкового органу не потрібна;

7) появи на роботі в нетверезому стані, в стані наркотич­ного або токсичного сп'яніння.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння може бути підтверджено як медичним висновком, так й іншими видами доказів, наприклад, показаннями свід­ків. Необхідна попередня згода профспілкового органу;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, визначеного вироком суду, що на­брав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладання адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу. Попередня згода профспілкового органу не потрібна.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи влас­ника або уповноваженого ним органу в період його тимчасо­вої непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5, а та­кож у період перебування працівника у відпустці. Це прави­ло не поширюється на випадок повної ліквідації підприєм­ства, установи, організації.

З припиненням трудового договору на підставах, зазначе­них у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, працівникові випла­чується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку. При звільненні за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 КЗпП необхідне дотримання власником або уповнова­женим ним органом правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Статтею 41 КЗпП передбачено додаткові підстави розі­рвання трудового договору з ініціативи власника або упов­новаженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Це:

1) одноразове грубе порушення трудових обов'язків керів­ником підприємства, установи, організації (філіалу, представ­ництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, устано­ви, організації, його заступниками, а також службовими осо­бами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами дер­жавної контрольно-ревізійної служби та органів державно­го контролю за цінами.

У цьому разі попередня згода профспілкового органу не потрібна. При звільненні на цій підставі необхідне дотри­мання порядку застосування дисциплінарних стягнень;

2) винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення з причин втрати довіри є обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий прийманням, зберіганням, транспортуван­ням, розподілом їх тощо), вчинив умисно чи необережно такі дії, які дають власникові або уповноваженому ним органові підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями);

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

При звільненні за пунктами 2,3, крім дотримання загальних правил, необхідна попередня згода профспілкового органу