Література

1. Конституція України (із змінами і доп.). – К.: Атіка, 2006.

2. Коментар до конституції України / за ред. В.Ф.Опришка. – К., 1996.

3. Конституційне право України / за ред В.Ф.Погорілка. – К., 2003.

4. Конституція України і основи правознавства в школі / за ред. І.Б.Усенка. – К.,1999.

5. Кравченко В.В. Конституційне право України. – К., 2000.

6. Лисенков С.Л. Конституція України: матеріали до вивчення. – К., 1997.

7. Лінецький С.В., Мельник М.І., Ришелюк А.М. Конституційне законодавство України. – К., 2000.

8. Основи конституційного права України. Підручник /За ред. В.В. Копєйчикова. – К. 2000.

9. Тодика Ю.М., Клименко Г.Б. Основи конституційного права України. – Х., 1998.

Глава IV. Основи адміністративного права україни

1. Адміністративне право України: поняття та предмет правового регулювання. Джерела адміністративного права

Адміністративне право являє собою окрему га­лузь правової системи України, що покликана регу­лювати суспільні відносини у сфері державного управління.

Визначаючи предмет адміністративного права, слід брати до уваги: сферу державного управ­ління, що охоплює будь-які аспекти державно-уп­равлінської діяльності; наявність у ній суб'єкта ви­конавчої влади; необхідність практичної реалізації повноважень, наданих суб'єктам виконавчої влади для провадження ними державно-управлінської ді­яльності.

Можна зазначити, що не всі суспільні відносини у сфері державного управління входять до кола від­носин, які складають предмет адміністративного права. Власне, це лише ті умови, за яких управлін­ські відносини виникають як захід практичної реа­лізації завдань і функцій виконавчої влади.

Управлінські відносини, що регулюються адмі­ністративним правом, багатогранні. На сучасному етапі залежно від особливостей їх учасників виріз­няють такі види управлінських відносин:

• між суб'єктами центральних і місцевих органів виконавчої влади (між Кабінетом Міністрів України та обласними, районними державними адміністраціями);

• між суб'єктами виконавчої влади, які знахо­дяться на однаковому організаційно-правовому рівні та безпосередньо не пов'язані між собою підпорядкуванням (між міністерствами, комітетами й відом­ствами, на місцевому рівні між державними ад­міністраціями різних областей);

• між суб'єктами виконавчої влади і підпорядко­ваними їм державними підприємствами, органі­заціями, установами (Міністерство освіти — ректорат вищого навчального закла­ду); між суб'єктами виконавчої влади та державними підприємствами, організаціями, установами, які не знаходяться в їхньому орга­нізаційному підпорядкуванні (у пи­таннях фінансового контролю, адміністративно­го нагляду тощо);

• між суб'єктами виконавчої влади і виконавчими органами місцевого самоврядування;

• між суб'єктами виконавчої влади та недержав­ними господарськими й соціально-культурними об'єднаннями, підприємствами, установами (у комерційних, підприємницьких структурах);

• між суб'єктами виконавчої влади і громадськи­ми об'єднаннями (між обласною дер­жавною адміністрацією та президією обласної ради профспілок);

• між суб'єктами виконавчої влади і громадянами (між відділом соціального забезпе­чення державної районної адміністрації та гро­мадянином, який звернувся до відділу з зая­вою).

У названих видах управлінської діяльності безпо­середньо бере участь той чи інший орган виконавчої влади. Без їхньої участі управлінські відносини в ад­міністративно-правовому розумінні виникати не мо­жуть. Тому зазначені вище відносини не можуть виникати між громадянами, між громадськими об'єд­наннями, а також усередині їх.

Джерела адміністративного права — це зов­нішні форми відображення адміністративно-право­вих норм, закріплені в Конституції України, законо­давчих актах, урядових постановах, рішеннях дер­жавних адміністрацій та інших нормативних актах державних органів.

Різноманітність адміністративно-правових норм передбачає і різні джерела адміністративного права України. За певними критеріями їх можна поділити на нормативні акти органів законодавчої влади, ор­ганів виконавчої влади, а також затверджені зазна­ченими органами положення, устави, нормативно-правові документи, що регулюють управлінську ді­яльність.

Необхідно зазначити, що джерела адміністратив­ного права мають свої особливості, що обумовлюють­ся спрямованістю норм, їхнім змістом, а також юри­дичною силою та сферою поширення. За вказаними ознаками джерела поділяються на загальнодержав­ні, галузеві та локальні. Загальнодержавні є обов'язковими для виконання всіма органами управ­ління, незалежно від їх підпорядкування. Галузеві й локальні поширюються тільки на конкретно визна­чені підвідомчі органи.

Залежно від територіального устрою держави дже­рела поділяються на державні, обласні, міські, ра­йонні.

Джерела адміністративного права, що базуються на нормах Конституції України та законах, мають вищу юридичну силу щодо інших підзаконних ак­тів, прийнятих нижчими за ієрархією органами ви­конавчої влади.

Отже, джерелом адміністративного права ви­ступає нормативний акт органу державної влади або управління, який включає в себе адміністративно-правові норми, що регулюють державно-управлін­ську діяльність.

Адміністративне право належить до найменш сис­тематизованих галузей правової системи України. З одного боку, такий стан речей пояснюється багато­манітністю предмета регулювання суспільних відно­син адміністративним правом, а з іншого — відсут­ністю належного впорядкування наявних адмініст­ративно-правових норм. Тому зараз однією з актуальних є проблема прискорення роботи з систе­матизації та кодифікації наявних адміністративно-правових матеріалів.

В Україні було проведено копітку роботу з коди­фікації адміністративно-правових актів, наслідком її стало прийняття 7 грудня 1984 р. Кодексу про адміністративні правопорушення (набрав чинності з 1 червня 1985 р.). Він складається з 5 розділів (33 глави).